Повалення пам'ятників Леніну в Україні (1941—1944)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Повалення пам'ятників Леніну в Україні (1941—1944) — хвиля демонтажів символів радянського тоталітаризму в Україні в період Другої світової війни 1939—1945 рр.
Історичний огляд[ред. | ред. код]
Під час Другої світової війни в Україні було знесено чимало памʼятників Леніну та інших радянських символів.
Існувало декілька тенденцій:
- стихійне руйнування памʼятників місцевим населенням або громадськими та політичними активістами;
- знесення, санкціоноване окупаційною владою;
- руйнація або пошкодження памʼятника унаслідок бойових дій, природних явищ, а також через відсутність догляду.
7 серпня 1941 р. Житомирське обласне управління прийняло розпорядження про усунення і знищення емблем радянської доби у містах та селах, у тому числі пам'ятників. Розпорядження стосувалося й інших символів комуністичної епохи, серед них — більшовицькі портрети, радянські зірочки, червоні прапори.
Хронологія[ред. | ред. код]
- 1941 — Луцьк, памʼятник Леніну та Сталіну
- 1941 — Миколаїв, пам'ятник Леніну.
- 1941 — Сергіївка Красноармійського району Донецької області[1], знятий самими комуністами.
- літо 1941 — Біла Церква
- не раніше липня 1941 — Житомир[2]
- липень 1941 року — Потіївка Потіївського району Житомирської області[3]. Секретар райкому партії Медведєв і голова райвиконкому Ситняківський разом з місцевими комуністами демонтували пам'ятник В. І. Леніну і частинами закопали його на городах у людей. У грудні 1943 року, після звільнення села військами Червоної Армії, пам'ятник відкопали і встановили його там, де він був до війни.
- липень 1941 року — Волочиськ Кам'янець-Подільської області. Залізничники зняли і заховали пам'ятник. А після звільнення території всього району у березні 1944 р., встановили його знову на місце.[4]
- 19 липня 1941 — Ружин Житомирської області[2]
- літо 1941 — Чернівці[5]
- жовтень 1941 — Ніжин Чернігівської області[6]
- 22 липня 1942 — Луганськ, з приміщення міськкому КП(б)У до Королівства Італія вивезено памʼятник Леніну, який до 1932 р. стояв на Успенській (Революції) площі[7] .
- між 26 липня та 25 грудня 1942, Луганськ, Успенська (Революції) площа[7]
- 28 жовтня 1942 — Краматорськ Донецької області
Пам'ятники іншим комуністичним діячам та інші радянські символи[ред. | ред. код]
- не раніше липня 1941 — Дзержинському, Житомир[2]
- не раніше липня 1941 — Щорсу, Житомир[2]
- не раніше липня 1941 — Революції, Житомир[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д [ Стельникович С. «Війна пам'ятників» на території Житомирсько-Вінницького реґіону в період німецької окупації / С. Стельникович // Мандрівець . — 2014. — № 1. — С. 31-33.]
- ↑ http://www.komunist.com.ua/show_statya_wo_int.php?news_id=11643
- ↑ http://www.volochisk.info/pro_misto/zaliznucya_2.php Залізнична станція Волочиськ
- ↑ [ http://palitra-buk.com.ua/show/news/id:41.html]
- ↑ http://www.ucrainarma.org/ww_ii_and_after/nizhin-1941-1943-okupaciya-chastina-1-1941-rik.html
- ↑ а б [ Закрецька А. М. Монументальна ленініана на площі Революції міста Луганська / А. М. Закрецька // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки . — 2013. — № 10(1). — С. 73-79.]
| |||||||||||||||||
