Правоохоронні органи
 | Ця стаття описує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. (травень 2015) |
Правоохоро́нні о́ргани — державні органи, що на підставі відповідного законодавства здійснюють правоохоронну діяльність.
Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.
Аспекти правоохоронної діяльності[ред. | ред. код]
Правоохоронна діяльність — це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням установлених у законі процедур для цієї діяльності[1].
Правоохоронна діяльність — багатоаспектна. Її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складну систему правоохоронної діяльності реалізують у різних діях, а саме:
- правовстановлюючих,
- правозабезпечувальних,
- правопримушувальних і
- правовідновлювальних.
На думку д.юрид.н., проф., чл.-кор. АПрНУ; колишнього Голови Верховного Суду України В. Т. Маляренка, структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрями:
а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;
б) діяльність органів прокуратури;
в) діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;
г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку[1].
Чільне місце в правоохоронній діяльності посідає судова діяльність (судочинство), яка здійснюється виключно судами. «Судам належить центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, розгляд спорів (справ) у судовому засіданні»[2].
Окремим аспектом правоохоронної діяльності є правозахисна діяльність, яка полягає в наданні кожній особі правової допомоги у спірних питаннях, а також захисті фізичних осіб від кримінального обвинувачення.
Правоохоронні органи України[ред. | ред. код]
Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»[3] дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. У Законах України «Про основи національної безпеки України»[4] та «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави»[5] розкриваються тільки основні ознаки правоохоронних органів. Ряд підзаконних нормативно-правових актів містять невичерпні переліки таких органів.
Деякі установчі документи державних органів містять пряму вказівку на їх правоохоронний статус (Див., напр.:[6])
Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:
- суд;
- прокуратура;
- поліція;
- органи служби безпеки;
- антикорупційні органи (НАБУ, НАЗК, Нацагентство з повернення активів …);
- Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;
- Служба зовнішньої розвідки України;
- митні органи;
- органи охорони державного кордону;
- Бюро економічної безпеки України;
- органи і установи виконання покарань;
- слідчі ізолятори;
- органи Державної фінансової інспекції;
- органи рибоохорони;
- органи державної лісової охорони;
- Служба державної охорони природно-заповідного фонду України;
- Антимонопольний комітет України;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
- Управління державної охорони України;
- Державна санітарно-епідеміологічна служба;
- Державна екологічна інспекція;
- Служба судової охорони.
Цей перелік не є вичерпним, він змінюється в залежності від утворення, ліквідації, реорганізації тих чи інших органів. Правильним є підхід до віднесення того чи іншого органу до складу правоохоронних за ознаками, що полягають у безпосередньому здійсненні правоохоронної діяльності. При чому, тут можна виділити:
- органи, головним і основним призначенням яких є правоохоронна діяльність (наприклад, поліція);
- органи, які поряд з іншими видами діяльності, провадять правоохоронну (наприклад, Держсанепідслужба);
- органи, окремі підрозділи яких створені виключно у правоохоронних цілях (наприклад, підрозділи по боротьбі з контрабандою у складі митниць).
Див. також[ред. | ред. код]
- Правозастосування
- Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін.; відп. ред. В.Т. Маляренко. — Київ : Юрінком Інтер, 2007. — С. § 1 гл. 1 розд. 1. — ISBN 966-667-255-3.
- ↑ Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / В.Т. Білоус, О.С. Захарова, В.С. Ковальський та ін.; відп. ред. В.Т. Маляренко. — Київ : Юрінком Інтер, 2007. — С. § 3 гл. 1 розд. 1. — ISBN 966-667-255-3.
- ↑ Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Верховна Рада України; Закон від 23.12.1993 № 3781-XII
- ↑ Про основи національної безпеки України: Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003 № 964-IV
- ↑ Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003 № 975-IV
- ↑ Про затвердження Положення про державну лісову охорону: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення від 16.09.2009 № 976
Посилання[ред. | ред. код]
- Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Кузьменка Віталія Борисовича щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 364 Кримінального кодексу України (справа щодо застосування кваліфікуючої ознаки «працівник правоохоронного органу» до працівника державної виконавчої служби): Конституційний Суд; Рішення від 18.04.2012 № 10-рп/2012, справа № 1-13/2012
- Перелік легальних аспектів поняття на сайті НАУ[недоступне посилання з липня 2019]
- Опорний конспект лекцій по правоохоронним органам України
- Конспект лекцій ЛНУ
Література[ред. | ред. код]
- Кельман М. С. Теорія держави: Навч. посіб. — Тернопіль, 1997
- Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: Моногр. — Ч. 1. — Х., 2007
- Марочкін І. Є., Сибільова Н. В. та ін. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. — Х., 1996
- Мельник М. І., Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посіб. — К., 2002
- Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2007
- Судові та правоохоронні органи України: навч. посіб. / М. В. Ковалів, С. С. Єсімов, Ю. С. Назар, М. Т. Гаврильців, Г. Ю. Лук'янова; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Львів: ЛьвДУВС, 2016. — 386 c.
Посилання[ред. | ред. код]
- Правоохоронні органи // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
