Райони Харкова
|
Територія сучасного Харкова поділяється на дев'ять[1] адміністративно-територіальних одиниць — районів у місті:
Перелік[ред. | ред. код]
| Райони Харкова | ||
|---|---|---|
| Район | Населення, тис. осіб | Площа |
| Індустріальний | 155,8 | 3339 га, 33.4 км² |
| Київський | 188,7 | 4569 га, 45.7 км² |
| Неми́шлянський | 144,2 | 2229 га, 22.3 км² |
| Новобаварський | 111,2 | 3471 га, 34.7 км² |
| Основ'янський | 96,5 | 4532 га, 45.3 км² |
| Салтівський | 310,3 | 2401 га, 24 км² |
| Слобідський | 149,8 | 2434 га, 24.3 км² |
| Холодногірський | 93,8 | 3211 га, 32.1 км² |
| Шевченківський | 220,6 | 4418 га, 44.2 км² |
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
У 1724 році у Харкові було 57 вулиць. Територія міста була поділена на 10 церковних приходів[2].
У XVIII столітті Харків складався з міської частини — територія Університетської гірки, де в XVII столітті існувала фортеця, безпосередньо примикав до неї Харківський Поділ, Захарківська і Залопанська слободи[3].
Вперше поділ Харкова на райони, який проіснував до 1917 року, відбувся на початку XIX століття. Він мав на меті здійснення поліцейського нагляду за порядком та медико-санітарним обслуговуванням населення[4].
1917 року було створено Жовтневий район, 1918 року — Івано-Лисогірський[5].
З 1919 року Харків був столицею РадянськоЇ України. Сюди переїхав уряд республіки і ЦК КП/б/У[6].
26 січня 1919 року на засіданні Центральної комісії з організації районних рад спільно з колегією відділу внутрішніх справ Харків було розділено на три райони[7]:
- Івано-Лисогірський;
- Петінсько-Журавлівський (згодом Петінський);
- Основ'янсько-Холодногірський.
Виконавчі комітети районних рад народних депутатів міста Харкова вперше утворені в березні 1919 р. після виборів Іваново-Лисогірської, Основ'яно-Холодногірської і Петінсько-Журавлівської районних рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів міста Харкова. Тимчасово припинили діяльність у другому півріччі 1919 р. під час захоплення Харкова денікінцями. В кінці грудня 1919 р. були утворені тимчасові районні революційні комітети, які існували до кінця квітня 1920 р., до передачі управління новообраним районним радам і їх виконкомам[8].
У період НЕПу райони в місті 1921 року були скасовані та продовжували своє існування тільки як партійні[9].
У 1924 році було встановлено нову міську межу Харкова, до нової міської межі увійшло 59 населених пунктів, площа міста зросла в 3,64 рази[10][11][12]. Нову Баварію, Липову Рощу, Ясну Поляну включено до складу Червоно-Баварської районної ради[10][13].
11 вересня 1924 року Петінсько-Журавлівський[14] район перейменовано у Червонозаводський (рос. Краснозаводский).
У жовтні 1924 року Основ'янсько-Холодногірський район став Жовтневим[14].
У 1925 році утворено Ново-Баварський район.
У 1929 році на засіданні Президії Харківської міської ради робітничих та червоноармійських депутатів Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський[14][15][16].
Постановою секретаріату Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 16.07.1930, протоколом № 44/529 утворено Дзержинський, Ленінський та Жовтневий райони[17].
У квітні 1931 року було утворено Тракторобудівельну районну раду[14].
26 червня 1932 року постановою секретаріату ВУЦВК створені Дзержинський, Кагановичський, Червонозаводський райони.
На засіданні Президії ВУЦВК від 4 серпня 1932 року ухвалили рішення щодо створення у місті Харкові двох нових районних рад — у Дзержинському та Червонозаводському районах[14].
17 жовтня 1934 року у Харкові існували такі адміністративно-територіальні райони: Дзержинський, Жовтневий, Ленінський, Червонозаводський, Червонобаварський, Тракторний[14].
У 1935 році Ново-Баварський район перейменовано у Червонобаварський.
3 квітня 1935 року постановою Президії Харківської міської ради Тракторобудівельному району надано ім'я С. Орджонікідзе[14].
Постановою секретаріату Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 08.02.1936 утворено Орджонікідзевський район[18].
2 вересня 1937 року утворено Сталінський район.
4 січня 1938 року на засіданні Президії Харківської міської ради утворено Кагановичський та Сталінський райони[19].
