Потік (Миронівська громада)
| село Потік | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Обухівський район |
| Громада | Миронівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32120090280088024 |
| Основні дані | |
| Засноване | 17 ст. |
| Населення | 1106 |
| Площа | 57,7 км² |
| Густота населення | 19,17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08824 |
| Телефонний код | +380 4574 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°45′44″ пн. ш. 31°03′15″ сх. д. / 49.76222° пн. ш. 31.05417° сх. д.Координати: 49°45′44″ пн. ш. 31°03′15″ сх. д. / 49.76222° пн. ш. 31.05417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
140 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08824, Київська обл., Миронівський р-н, с. Потік, вул. Преображенська, буд. 63 |
| Староста | Музичка Людмила Анатоліївна |
| Карта | |
  Потік | |
 Потік | |
| Мапа | |
| |
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Село Потік (2015 р.) |
Поті́к — село в Україні, у Миронівській громаді Обухівського району Київської області. Населення становить 1106 осіб. Колишня назва — Потоки.
До 2020 року село входило до Миронівського району і мало сільську раду. Зараз у селі діє староста.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Виникло до початку 18 століття, як поселення на берегах річки Потічок. 1747 року у селі було збудовано першу церкву — греко-католицьку, адже землі ці до 1793 року належали до Речі Посполитої. 1800 року замість старої було збудовано нову церкву, вона діяла до 1920-х років, була перетворена на клуб і згоріла у 2-й половині 1940-х років.
1803 року село стає містечком. З 1815 по 1917 роки Потоком володіли Тарновські. В серпні 1845 року у Потоках перебував Тарас Шевченко, де зробив малюнок «Комора в Потоках». Пізніше він неодноразово згадував про село у листах та у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»[2].
На 1861 рік у містечку Потік мешкало 2443 особи, діяли цукровий завод, цегельна, суконна фабрики. Однак невдовзі після скасування кріпацтва промисловість починає занепадати, цукроварня переводиться у Степанці, інші підприємства руйнуються. Містечко знову стає селом.
З введенням у 1860-х роках волосного поділу Потік стає центром Потіцької волості Канівського повіту Київської губернії. Тут діяв поліцейський стан, було волосне правління. 1898 року у селі вже діяла церковно-парфіяльна школа, відомо, що впродовж 1898—1902 рр. тут вчителював Степан Васильченко.
1900 року у селі Потік, волосному центрі Потоцької волості Канівського повіту Київської губернії, мешкало 4906 осіб, було 636 дворів. Тут існувала церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень. Торгівля була представлена 13 бакалійними лавками, діяла чайна. До появи у 1910 року лікарні — єдиної на 4 райони,[джерело?] тут діяла «лічебниця», де працювали лікар, фельдшер та баба-повитуха. Також була аптека, діяв сільський банк.[3]
1913 року було збудовано 2-класну школу, названу на честь Лесі Українки.
У 1915 році тут знаходилася станція земської пошти, у якій налічувалося 8 коней.[4]
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Преображення Господнього м-ка Потік (приписне с. Карапиші) Богуславського, з 1846 р. Канівського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.[5]
У 1923 році із ліквідацією волостей та утворенням районів село Потік і Потіцьку сільраду було включено до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[6][7]
1930 року тут мешкало бл. 10 тисяч осіб, під час голодомору загинуло бл. 1500 мешканців села. Під час війни село було окуповане з 14 серпня 1941 року до 30 січня 1944 року. До Німеччини було вивезено 197 осіб, ще 256 осіб загинуло на війні.
3 лютого 1931 року Миронівський район було ліквідовано, а село і сільрада включені до складу Богуславського району.[8] У січні-лютому 1935 року село і сільрада були повернуті до відновленого Миронівського району.[9]
30 грудня 1962 року Миронівський район було знову ліквідовано, а село і сільрада включені до складу Кагарлицького району.[10] 4 січня 1965 року село і сільрада були включені до вдруге відновленого Миронівського району.[11]
1967 року збудовано новий будинок культури. 1987 року збудовано селище для переселенців з Чорнобильської зони, а також торговельний центр та аптеку.
2003 року збудовано каплицю в центрі села. 2004 року відкрито меморіальну дошку на честь перебування у Потоках Тараса Шевченка.
12 червня 2020 року село і територію підпорядковану сільській раді включено до складу Миронівської міської громади, а сільраду було ліквідовано.[12]
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Село має водогін, газифікацію, більшість вулиць заасфальтовані. Діють амбулаторія загальної практики сімейної медицини, магазини, кафе, школа, дитячий садок, будинок культури, при якому існують гуртки народної самодіяльності.
Галерея[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Зленко Григорій Дем'янович (1934) — український письменник, літературознавець, бібліограф, заслужений діяч мистецтв України (1996).
- Панченко Григорій Мусійович 1930–2014 — український поет.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Старости Миронівської міської територіальної громади | Миронівська міська ТГ Офіційний вебсайт. myronivka-mrada.gov.ua (ua) . Процитовано 7 липня 2021.
- ↑ Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. IV, стор. 310, 312, 313
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии (1900). irbis-nbuv.gov.ua. с. 800—803. Процитовано 5 серпня 2021.
- ↑ Памятная книжка Киевской губернии. На 1915 г. С прил. адрес-календаря губ. Изд. Киев. ГСК - Киевский губернский статистический комитет (рос.). 1915. с. 306.
- ↑ http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/poti_003.xml
- ↑ Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
- ↑ Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
- ↑ УСРР, Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народніх комісарів. ЗЗРРСУУ/1931/3/Про реорганізацію районів УСРР — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (1935–1936). irbis-nbuv.gov.ua. с. 36, 38. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (1935–1936). irbis-nbuv.gov.ua. с. 36, 38. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»
Джерела[ред. | ред. код]
- Картка Миронівської громади на порталі «Децентралізація»
- Міста і села України. Київщина: книга друга. — Київ : Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2011. — 448 с.
- Potok 2) miasteczko nad potokiem tej nazwy, biorącym początek na gruntach należących do wsi Mikołajówki i uchodzącym do Rasawy, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 868. (пол.)
- Potok, wieś, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 502. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Потік, Потоки // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 304.
- Неофіційний сайт села Потік — http://selopotic-best.ucoz.ua/
| |||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
_(1852).png)
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |