Поляни (Підкарпатське воєводство)
Село
.jpg) Координати 49°29′43″ пн. ш. 21°34′02″ сх. д. / 49.495277777805775° пн. ш. 21.567222222249778696° сх. д.Координати: 49°29′43″ пн. ш. 21°34′02″ сх. д. / 49.495277777805775° пн. ш. 21.567222222249778696° сх. д.
|
Поляни (пол. Polany, неофіційна назва — Поляни Мисцівські) — лемківське село в Польщі, у гміні Кремпна Ясельського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 261 особа (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Територія села порізана річками Бараня, Гутянка та Вильшня й безліччю потоків. Край села з північної його сторони протікає ще одна досить велика річка Вислока — притока Вісли. Простягаються Поляни горами висотою від 409 до 465 метрів над р.м. Найвища гора — Пакушова (694 м.) — знаходиться у південно-західній частині села.
Історія села[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про Поляни датується 1554 роком. Є згадки й про сусідні села: Гирова та Мшана — 1366 р., Мисцова — 1410 р., Гута Полянська — XVI ст., Крампна — 1499, Вільховець — 1541 р., Барвінок — 1549 р., Ропянка і Тиханя — 1581 р.
За податковим реєстром 1581 р. село було власністю за волоським правом Миколая Стадницького гербу Шренява у Бецькому повіті; село належало до парохії Мисцова, в селі було 8 селянських дворів, 2 загородники з ріллею, 1 коморники з тягловою худобою і 1 без худоби, господарство солтиса.
Поляни належали до сіл з великою територією, яка разом з Гутою складала 3448 га (34,38 кв. км), тоді як територія більшості лемківських сіл коливалась від 500 до 1500 га. У багатьох документах Гута згадується як хутір чи присілок села Поляни.
Панські володіння складали: 82 морги (47 га) ріллі, 120 моргів (69 га) лук, 125 моргів (72 га) пасовиськ і 1203 морги (692 га) лісу. Селянам належало 1447 моргів (833 га) ріллі, 226 моргів (130 га) лук, 2575 моргів (1482 га) пасовиськ і 36 моргів (21 га) лісу. Церковні володіння складали 28 моргів (16 га) ріллі, 13 моргів (16 га) лук і 108 моргів (62 га) пасовиськ.
Станом на середину 1880-х років у Полянах нараховувалось 171 господарство, 1061 житель (530 чоловіків та 531 жінка), з них 998 греко-католиків, 47 римо-католиків та 16 юдеїв. У 1900 році у селі було 190 господарств, а це 1157 жителів.
У 1883 році повідомлено про існування у селі громадського шпихліра, у яких зберігали запаси зерна. У випадку неврожаю зерно випозичали селянам і, яке, при врожайних роках, підлягало поверненню. Також за часів панщини у Полянах був великий прусський двір на т. зв. Бліху, який знищили в часі Другої світової війни. Відомий він тим, що там виносили смертні вироки (через повішання) злочинцям (очевидно до 1772 року). Як спадок залишилась назва терену Шибениця. У селі був тартак побудований братами Тонетами, який після війни був демонтований і вивезений з Полян.
У різні роки кількість мешканців Полян змінювалась: у 1839 році — 1273 особи, 1847—1367 осіб , 1858—923 особи, 1884—1175 осіб, 1901—1175 осіб, 1914—1400 осіб. Кількість осіб, які виїхали з села на заробітки до Америки: на 1898 рік таких людей було 102, на 1901 — 130, на 1902 — 150, на 1906 — 230, на 1925 — 136 осіб.
До Першої світової війни Поляни мали статус містечка (лат. oppidum), належали до Коросненського повіту (судовий округ Дукля) Королівства Галичини і Володимирії. На 1900 рік проживало 1155 осіб, з них 1135 греко-католиків і 20 юдеїв, усі визнали розмовною мовою русинську (українську).[2] У міжвоєнний період село належало до Коросненського повіту Львівського воєводства, була москвофільська читальня ім. Качковського. На 01.01.1939 в Полянах проживало 1290 жителів, з яких 1225 українців, 60 поляків та 5 євреїв[3].
ДСВ і депортації[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення Полян примусово-добровільно вивозилося в СРСР (82 родини). Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба підрозділів УПА проти радянських і польських військ. Решту лемків (40 осіб) у 1947 році між 25 і 31 травня в результаті операції «Вісла» було депортовано на понімецькі землі Польщі[4], на їх місце були поселені поляки.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
Церква Івана Золотоустого за проектом Якова Рудницького змурована в 1914 р. на місці давньої дерев'яної церкви. Побудову церкви організував тодішній парох Николай Феленчак (†1920). Церква була парохіяльною і належала до Дуклянського деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви. Через рік під час боїв Першої світової війни вигоріла долішня частина села, тоді ж сильно постраждала церква та згоріли приходство і всі парохіяльні документи (метричні записи велися від 1784 р.). У 1927 р. під час тилявської схизми половина жителів села перейшла до польської православної церкви.[5] Під час Другої світової війни церква знову була пошкоджена. Після депортації лемків стояла пусткою, у 1949 р. повітове староство у Кросні віддало її полякам, однак ті користувались каплицею, церкву використовували як склад. Після повернення частини лемків у 1956 р. домагались повернення церкви, доки 24 лютого 1966 р. не отримали дозвіл. Під керівництвом Івана Гальчика церкву відбудовували. 28 листопада 1971 р. поляки з Полян і довколишніх сіл розбили замки і виламали двері та захопили церкву. Суди за повернення церкви тривали до листопада 1992 р., коли було винесене рішення про почерговість відправ римокатоликів і грекокатоликів.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 136 | 26 | 93 | 17 |
| Жінки | 125 | 30 | 68 | 27 |
| Разом | 261 | 56 | 161 | 44 |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Стахура Данило — український суспільний і політичний діяч, адвокат; організатор Самбірщини, Ярославщини, Любачівщини й Берегівщини, посол до австрійського парламенту від Національно-Демократичної Партії (1907—1911).
- Сілецький Іван — професор учительської гімназії в Самборі, убитий поляками 8 червня 1919 року на річці Велика Турава поблизу селища Погар[7]. Похований у с. Сливки, а 1922 року перепохований у Самборі разом із сином Степаном та зятем Василем Падохом.
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поляни (Підкарпатське воєводство)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 40 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 443.
- ↑ Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 69-70.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Шкіль Олег (29 грудня 2017). Інтерактивна карта «Рожнятівщина. Слідами нескорених». Об'єкт інше № 10. upa-pereginsk.if.ua. Історія УПА в Перегінську. Процитовано 18 жовтня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Література[ред. | ред. код]
- Ардан В. М. Мої рідні Поляни: штрихи до історії села / Ардан Володимир. — Львів, 2011. — 140 с.
- Школа в Полянах. Фонд № 179, Опис № 2, Справа № 2604 у Львівському державному історичному архіві
- Шематизм всего кліра греко-католицької Єпархії Перемиської (за 1868—1932 рр.)
- Село Поляни. Частина перша
- Apokryf Ruski(пол.)
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |