Пробірний аналіз
Пробірний аналіз (англ. assaying, assay) — методи кількісного визначення вмісту металів, головним чином благородних, в рудах, продуктах металургійного виробництва, відходах, сплавах, виробах і ін.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Методи пробірного аналізу дозволяють визначити, наприклад, вміст золота в рудах 0,2–0,3 г/т, а в сплавах — з точністю до 0,1–0,5 проби. Висока точність методів пробірного аналізу дає можливість використати їх як контрольні і арбітражні методи, а на основі їхніх результатів розраховувати вміст благородних металів у покладах корисних копалин, здійснювати контроль за технологією виробництва. Пробірний аналіз виконують пірометалургійними (тигельна плавка, шерберна плавка, купелювання) і хімічними (головним чином випробування на так званому пробірному камені) методами.
Пірометалургійні методи пробірного аналізу базуються на сплавленні досліджуваного матеріалу з флюсами та значною кількістю глету. Матеріал, що містить від 1 до 100 г благородних металів на 1 т матеріалу, сплавляють у тиглях, матеріал з вмістом їх понад 100 г/т — у шерберах. Внаслідок сплавлення утворюються легкоплавкі шлаки й сплав свинцю з благородними металами. Цей сплав далі купелюють, тобто нагрівають у капелі з кісткового попелу. При цьому свинець та інші неблагородні метали окиснюються і оксиди вбираються пористою капеллю. «Корольок» благородних металів, що залишився, зважують на пробірних терезах (наважка до 0,5 г, точність 0,01 мг). Щоб відокремити срібло, «корольок» розбивають в тоненький лист і обробляють азотною к-тою, після чого зважують нерозчинний залишок золота.
При пробірному аналізі ювелірних і побутових виробів визначають їхню пробу. Для цього досліджуваним виробом й одночасно еталонними сплавами благородних металів наносять риски на пробірний камінь і після обробки відповідними реактивами порівнюють їхні кольори.
З історії: пробірний аналіз за Георгом Агріколою[ред. | ред. код]
Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису пробірного аналізу:
Ті, хто бажають скоріше дізнатися, яку частку срібла містить мідна руда, палять її, подрібнюють, миють, домішують до центнера збагаченого таким чином матеріалу невелику кількість рудо-жовтого глету, суміш кладуть у тигель і ставлять його на півгодини під муфель у розпеченій пробірній печі. Як тільки внаслідок дії глету при плавці відокремиться шлак, шербер виймають, остиглу суміш очищають від шлаку і знову товчуть. Потім з одним її центнером змішують півтори унції зернистого свинцю, всипають в інший шербер, який ставлять під муфель розпеченої пробірної печі, і додають до суміші трохи порошку певного складного плавня. Розплавлену масу витягують, охолоджують і очищають від шлаку. Потім її варять на капежу доти, поки весь свинець трохи випарується і не залишиться одне срібло.
За своєю формою пробірні печі бувають округлими або чотирикутними. Останні більше пристосовані для проби руд. За матеріалом, з якого печі зроблені, розрізняють пробірні печі цегляні, залізні й іноді глиняні. ...Цегляні печі встановлюють нерухомо на одному місці, а глиняні та залізні можна пе-реносити з місця на місце. Цегляні печі можна скласти швидше, але залізні міцніші, а гли-няні зручніші.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Neu-eröfnetes Probier-Buch: darinnen nicht nur alle Geheimnisse der Probier-Kunst, die Zurichtung und Figirung derer Ertze, die Schmeltzung derselben und einige chymische Hand-Griffe entdecket werden, sondern auch wie ein jeder diese edle Kunst ohne andern mündlichen Unterricht von Anfang bis zu Ende erlernen, gelehret wird. Rüdiger, Lübeck 1744 (Digitalisierte Ausgabe der Universitäts- und Landesbibliothek Düsseldorf)
- Bruno Kerl: Th. Bodemann's Anleitung zur Berg- und Hüttenmännischen Probierkunst. Vervollständigt und theilweise umgearbeitet, zweite Auflage, Verlag der Grosseschen Buchhandlung, Clausthal 1856
- Carl Friedrich Plattner: Die Probierkunst mit dem Lötrohre. Dritte Auflage, Verlag von Johann Ambrosius Barth, Leipzig 1853