8 березня 1940 року виконавчий комітет міста Харкова утворив Комінтернівський район[19]. З 1940 року у місті було 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський, Червонозаводський райони[19].
У 1941—1943 роках при німецькій військовій адміністрації і місті утворено 10 районів: Шевченківський, Нагірний, Немишлянський, Петинський, Квітко-Основ'янський, Благовіщенський, Новобаварський, Холодногірський, Тракторний, Павлівський[20][21].
У 1946 році утворено 9 нових районів: Дзержинський, Жовтневий, Кагановичський, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Сталінський, Червонобаварський і Червонозаводський.
12 серпня 1959 року Червонобаварський район приєднано до Жовтневого[22].
21 жовтня 1957 року Кагановичський район перейменовано на Київський[19].
14 вересня 1961 року Сталінський район перейменовано на Московський.
З 1967 року за Червонозаводським районом у російськомовному варіанті закріплюється назва рос. Червонозаводский (замість рос. Краснозаводской).
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.04.1973 з частин Комінтернівського, Орджонікідзевського та Московського районів створено Фрунзенський район[23][24].
На черговій 38 сесії Харківської міської ради V скликання, що відбулася 25 листопада 2009 року, було вирішено не утворювати районні у місті Харкові ради після закінчення терміну їх повноважень (ліквідувати їх із весни 2010 року)[25]. Також після сесії міський голова М. М. Добкін заявив про скорочення з числа районів у місті заради оптимізації за кількістю мешканців[26].
2 лютого 2016 року розпорядженням Харківського міського голови у порядку декомунізації перейменовано частину районів Харкова, при цьому міська влада Харкова здійснила спробу залишити частину комуністичних назв[27]:
- Дзержинський район — Шевченківський район
- Ленінський район — Холодногірський район
- Жовтневий район — Жовтневий район на честь свята 14 жовтня (спроба залишити стару назву)
- Фрунзенський район — Фрунзенський район на честь радянського військового Тимура Фрунзе (спроба залишити стару назву)
- Орджонікідзевський район — Індустріальний район
17 травня 2016 року розпорядженням Голови Харківської обласної державної адміністрації завершено процес перейменування районів відповідно до закону про декомунізацію[28]:
- Жовтневий район — Новобаварський район
- Комінтернівський район — Слобідський район
- Фрунзенський район — Немишлянський район
- Червонозаводський район — Основ'янський район
11 травня 2022 року на позачерговій сесії Харківської міської ради Московський район перейменовано на Салтівський район, чим було завершено процес зміни колоніальних назв районів Харкова[29].
Історія назв[ред. | ред. код]
| Історія районів Харкова | ||
|---|---|---|
| Сучасна назва | Назва до 2016 / 2022 | Інші назви |
| Індустріальний | Орджонікідзевський, 1936—2016 | Тракторобудівельний (Тракторний) район, 1931—1936 |
| Київський, з 1957 року | Київський | Кагановичський, 1932—1957 |
| Неми́шлянський | Фрунзенський, 1973—2016 | утворений 1973 року |
| Новобаварський | Жовтневий, 1917—2016 | утворений у 1917, у 1959 приєднано Червонобаварський[22] |
| Червонобаварський, 1935—1959[22] | Ново-Баварський, 1925—1935[30] | |
| Основ'янський | Червонозаводський | Петінсько-Журавлівський (Петінський), 1919—1924 |
| Салтівський | Московський, 1961—2022 | Сталінський, 1937—1961 |
| Слобідський | Комінтернівський, 1938—2016 | утворений 1938 року |
| Холодногірський | Ленінський, 1924—2016 | Іваново-Лисогірський, 1918—1924 |
| Основ'янсько-Холодногірський | один з трьох районів Харкова у 1919 році | |
| Шевченківський | Дзержинський, 1932 — 2 лютого 2016 | утворений 1932 року |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статут територіальної громади міста Харкова [Архівовано 13 вересня 2009 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
- ↑ Багалій, 1905, с. 34.
- ↑ Багалій, 1905, с. 42.
- ↑ Дзержинський район: від джерел до сучасності / Впервые деление Харькова на районы произошло 200 лет назад. Оно преследовало цели осуществления полицейского надзора за порядком и медико-санитарного обслуживания населения. Деление города на части просуществовало до 1917 года / [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ міста Харкова[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- ↑ Харьков. Краткая справочная книга /Голиков А. П. /рук/, Дьяченко Н. Т. и др. Харьков: Прапор, 1976. — С. 29.
