Присяжнюк Микола Володимирович
| Микола Володимирович Присяжнюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 6-й Міністр аграрної політики України | ||||
| 11 березня 2010 — 27 лютого 2014 | ||||
| Президент | Віктор Янукович | |||
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров | |||
| Попередник | Юрій Мельник | |||
| Наступник | Ігор Швайка | |||
| Народився |
13 січня 1960 (64 роки) Ксаверів | |||
| Відомий як | економіст, інженер, політик | |||
| Місце роботи | Міністерство аграрної політики та продовольства України | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Alma mater | Донбаський державний технічний університет, НАДУ при Президентові України і Воронезький державний університет | |||
| Політична партія | Партія регіонів | |||
| Нагороди |
| |||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання | |||
| ПР | 25 травня 2006 | — | 23 листопада 2007 |
| Народний депутат України
| |||
| 6-го скликання | |||
| ПР | 23 листопада 2007 | — | 11 березня 2010[1] |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Присяжнюк Микола Володимирович |
Мико́ла Володи́мирович Присяжню́к (нар. 13 січня 1960, с. Ксаверів, Малинський район, Житомирська область) — Міністр аграрної політики та продовольства України з 11 березня 2010 до 27 лютого 2014. Член Партії Регіонів.
Кандидат технічних наук. Втік за кордон і переховується від слідства.
Біографія[ред. | ред. код]
Виріс у родині агронома та вчительки української мови[2]. Закінчивши 1977 року Скуратівську середню школу, вступив до технічного училища в Києві, після закінчення якого працював на київському заводі «Кристал».
1979–1981 — проходив строкову службу у Збройних силах СРСР.
З 1981 працював у м. Єнакієве Донецької області монтажником у тресті «Єнакієвометалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська» (об'єднання «Орджонікідзевугілля»), де, почавши від гірничого робітника, дійшов до заступника директора (1985).
1986–1988 — працював головним технологом капітального будівництва виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». У цей час познайомився з Віктором Януковичем, тоді директором автобази ВО «Орджонікідзевугілля».
Згодом став активним учасником кооперативного руху, створив і очолював низку підприємств, обіймав керівні посади у великих міжнародних компаніях[3].
2000 — здобув спеціальність «промислове та цивільне будівництво» у Донбаському гірничо-металургійному інституті.
20 жовтня 2002 — склав присягу державного службовця.
У жовтні 2002 призначений 1-м заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації.
2003 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.
2005 — обраний головою правління та головою ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України.
З 23 листопада 2007 року має 1-й ранг державного службовця[4].
Народний депутат України V—VI скликань. На парламентські вибори 2006 року пішов разом з Партією регіонів (№ 99 виборчого списку) і отримав мандат народного депутата України V скликання. Був обраний до Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На дострокові вибори Верховної Ради-2007 знову пішов у складі ПР (№ 113 виборчого списку) і став народним депутатом України VI скликання. Був обраний на посаду голови парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Також входив до складу тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин неефективного управління держмайном в АПК.
Листопад 2007 — березень 2010 — голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. У Верховній раді України відстоював інтереси національних виробників с/г продукції та соціально незахищених верств жителів Житомирщини[5].
11 березня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики України.
9 грудня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України.
24 грудня 2012 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України[6].
Діяльність на посаді міністра[ред. | ред. код]
У статті «Аграрна стратегія України»[7] висловив своє комплексне бачення розвитку аграрного ринку та сільського господарства України, земельної реформи та підтримки українського виробника. Налагодив співпрацю з Китаєм в аграрній сфері[8], досягнув домовленості з іноземними банками про кредитування українського виробника аграрної продукції[9]. З ініціативи М.Присяжнюка розпочато формування кадастрового реєстру виноградників[10]. За даними Мінагрополітики, 2010 року Міністерство компенсувало 100 % витрат на створення виноградників[11]. Під час робочого візиту до Росії у лютому 2012 року М.Присяжнюк домовився про значне збільшення експорту м'яса виробництва українських підприємств до Російської Федерації[12]. На початку 2012 доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій[13].
5 квітня 2014 року Генеральна прокуратура України звернулася до суду з проханням обрати запобіжний захід колишньому міністру аграрної політики і продовольства України Миколі Присяжнюку у вигляді утримання під вартою. 7 квітня 2014 року Присяжнюк був оголошений в розшук. 15 квітня 2014 року інформація про розшук Миколи Присяжнюка оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України в розділі «особи, які переховуються від органів досудового розслідування». 16 травня 2014 року Генеральна прокуратура України повідомила про підозру Миколі Присяжнюку в незаконній приватизації приміщення по вулиці Хрещатик в Києві.
23 лютого 2016 року за стінами Генеральної прокуратури України відбувся мітинг з вимогою відновити розслідування кримінальних справ щодо колишнього міністра аграрної політики України (часів президента Віктора Януковича) Миколи Присяжнюка.
Звання та нагороди[ред. | ред. код]
- 2009 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
- 2011 — нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня
- 2014 — нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня[14]
- 2005–2006 — голова правління та голова ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України
- 1998–2002 — голова правління міжнародного благодійного фонду «Від щирого серця», провів понад 60 благодійних акцій, надавши допомогу більш як 6 тисячам громадян. Брав участь у розробці соціальних програм з підтримки інтелектуально обдарованої молоді, формування економічної свідомості, розвитку молодого покоління[2].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Дружина — Тетяна Олександрівна (* 1968). Сини: Роман (* 1981), Микола (* 2006). Дочки: Христина (* 1988), Аліна (* 1998).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1981-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Присяжнюка М.В.»
- ↑ а б Присяжнюк Микола Володимирович. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
- ↑ Біографія на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Присяжнюк Микола Володимирович. Біографія. Архів оригіналу за 18 червня 2011. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Народні депутати та керівництво Житомирської області підписали протокол намірів про співпрацю. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Офіційний сайт Президента України. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 2 квітня 2013.
- ↑ Аграрна стратегія України // Урядовий Кур'єр[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Україна спільно з Китаєм розвиватиме машинобудування та аграрну логістику. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Іноземні банки кредитуватимуть аграрне виробництво в Україні. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Микола Присяжнюк: «В Україні буде створено кадастровий реєстр виноградників»[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Мінагрополітики у 2010 році компенсувало 100 % витрат на створення виноградників[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Украина увеличит экспорт мяса в Россию — Присяжнюк[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Микола Присяжнюк доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2012.
- ↑ Президент України Петро Порошенко Офіційне інтернет-представництво. 22 січня 2014р.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Присяжнюка Миколи Володимировича
- Політологи: Присяжнюк й надалі очолюватиме Мінагрополітики, бо він — людина Президента // RegioNews, 18.04.2012[недоступне посилання з липня 2019]
| |||||||||
| |||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 13 січня
- Народились 1960
- Випускники Національної академії державного управління при Президентові України
- Випускники Воронезького університету
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Міністри аграрної політики України
- Другий уряд Миколи Азарова
- Перший уряд Миколи Азарова
- Українські міністри
- Міністри Кабінету Міністрів України
- Народні депутати України 5-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Уродженці Малинського району
- Члени Партії регіонів