Пестов Євген Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пєстов Євген Володимирович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Пестов
Євген Пестов
Євген Пестов
Особисті дані
Повне ім'я Євген Володимирович
Пестов
Народження 22 березня 1925(1925-03-22)
  Rodnikid, Іваново-Вознесенська губерніяd, РСФРР, СРСР
Смерть 7 лютого 1987(1987-02-07) (61 рік)
  Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1946 СРСР «Локомотив» (Х) 2 (-2)
1947—1949 СРСР «Динамо» (В) 42 (-82)
1949—1952 СРСР «Шахтар» (С) 74 (-138)
1953 СРСР «Динамо» (СПб) 12 (-16)
1954—1955 СРСР «Трудові резерви» (Л) 12 (-13)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1962—1963
1964—1965
1965—1966
1968
1968—1970
1971—1972
1974
1976
1979
1980—1981
1982—1983
СРСР «Металург» (З)
СРСР «Металург» (К)
СРСР «Трудові резерви» (Л)
СРСР «Хімік» (С)
СРСР «Хімік» (С)
СРСР «Комунарець» (К)
СРСР «Горинь» (Р)
СРСР «Зоря» (В)
СРСР «Зоря» (В)
СРСР «Торпедо» (Л)
СРСР «Металург» (Дн.-дз.)
СРСР «Суднобудівник» (М)
СРСР «Енергія» (Б)
СРСР «Азовець» (Б)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Олександра Невського (СРСР)
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Євген Володимирович Пестов (22 березня 1925, Родніки, Івановська область, РРФСР — 7 лютого 1987, Ворошиловград, УРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції воротаря. Майстер спорту СРСР (з 1972 року). Нагороджений орденом Олександра Невського.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Напередодні війни виступав у дитячих та юнацьких футбольних командах. Був учасником Німецько-радянської війни. У 1942 році добровольцем приєднався до Червоної армії, а вже через рік, після закінчення Артилерійського училища в Ленінграді, його відправили на фронт. Був командиром загону розвідників, а потім — командиром батареї. Отримав ряд нагород та відзнак.

Під час військової служби брав участь у футбольних змаганнях. Захищаючі кольори футбольних команд Корпусу та Армії, навесні 1945 року разом з іншими солдатами виходив на поле в матчах проти військовослужбовців британських окупаційних сил. У командах «майстрів» розпочав грати після Німецько-радянської війни. Виступав за команди Харкова та Ворошиловграда. За «Динамо» провів три сезони, після чого в середині 1949 року перейшов у сталінський «Шахтар», який грав у той рік у вищій лізі. У 1951 році разом з «Шахтарем» завоював бронзові медалі чемпіонату СРСР. Виступи продовжив, захищаючи ворота ленінградських команд «Динамо» й «Трудові резерви». Активні виступи завершив в 1955 році.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 1956 року на тренерській роботі. Спочатку викладав у дитячо-юнацьких колективах Ленінграда і Бердянська, а потім з 1962 року тренував команди «майстрів». Працював старшим тренером у командах Комунарська, Сєвєродонецька, Дніпродзержинська, Рівного, Луцька та Миколаєва, двічі очолював команду вищої ліги — луганську «Зорю». Виводив команду в фінал Кубка СРСР (1974), де «Зоря» лише в додатковий час поступилася київському «Динамо». У 1973 році працював директором клубу «Карпати» (Львів).

7 лютого 1987 року помер у Ворошиловграді.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]