Позагалактична астрономія
Позагалакти́чна астроно́мія — розділ астрономії, який вивчає об'єкти та їх системи поза межами Чумацького Шляху. Досліджується склад систем, відстані до них, їх розміри, маса, будова, рух та інші властивості. Вивчення просторового розподілу виявляє великомасштабну структуру Всесвіту[1].
У дослідженнях просторового розподілу галактик та їх еволюції, реліктового випромінювання позагалактична астрономія взаємодіє з космологією[1].
Як окрема галузь позагалактична астрономія почала розвиватися в 1920-х роках XX століття після того, як К. Лундмарку вдалося розкласти на окремі зорі зовнішню частину туманності M33[1]. Першими позагалактичними об'єктами, які було ідентифіковано Едвіном Хабблом, стали цефеїди Магелланових Хмар[2]. Тоді стало зрозуміло, що до таких об'єктів дуже далеко. До Другої світової війни дослідження галактик здійснювалося лише у видимому діапазоні. Технологічний розвиток дозволив спостерігати позагалактичні об'єкти на всіх ділянках електромагнітного спектра[3]. Завдяки цьому й підвищенню чутливості телескопів та інших інструментів на додаток до зір і туманностей Галактики сьогодні можна спостерігати такі явища, як активні ядра галактик, газ і пил у міжгалактичному просторі, реліктове випромінювання, гравітаційні хвилі.
Звичайна міра позагалактичних відстаней — мегапарсек (Мпк), дорівнює 1 млн. парсек. Найближчі галактики — Магелланові Хмари — перебувають на відстані близько 0,05 Мпк. Відстані до віддалених об'єктів вимірюють в одиницях червоного зсуву (z).
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Позагалактична астрономія // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 365. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Магелланові Хмари // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 260. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ С. Б. Попов (6 березня 2007). BL Lac в жестком гамма. Астронет. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 27 вересня 2017.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Юрій Кудря. Позагалактична астрономія : навчальний посібник / Юрій Кудря, Ірина Вавилова. — Наукова думка, 2016. — Кн. 1. : Галактики: основні фізичні властивості. — ISBN 978-966-00-1517-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Größenordnungen im Universum [Архівовано 29 травня 2011 у Wayback Machine.]
- NASA/IPAC Extragalactic Database [Архівовано 2 серпня 2002 у Wayback Machine.]
- Bailey, M.E. and Williams, D.A. (1988). Dust in the Universe. Cambridge University Press. ISBN 9780521355803. LCCN 89136805. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |