Протести в Папуа 2019

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (вересень 2019)
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (вересень 2019)
Протести в Папуа 2019

Протестуючі марширують в окрузі Сармі
Дата: 19 серпня – 23 серпня 2019
Місце:
Різні міста та селища в провінціях Папуа та Західне Папуа, менші мітинги в інших містах Індонезії
Привід: • Папуаський рух за незалежність
• Расистський інцидент в Сурабаї
Результат: • Індонезійська влада обмежила доступ до мережі інтернет у Папуа.
• Уряд Індонезії відхиляє заклики до проведення референдуму щодо незалежності
• Протести тривають, незважаючи на заборону уряду[1]
Сторони
Рух за вільне Папуа
Студенти Папуа 		Індонезія Індонезія
•Індонезійська поліція
•Індонезійська армія
Фронт ісламських захисників
Молодь Панчо Сили
Проіндонезійські папуаси
Втрати
> 13 вбито (3 в Джаяпурі, 10 у Вамені)

[a]

>24 вбито (>22 не корінних папуаса, 1 поліцейський, 1 військовий) [b]

Протести в Папуа 2019 — серія протестів папуасів між 19 серпня та 23 вересня 2019 року, в основному на території Індонезійського Папуа. Протести спалахнули у відповідь на інцидент у Сурабаї, де група папуанських студентів була заарештована за нібито неповагу до прапора Індонезії та зазнала расизму протягом усього арешту. У кількох місцях, зокрема Соронг, Факфак, Тіміка та Манокварі, протести виявилися жорсткішими, пошкоджені чи спалені приватні будівлі та громадські об'єкти. Reuters назвав хвилювання Папуа найсерйознішими за останні роки.[8]

Передумови[ред. | ред. код]

Див. також: Папуаський конфлікт
Мапа Західної Нової Гвінеї, до складу яких входять провінції Західне Папуа та Папуа.

Папуа, колишня колонія Нідерландів іменувалася як Нідерландська Нова Гвінея, була приєднана Індонезією в 1969 році після суперечливого референдуму. У наступні роки в регіоні подекуди спалахували невеликі повстання. Зовсім недавно десятки тисяч мирних жителів у районі Ндузької регенції були переселені після посилення військової присутності та боїв із сепаратистськими бійцями через розправу з робітниками, що будували дорогу Транс-Папуа. Намагаючись зменшити напругу в регіоні, уряд Індонезії надав розширену автономію провінціям, цього регіону. Новообраний президент Джоко Відодо (Йокові) відвідував цей регіон шість разів з часу прийняття присяги в 2014 році.[9]

Хронологія[ред. | ред. код]

Мітинги 15 серпня[ред. | ред. код]

15 серпня 2019 року, в річницю Нью-Йоркської угоди 1962 р. та обговоренням Папуа на Форумі Тихоокеанських островів у Тувалу[10][11], протести папуасів відбулися в кількох містах Індонезії, включаючи Джаяпуру, Сентані, Тернат, Амбон, Бандунг, Джок'якарта, Джакарта та Маланг.[12] До протестів приєдналися різноманітні студентські групи папуасів, які мирно протестували в Джокьякарті та Джакарті, проте організатори та кілька протестуючих були заарештовані в інших містах, хоча вони були звільнені незабаром після цього. У Бандунг цивільне ополчення змусило протестуючих змінити місце проведення мітингу.[13] У місті Маланг папуаські протестуючі зіткнулися з контрпротестантами, а пізніше й фанатами футбольного клубу «Арема Маланг» які викрикували расистські гасла. Повідомлялося, що п'ятеро протестуючих були «важко поранені», і практично всі протестувальники були здебільшого поранені.[14][15]

Інцидент 16 серпня[ред. | ред. код]

16 серпня 2019 року, під час святкування Незалежності Індонезії, сорок три папуанські студенти в Сурабаї, Східна Ява, були заарештовані поліцією після повідомлення про те, що індонезійський прапор був пошкоджений біля будівлі, в якій вони мешкали. Згідно з даними поліції, будівля, де зупинялися студенти, штурмувалась поліцією, коли біля будівлі збирався натовп, який готувався до нападу на неї.[16] Повідомлялося, що цивільні ополченці з фронту «Ісламські захисники» та молоді «Панкасіла» були присутніми на місці і нападали на студентів.[17] Серед іншого молодь кричала їм «Мавпи, виходьте».[18]

Посилення протестів[ред. | ред. код]

19 серпня кількатисячний натовп за повідомленням Франс Прес, почав протестувати в Манокварі, столиці провінції Західного Папуа. Протест перетворився на бунт, в результаті якого будівлю місцевого парламенту підпалили. За даними індонезійських чиновників, троє офіцерів поліції отримали поранення через мітингувальників.[19] Крім громадських закладів, деякі приватні будівлі також були підпалені.[20] Деякі з протестуючих носили прапор «Ранкової зірки» — старий прапор Нідерландської Нової Гвінеї, використовуваний сепаратистським рухом Західного Папуасу — при цьому вигукували гасла про незалежність.[16] В Індонезії подібна дія карається до 15 років тюремного ув'язнення.[21] Віце-губернатор Західної Папуа Мохамад Лакотані зауважив, що економіка міста була повністю паралізована протестами.[22] За словами речниці Національного комітету із Західної Папуа, під час протестів у Манокварі жінку протестувальницю поранили в щиколотку. Збройні сили Індонезії розповіли ЗМІ, що 21 серпня було дислоковано і розміщено 300 солдатів у Манокварі.[23]

Джаяпура, найбільше місто регіону та столиця провінції Папуа, в ньому вийшли сотні протестуючих, які насильно зняли прапор Індонезії перед офісом губернатора Лукаса Енембе.[21] Протестуючі також перекрили дорогу до міського аеропорту Сентані.[24]

У місті Соронг також відбулися акції протесту з повідомленнями про постріли.[25] У відповідь на образу про «мавп» в Сурабаї, частина протестуючих одягнулася як мавпи.[18] Натовп проник в аеропорт Доміна Едуарда Осока і кидав каміння в скляні вікна аеропорту, пошкодивши будівлю терміналу.[26] Атака також тимчасово порушила діяльність аеропорту.[27] Крім аеропорту, міська тюрма також піддалася підпалюванню, в результаті чого відбулася втеча 258 засуджених та поранено деяких тюремних охоронців,[28] хоча 23 серпня в'язниця зазначила, що більшість в'язнів, що втекли, просто намагалися врятуватися від пожежі та перевірити свої сім'ї і що більшість втікачів повернулися до в'язниці.[29]

Близько 4000 — 5000 протестувальників зібралися в шахтарському містечку Тіміка, де було пошкоджено готель біля місцевого парламенту Регіону Міміка. Подальші сутички між протестуючими та поліцією сталися перед будівлею парламенту, коли поліція розігнала натовп, який чекав регента Міміки Елтінуса Омаленга. Зрештою, десятки були заарештовані, звинувачені у пошкодженні готелю або примушенні до роботи в місцевій авторемонтній майстерні, щоб забезпечити шинами автомобілі, які вони зпалили під час протесту. Повідомлялося про поранення 3 поліцейських.[30][31][32]

Тисячі протестувальників також зібралися в містечку Факфак 21 серпня, де побачили, як місцевий ринок та офісна будівля розпалюються, а протестуючі перекривають дороги до аеропорту Факфак Тореа. Поліція також обстріляла сльозогінним газом протестуючих, щоб розігнати натовп. За словами речника індонезійської поліції, ситуація була «стримана», і близько 50 людей були причетні до підпалу будівлі ринку. Кілька людей постраждали в ході протестів і сутичок.[33][34]

Мітинги проходили також у містах Мерауке, Набіре, Яхукімо та Біак.[23][25][35] 22 серпня папуаські студенти в Джакарті також провели акцію перед Міністерством внутрішніх справ.[36] Більш мирні акції протесту тривали: мирним «довгим маршем» у Сармі-Регенсі 23 серпня[37] та акцією зп проголошення незалежності в Семарангу наступного дня.[38] Інші мітинги проти расизму, також проходили в Джок'якарті[39], Бандунгу[40] та Денпасарі[41]. Деякі активісти відзначають, що протести були найбільшими, що відбувалися в регіоні протягом багатьох років.[42] Протести продовжувались 26 серпня, під прапором Західного Папуа мирними мітингувальниками в Деяї Регенті налічував 5000 за даними організаторів, поряд із одночасними мітингами в папуаських містах Вамена, Паніяй, Яхукімо та Догіяй на додаток до міст, що не входять до Папуа, таких як Макасар.[43] 28 серпня протестуючі в Дейяї вимагали від регента Дейяя підписати петицію з вимогою проведення референдуму про незалежність, але згідно з офіційними даними, протестуючі напали на офіцерів, які охороняли місце розташування, і в наступних сутичках загинув один сержант індонезійської армії, а деякі офіцери поранені. Були також повідомлення про жертви серед цивільного населення — за даними Національної поліції Індонезії, двоє цивільних людей загинули[44], а місцеві ЗМІ Суара Папуа повідомили про шість загиблих.[7][45] Місцеві правозахисники повідомили про сімох загиблих серед цивільних.[3] Пізніше поліція заявила, що п'ятеро протестувальників були вбиті внаслідок спроби заволодіти поліцейською зброєю.[2]

Вранці 30 серпня тривалі бурхливі протести призвели до того, що відділення Генеральної виборчої комісії в Джаяпурі було підпалено, згоріли також документи місцевих представників, обраних на виборах 2019 року. Мітингувальники також підпалювали будівлі та автомобілі у місті,[46] вриваючись до в'язниці в районі Абпура.[47] Тієї ночі до Джаяпури було додатково направлено, ще 1 250 співробітників служби безпеки.

Вересень[ред. | ред. код]

Відкриття вогню по демонстрантам[ред. | ред. код]

1 вересня провладні групи охоронців в університетських гуртожитках розстріляли трьох студентів Західного Папуа. З'явилися кадри індонезійських солдатів, що стріляли в прямому ефірі в протестуючі натовпи протягом попереднього тижня, вбивши 6-8 демонстрантів.[48][49] Поліція Індонезії заарештувала десятки демонстрантів, причетних до протестів. Влада Індонезії стверджує, що заарештовані демонстранти брали участь у підпалі урядових будівель 29 серпня.[50] Повідомляється, що молодий чоловік папуаської національності був убитий після того, як індонезійська поліція прибула, щоб розігнати демонстрацію в Абепурі.[51]

Заборони протестів[ред. | ред. код]

2 вересня уряд Індонезії відправив в Західне Папуа додатково 6000 військовослужбовців поліції та військових у зв'язку з відключенням мережі Інтернет. Влада Індонезії заборонила такі, що вони вважають «насильницькі протести», і попередила, що будь-яка особа, яка була замішана в «підтримці сепаратизму» або «висловлювані сепаратистських думок» на публіці, буде заарештована і звинувачена у державній зраді.[1] Індонезійська імміграційна служба оголосила, що чотири громадяни Австралії, які нібито брали участь у демонстраціях за незалежність, будуть депортовані з країни.[52][53]

Того ж дня уряд Індонезії оголосив, що доступ до провінцій Папуа та Західного Папуа для іноземних громадян буде обмежений.[54] Індонезійська поліція заблокувала марш за незалежність в Манокварі.[49]

У середу, 4 вересня, начальник поліції Індонезії Лукі Ермаван звинуватив адвоката з прав людини папуанських студентів у Східній Яві, Вероніку Коман, заявивши: «що вона дуже активно розповсюджує провокаційні новини».[55] Також він пообіцяв знайти та заарештувати підозрюваних активістів і заявив, що «Ми переслідуємо їх … та вже знаємо, хто вони».[56]

Бюро ООН з прав людини оприлюднило заяву, в якій засудило насильство в Західному Папуа, закликаючи владу Індонезії припинити бойові дії проти протестувальників, та припинити тривале залякуванню журналістів, правозахисників та студентів. Офіс також закликав до офіційного діалогу між урядом Індонезії та жителями Папуа.[57]

5 вересня уряд Індонезії частково розблокував доступ до інтернету в регіоні, попередивши, що він може заблокувати його в будь-який момент, якщо вважатиме, що ситуація «погіршилася».[58][59]

Відновлення протестів[ред. | ред. код]

Повідомляється про вбивство одного студента під час протестів 23 вересня. Індонезійські військові заявили, що протестуючі спалили урядовий офіс у Вамені.[60] За словами командира місцевого військового округу в результаті заворушень 16 цивільних осіб загинули і ще 65 отримали поранення, жертв серед поліцейських чи військових немає. За даними місцевої влади, конкретний акт протестів викликав окремий інцидент расизму в місті. Кореспондент національної газети «Kompas» у Вамені (папуа) повідомив, що по всьому місту лунали вогнепальні постріли, а цивільні жителі переховувались у відділеннях поліції та військових базах.[61] З 16 загиблих протестуючих, 13 приїхали з інших провінцій, більшість загиблих потрапили у пастки, які були розставлені розлюченими протестуючими.[5] Відповідаючи на акції протесту, індонезійське Міністерство зв'язку та інформації знову відключило інтернет у Вамені.[62]

Під час сепаратистських протестів та сутичок в Джаяпурі, було вбито трьох протестуючих та одного офіцера.[4]

Реакція[ред. | ред. код]

Відповідаючи на протести, Міністерство зв'язку та інформаційних технологій Індонезії здійснило сповільнення Інтернету навколо Соронгу, в ході якого було заявлено, що це боротьба з дезінформацією.[18] Міністерство також повідомило, що закрило облікові записи в соціальних мережах, які «ділилися провокаційним контентом».[30] Відключення Інтернету призвело до чергового протесту проти міністерства в Джакарті правозахисними організаціями.[63]

У ніч на 19 серпня Президент Джоко Відодо опублікував заяву, в якій закликав до миру і зазначив папуасам, що «нормально бути емоційним, але краще пробачити образи».[64] Джокові також підготував візит до регіону.[18] Міністр-координатор з політичних, правових та безпекових питань Віранто також опублікував заяву, в якій обіцяв «повне і справедливе» розслідування інциденту в Сурабаї та додав, що ситуація в Папуа перебуває під контролем. Віранто стверджував, що «хаотична ситуація» на руку «певній стороні». Також він заявив, що доручив силовикам уникати репресивних заходів і не використовувати боєприпаси, а також відхилив можливість проведення референдуму.[47] Начальник Національної поліції Тито Карнавіан заявив, що заворушення були викликані, окрім інциденту в Сурабаї та поводження з причетними студентами, обманом про одного з студентів, який був убитий під час затримання.[64]

Заступник голови Ради народних представників Фадлі Зон закликав до відповідальності сторони, відповідальної за інцидент расизму в Сурабаї.[65] Регіональна поліція Східної Яви сформувала групу для розслідування звинувачень.[66] Єпископ Амбоїни Петрус Канісій Мандагі закликав до мирних акцій протесту та зауважив, що папуа «не повинні бути дикими, як ті, хто розпалює расизм».[67] Губернатор Папуа Лукаш Енембе відвідав будівлю студентів Папуа в Сурабаї 27 серпня, але його візит відхилили студенти.[68]

Трі Сусанті, член Геріндри та лідер протестів Сурабаї проти папуанських студентів, публічно вибачився після протестів по всій Папуа та заперечив звинувачення у фізичному насильстві над студентами.[69]

Один з лідерів за незалежність Західного Папуа Бенні Венда прокоментував, що інцидент у Сурабаї «запалив багаття майже 60 років расизму, дискримінації та катувань людей Індонезії Західного Папуа».[42] Прес-секретар Армії визволення Західного Папуа (озброєна група сепаратистів) заявила, що група не брала участі в акціях протесту.[47]

Арешти[ред. | ред. код]

Під час протестів десятки людей були заарештовані за різними звинуваченнями. Тільки в Джаяпурі поліція повідомила про затримання 28 підозрюваних по звинуваченню у розкраданні та пошкодженні будівель. Двох студентів у Джакарті, які під час протестів носили прапор Західного Папуа, були заарештовані за звинуваченням у зраді.[70]

Четверо австралійських громадян були депортовані з Соронгу індонезійською владою за те, що вони нібито брали участь у акціях протесту.[71] 9 вересня поліція заарештувала 18 людей із студентського гуртожитку Університету Чендравасіх у Джаяпурі.[72]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 5[2]–7[3] dead during clashes in Deiyai on 28 August, 32 civilian deaths in Wamena from rioting on 23 September, majority people died in burned buildings caused by protester (about 22 people are non-indigeneous papuan, with 8 people confirmed from West Sumatra), and three shot in Jayapura in the same day.[4][5][6]
  2. ↑ 1 Indonesian Army sergeant killed in Deiyai on 28 August,[7] and one police officer during clashes in Jayapura.[4]
  1. ↑ а б Indonesian police ban violent protests, separatism in Papua. Reuters (англ.). 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  2. ↑ а б Polisi Sebut 5 Warga Papua Tewas Usai Perampasan Senpi TNI. CNN Indonesia (індонез.). Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.
  3. ↑ а б Salam, Fahri (30 серпня 2019). Rusuh Papua di Deiyai: 7 Warga Sipil Tewas Tertembak. tirto.id (індонез.). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.
  4. ↑ а б в Firdaus, Febriana (23 вересня 2019). At least 20 dead in protests in Indonesia's West Papua. Al Jazeera. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  5. ↑ а б Violent Protests in Papua Leave at Least 20 Dead. The New York Times. 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  6. ↑ Retaduari, Elza Astari (24 September 2019). Korban Tewas Rusuh Wamena Jadi 23 Orang, Luka-luka 63. detiknews (індонез.). Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 September 2019.
  7. ↑ а б Savitri, Nurina (29 серпня 2019). Enam Sipil Dan Satu Aparat Tewas Akibat Demo Ricuh di Deiyai Papua. ABC (індонез.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  8. ↑ Indonesia urges calm in Papua after two weeks of protests. Reuters (англ.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  9. ↑ 'We are not monkeys': Racist taunts open deep wounds. BBC. 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  10. ↑ Lyons, Kate; Doherty, Ben (16 серпня 2019). West Papua: Pacific leaders urge UN visit to region's 'festering human rights sore'. The Guardian (Inggris) . Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019. In the past 24 hours, a series of demonstrations in West Papua and across other Indonesian provinces - planned to coincide with and the Pacific Islands Forum’s consideration of West Papua - were broken up early by police with mass arrests.
  11. ↑ ABC Australia (12 серпня 2019). Vanuatu Ikutkan Tokoh Papua Merdeka di Forum Pasifik, Indonesia Kesal. detikNews (індонез.). Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
  12. ↑ Kronik Rusuh Papua, dari Malang Menjalar hingga Makassar. CNN Indonesia. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
  13. ↑ Summary of Violations of Freedom of Expression on West Papua: 15 August 2019. Tapol.org (Inggris) . 16 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
  14. ↑ Aliansi Mahasiswa Papua Demonstrasi di Malang Ngaku Dipukul & 5 Luka Berat, Polisi Sebut Langgar UU. Tribunnews.com. 15 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  15. ↑ Ayu, Rida (15 серпня 2019). Detik-detik Aremania Pukul Mundur Aksi AMP di Kayutangan. Radarmalang.id. Архів оригіналу за 15 August 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  16. ↑ а б Local parliament torched in Indonesian Papua riots. BBC. 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  17. ↑ Papuan students on Java face increased pressures from Islamist, nationalist groups. The Jakarta Post (англ.). 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  18. ↑ а б в г Wibawa, Tasha (21 серпня 2019). 'Get the guns': Almost 1,000 Indonesian police descend on West Papua to 'clean up' protests. ABC News (en-AU) . Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  19. ↑ Thousands riot in Papua, parliament building torched. AFP (англ.). 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  20. ↑ Kerusuhan di Papua 'membuat khawatir' warga pendatang. BBC (індонез.). 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  21. ↑ а б Firdaus, Febriana (19 серпня 2019). Fiery protests erupt in Indonesia's West Papua region. Al Jazeera. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  22. ↑ Karmini, Niniek (20 серпня 2019). Protesters burn local Parliament building in West Papua. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  23. ↑ а б Firdaus, Febriana (21 серпня 2019). Indonesia deploys troops to West Papua as protests spread. Al Jazeera. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  24. ↑ Massa Unjuk Rasa di Jayapura Blokir Jalan Ke Bandara Sentani. liputan6.com (індонез.). 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  25. ↑ а б Mawel, Benny (20 серпня 2019). Violence in Sorong, more protests in Papua as anger over racism spreads. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.
  26. ↑ Demo di Sorong Papua, Massa Rusak Fasilitas Bandara. KOMPAS (індонез.). 19 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  27. ↑ Kondisi Terkini Bandara Domine Eduard Osok Sorong setelah Kerusuhan di Manokwari. Tribun Wow (id-ID) . 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  28. ↑ Hunt for 250 inmates in Papua prison break. BBC. 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  29. ↑ Indonesia jailbreak: Convicts return to Papua prison. CNA (англ.). 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  30. ↑ а б Papuan riots, protests against racism spreading but calming down: Police. The Jakarta Post (англ.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  31. ↑ Police arrest 34 suspected rioters in Timika after protests against racist abuse. The Jakarta Post (англ.). 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  32. ↑ 45 Demonstran di Timika Diamankan, 3 Polisi Terluka. JPNN (індонез.). 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  33. ↑ Fresh protests in Indonesia's Papua as extra police arrive. Reuters (англ.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  34. ↑ Rusuh di Fakfak Papua Barat, Polisi Tembakkan Gas Air Mata. CNN Indonesia (індонез.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  35. ↑ Indonesia arrests 34, blocks internet in Papua. Australian Financial Review (англ.). 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  36. ↑ Demo di Depan Kemendagri, Mahasiswa Papua Sempat Dorong-dorongan dengan Polisi-TNI. KOMPAS (індонез.). 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  37. ↑ MASYARAKAT SARMI: USUT TUNTAS KASUS PERSEKUSI DAN RASISME TERHADAP ORANG PAPUA (id-ID) . Sarmi Regency. 24 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  38. ↑ Kibarkan Bendera Bintang Kejora, Massa Aksi: Papua Bukan Merah Putih. Suara (індонез.). 24 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  39. ↑ Syambudi, Irwan (20 серпня 2019). Mahasiswa Papua di Yogya Demo Tolak Tindakan Rasisme di Surabaya. tirto.id (індонез.). Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  40. ↑ Kronologi Polisi Beri Miras ke Mahasiswa Papua di Bandung. CNN Indonesia (індонез.). 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  41. ↑ Mahasiswa Papua di Bali Demo, Teriak Yel-yel Bintang Kejora. Kumparan (id-ID) . 22 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  42. ↑ а б Lamb, Kate; Doherty, Ben (22 серпня 2019). West Papua protests: Indonesia deploys 1,000 soldiers to quell unrest, cuts internet. The Guardian. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  43. ↑ Bendera Bintang Kejora Berkibar 1,5 Jam di Kantor Bupati Deiyai. Tempo (індонез.). 27 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  44. ↑ Unjuk Rasa Deiyai Papua Berakhir Ricuh, 2 Warga Sipil Tewas Ditembak & Kena Anak Panah di Perut (id-ID) . 29 серпня 2019. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  45. ↑ Kronologi Demo Deiyai Papua yang Tewaskan Satu Anggota TNI. CNN Indonesia (індонез.). 28 серпня 2019. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  46. ↑ KPU Papua Terbakar saat Rusuh, Dokumen Penetapan Caleg Hangus. CNN Indonesia (індонез.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  47. ↑ а б в Chanting 'freedom Papua', protesters burn local government building. The Sydney Morning Herald (англ.). 30 серпня 2019. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  48. ↑ Doherty, Ben; agencies (2 вересня 2019). West Papua students 'shot by militias' as video of soldiers firing on crowds emerges. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  49. ↑ а б Beaten, stabbed and threatened: One man's harrowing account from Papua. SBS News (англ.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  50. ↑ Dozens Arrested in Indonesia in Papua Protests. Voice of America (англ.). Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  51. ↑ More Indonesian troops sent to attend to Papua uprising. RNZ (en-nz) . 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  52. ↑ Australians participating in West Papua demonstrations deported. www.9news.com.au. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  53. ↑ Indonesia deports Australians for participating in Papua protests. SBS News (англ.). Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  54. ↑ Murti, Markus Wisnu (2 вересня 2019). Govt Restricts Foreigners' Access to Papua: Wiranto. Tempo (англ.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  55. ↑ News, A. B. C. Indonesian human rights lawyer accused of inciting protests. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
  56. ↑ Indonesia police vow to hunt down separatists blamed for Papua unrest. news.yahoo.com (амер.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
  57. ↑ Comment by UN High Commissioner for Human Rights Michelle Bachelet on Indonesia (Papua and West Papua). OHCHR. 4 вересня 2019. Архів оригіналу за 6 вересня 2019.
  58. ↑ Afifa, Laila (5 вересня 2019). Government Revokes Papua and West Papua Internet Restriction. Tempo (англ.). Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
  59. ↑ Indonesia restores internet access in parts of West Papua. Al Jazeera. 5 вересня 2019. Архів оригіналу за 5 вересня 2019.
  60. ↑ One killed, buildings set ablaze amid fresh unrest in Indonesia's Papua: Reports Read more at https://www.channelnewsasia.com/news/asia/buildings-set-ablaze-amid-fresh-unrest-in-indonesia-s-papua-11933496. Channel News Asia. Reuters. 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  61. ↑ 16 Warga Tewas dan 65 Terluka Saat Kerusuhan Pecah di Wamena, Papua Halaman all. KOMPAS (індонез.). 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  62. ↑ Rusuh Wamena, Kominfo Kembali Blokir Akses Internet di Papua. CNN Indonesia (індонез.). 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  63. ↑ Masyarakat Gelar Demo Minta Kominfo Buka Akses Internet Papua. CNN Indonesia (індонез.). 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  64. ↑ а б Indonesia's Jokowi urges calm after violent West Papua protests. Al Jazeera. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  65. ↑ Fadli Zon Minta Polri Investigasi Pengepungan Asrama Mahasiswa Papua di Surabaya. KOMPAS (індонез.). 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  66. ↑ Polda Jatim Bentuk Tim Selidiki Dugaan Rasisme terhadap Mahasiswa Papua : Okezone Nasional. Okezone (id-ID) . 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  67. ↑ Indonesia bishop urges calm in Papua, denounces racism - Vatican News. Vatican News (англ.). 23 серпня 2019. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  68. ↑ Gubernur Lukas Enembe Ditolak Mahasiswa Papua di Surabaya. CNN Indonesia (індонез.). 27 серпня 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  69. ↑ Leader of rally against Papuan students apologizes for racist abuse. The Jakarta Post (англ.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  70. ↑ Indonesia arrests dozens for Papua protests that set buildings afire. Reuters (англ.). 1 вересня 2019. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 1 вересня 2019.
  71. ↑ Four Australian citizens deported for being in Papua protests. The Jakarta Post (англ.). 2 вересня 2019. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 2 вересня 2019.
  72. ↑ Polisi Tangkap 18 Orang di Rusun Mahasiswa Uncen Papua. CNN Indonesia (індонез.). 9 вересня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 9 вересня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протести_в_Папуа_2019&oldid=41964045