- ↑ Історична довідка / 26 січня 1919 року було вирішено розбити місто на три райони ‒ Іваново-Лисогірський, Петінсько-Журавлівський, Основ'янсько-Холодногірский // Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, 29.11.2016
- ↑ стор. 220: Державний архів Харківської області. Путівник (рукопис). Харків, 2008. 1022 с. «Архівні зібрання України», серія «Путівники»
- ↑ Історична довідка[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Тахтаулова, 2016, с. 104.
- ↑ стор. 124: Харків: Збірник архівних документів і матеріалів / [упоряд. О. С. Гнезділо та ін.; ред. А. І. Епштейн]. — Харків, вид. Національного університету внутрішніх справ, 2004. — 314 с.
- ↑ Ф. Р-203. Харьковский губернский исполнительный комитет Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов (губисполком). 1917—1925 рр.
арк. 77-78: оп. 1. Спр. 1588. Обязательные постановления Харьковского губисполкома, 241 арк.;
арк. 22: оп. 2. Спр. 59. Об определении городской черты города Харькова. 1922—1923 рр., 24 л. - ↑ арк. 153—153 зв. // Ф. Р-845. Харьковский окружной исполнительный комитет Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов г. Харькова 1922—1930 рр. оп. 2. Спр. 479. Дело о подготовке к выборам и о выборах в Советы по округу, 286 арк.
- ↑ а б в г д е ж Тахтаулова, 2016, с. 105.
- ↑ У 1929 році Івано-Лисогірський район (до його складу входили історичні райони Іванівка і Лиса Гора) був перейменований на Ленінський // Косолапова Є. В. Науковий керівник — доктор філологічних наук Тєлєжкіна О. О. Найменування адміністративних районів Харкова, стор. 350—352 in: // ХІV Всеукраїнська студентська науково-технічна конференція «Сталий розвиток міст», 2021, Харків.
- ↑ За іншими джерелами, Івано-Лисогірский район перейменували у Ленінський ще 1924 року, див. 1.2 Адміністративно-територіальний устрій [Харкова у 2012 році] // Економіко-географічна характеристика господарства міста Харкова. — Харків, 2012
- ↑ Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова
- ↑ Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова
- ↑ а б в г Тахтаулова, 2016, с. 106.
- ↑ Тахтаулова, 2016, с. 97.
- ↑ арк. 19 // Ф. Р-2982. Харьковская городская управа 1941—1943 рр. оп. 1. Спр. 2. Приказы по Харьковской городской управе об организации материально-заготовительной конторы, о плохом санитарном состоянии города, об изменении районирования Харькова (16.01.1941 — 29.02.1943), 27 арк.
- ↑ а б в s:Указ Президії ВР УРСР від 12.08.1959 «Про укрупнення деяких районів Харківської області»
- ↑ Тахтаулова, 2016, с. 106-107.
- ↑ Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова
- ↑ Харківська міська рада ухвалила рішення про нестворення районних рад. Архів оригіналу за 17 січня 2010. Процитовано 25 листопада 2009.
- ↑ Потрібно скоротити кількість районів у Харкові — М. Добкін[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова
- ↑ Розпорядження Голови Харківської обласної державної адміністрації № 181 від 17.05.2016
- ↑ У Харкові перейменували Московський район і три вулиці. Укрінформ. 11 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Календар знаменних і пам'ятних дат Новобаварського району / Червонобаварській район засновано у 1925 р. і мав назву Ново-Баварський р-н. З 1935 р. перейменовано у Червонобаварський
Література[ред. | ред. код]
- Багалій (1905). Исторія города Харькова за 250 лѣтъ его существованія (съ 1655-го по 1905-й годъ). Историческая монографія проф. Д. И. Багалѣя и Д. П. Миллера. Томъ первый (XVII—XVIII вв.) — Харьковъ: Изданіе Харьковскаго городского общественнаго управленія. — II + 568 с. — Репринтне видання. — Харків, 2004. — 572 с. — ISBN 5-7707-4374-3
- Тахтаулова, Марія Юріївна (2016). Історичний розвиток адресної урбанонімії міста. Харкова (середина XVII – початок XXI століття) (PDF). Розділ 3.1 (с. 85—108). Трансформація урбанонімічного простору Харкова за радянських часів. — Харків, 2016. — 237 с.
| |||||||
| ||||||||