Пожежний водогін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пожежний водогін (пожежний водопровід) — це водогін що призначений живити водою елементи пожежних систем. Пожежний водогін здійснює подачу води до систем пожежогасіння, а ці системи в свою чергу здійснюють розпилення води на матеріали і предмети на яких відбувається процес горіння. Пожежний водогін має два види; внутрішній та зовнішній [1].

Внутрішній пожежний водогін призначений для ліквідації пожеж на першій стадії їх виникнення, а в деяких  випадках, особливо в багатоповерхових будинках, і для гасіння пожеж, які прогресують, як додатковий засіб в доповнення до струменів спеціалізованих пожежних машин [2].

Зовнішній водогін прокладається на зовні будівлі,  його використовують для живлення пожежної техніки – гідрантів, машин, помп. Як правило зовнішні водогони поєднують із комунальними водогін. Це вирішує проблему застою води у водогонах, а також уповільнює процеси корозії, збільшує час  використання труб і зменшує вартість ремонту.

Напір у відповідному водогін, а також діаметр труб та тиск розраховують, виходячи з найбільшого навантаження на мережу на одиницю часу. Згідно з правилами зовнішні системи протипожежного водопостачання можуть не встановлюватися в населених пунктах, де проживає менше 5 тисяч осіб, і на об'єктах, що стоять окремо від населених пунктів. Такими об'єктами можуть бути житлові приватні та багатоквартирні будинки, готелі, інтернати, лікарні та інші будівлі певних класів функціональної пожежної небезпеки [3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]