Ральф Рангнік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ральф Рангнік
Ральф Рангнік
Ральф Рангнік
Особисті дані
Народження 29 червня 1958(1958-06-29) (65 років)
  Бакнанг, ФРН
Зріст 1.81м[1]
Громадянство  Німеччина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976–1979 Німеччина «Штутгарт» II  ? (?)
1979–1980 Англія «Саутвік»[en] ? (?)
1980–1982 Німеччина «Гайльбронн»[en] 66 (6)
1982–1983 Німеччина «Ульм 1846» 32 (0)
1983–1985 Німеччина «Вікторія» (Бакнанг) ? (?)
1987–1988 Німеччина «Ліппольдсвайлер» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1983–1985 Німеччина «Вікторія» (Бакнанг)
1985–1987 Німеччина «Штутгарт» II
1987–1988 Німеччина «Ліппольдсвайлер»
1988–1990 Німеччина «Корб»[de]
1990–1994 Німеччина «Штутгарт» (мол.)
1995–1996 Німеччина «Ройтлінген»
1997–1999 Німеччина «Ульм 1846»
1999–2001 Німеччина «Штутгарт»
2001–2004 Німеччина «Ганновер 96»
2004–2005 Німеччина «Шальке 04»
2006–2011 Німеччина «Гоффенгайм 1899»
2011 Німеччина «Шальке 04»
2015–2016 Німеччина «РБ Лейпциг»
2018–2019 Німеччина «РБ Лейпциг»
2021– 2022 Англія «Манчестер Юнайтед»
2022– Австрія «Австрія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ральф Рангнік (нім. Ralf Rangnick, нар. 29 червня 1958, Бакнанг) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 29 листопада 2021 року до завершення сезону 2021/2022 — головний тренер англійського клубу «Манчестер Юнайтед».

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Ральф починав грати у другій команді «Штутгарт», але потрапити після цього у першу у нього так і не вийшло. Після цього він став грати за англійський аматорський клуб «Саутвік»[en], оскільки як переїхав на британську землю вчитися в Університеті Сассекса[3].

По закінченні навчання Ральф повернувся в Німеччину і став виступати за «Гайльбронн»[en] в Оберлізі Баден-Вюртемберг, а у сезоні 1982/83 грав у тому ж дивізіоні за «Ульм 1846», якому допоміг вийти в Другу Бундеслігу[4].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Кар'єру тренера він розпочав у 1983 році, ставши головним тренером команди «Вікторія» свого рідного міста Бакнанга у Вербандслізі[5]. Одночасно з цим він іноді виходив за неї на поле у якості гравця. Взимку 1984 році на тренувальному таборі його клуб провів матч проти «Динамо» (Київ) на чолі з Валерієм Лобановським][6], де Рангнік побачив нову тактику 4-4-2 з постійним пресингом, яку потім став використовувати сам[7].

З 1985 року працював протягом двох років тренером дублюючої команди «Штутгарт». У сезоні 1987/88 він повернувся в Вербандслігу, де знову став граючим тренером клубу «Ліппольдсвайлер», а потім два сезони був головним тренером іншого аматорського клубу «Корб»[de].

1990 року повернувся у «Штутгарт». У 1992 році він відмовився від роботи на користь роботи з швабським клубом бундесліги, який взяв його як спортивний координатор під наглядом молоді та аматорського футболу за контрактом.

Влітку 1994 року Рангнік покинув «Штутгарт» і згодом підписав контракт зі свою колишньою командою втім через хворобу[4] та операцію так до роботи з командою і не приступив[8][9].

Влітку 1995 року Рангнік очоилв «Ройтлінген» і у першому сезоні 1995/96 зміг поправити справи клубу і зайняти з ним 4-е місце у Регіоналлізі.

У 1997 році Ральф став головним тренером «Ульма», в якому він колись грав. З ним він зміг відразу виграти Регіоналлігу і досить впевнено зіграв у другій Бундеслізі. Коли Рангнік покинув клуб у березні 199 року, клуб йшов на п'ятому місці.

Ральф Рангнік під час роботи з «Шальке 04». 2005 рік.

Зі «Штутгартом» Ральф підписав угоду у січні 1999 року, і цей контракт повинен був вступити в силу тільки влітку. Але незадовільний стан команди в поточному чемпіонаті дозволив йому приступити до роботи раніше наміченого терміну, 3 травня 1999 року, тренуючи клуб останні п'ять ігор сезону 1998/99, закінчивши на 11-му місці у Бундеслізі[10]. У своєму першому повному сезоні Рангнік зайняв з клубом восьме місце в чемпіонаті, але на наступний сезон стало все складніше, і коли команда знаходилася біля зони вильоту на 17 місці, а після поразки 1:2 від «Сельти» у Кубку УЄФА 22 лютого 2001 року[11] йому довелося покинути клуб[12].

Влітку 2001 року Рангнік очолив клуб Другої Бундесліги «Ганновер 96»[13] і у першому ж сезоні зайняв з командою перше місце і вийшов в елітний дивізіон, де протягом наступних двох сезонів зумів закріпити її. У 2004 році, коли успіхи команди дещо знизилися, Рангнік покинув її у березні 2004 року після поразки від «Боруссії» (Менхенгладбах)[14], коли клуб опустився на 15 місце[15].

Перед сезоном 2004/05 фахівець очолив «Шальке 04»[16] і в першому ж сезоні став з кубом віце-чемпіоном Німеччини, а також фіналістом національного Кубка. Втім у новому сезоні результати команди значно погіршились і у грудні 2005 року Рангнік покинув команду[17].

У сезоні 2006/07 Ральф очолив «Гоффенгайм 1899», який тоді грав у Регіоналлізі[18]. Піддавшись на вмовляння президента клубу Дітмара Гоппа він узяв команду, з якої згодом домігся головного успіху у своїй тренерській кар'єрі — за два сезони вивів команду у Бундеслігу, де з першого ж сезону показав чудовий результат — перше місце за підсумками першого кола та сьоме місце за підсумками всього сезону. На початку січні 2011 року покинув команду, будучи незгодним з продажем лідера команди бразильця Луїса Густаву у «Баварію».

17 березня 2011 року знову був призначений головним тренером «Шальке 04»[19] і блискуче дебютував на новій посаді, у чвертьфіналі Ліги чемпіонів здобувши перемогу на виїзді над «Інтернаціонале» з рахунком 5:2. За результатами двох зустрічей (7:3 на користь «Шальке») клуб вперше в своїй історії вийшов у півфінал Ліги чемпіонів[20], де зазнав поразки від «Манчестер Юнайтед»[21]. У тому ж сезоні «Шальке» виграв Кубок Німеччини, а перед початком нового сезону 2011/12 — і Суперкубок у чинного чемпіона дортмундської «Боруссії» в серії пенальті[22].

13 серпня 2011 року «Шальке 04» виграв у другому турі Бундесліги 2011/12 у «Кельна» з рахунком 5:1. Ця перемога виявилася для Рангніка сотою в Бундеслізі. Контракт з «Шальке» був підписаний до 30 червня 2014 року[23][24], втім вже 22 вересня 2011 року Рангнік за станом здоров'я подав у відставку з поста головного тренера[25].

У червні 2012 року Рангнік став спортивним директором «Ред Булл» (Зальцбург)[26], а згодом став працювати на цій же посаді у німецькому «РБ Лейпциг». У сезоні 2016/17 був головним тренером лейпцизької команди[27], з якою став віце-чемпіоном Німеччини, після чого повернувся на посаду спортивного директора. Втім 9 липня 2018 року знову очолив «РБ Лейпциг»[28].

29 листопада 2021 року призначений головним тренером англійського клубу «Манчестер Юнайтед» до завершення сезону 2021/2022.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Шальке 04»: 2010–2011
«Шальке 04»: 2005
«Шальке 04»: 2011
«Штутгарт»: 2000

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ralf Rangnick - Spielerprofil. DFB Datencenter (нім.). Процитовано 21 жовтня 2020.
  2. ↑ https://www.dfb.de/datencenter/personen/ralf-rangnick/spieler
  3. ↑ «Ragnick bisher zufrieden» [Архівовано 28 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — Zeitungsartikel zitiert nach SSV Reutlingen, Saison 1995/96 auf statistik-klein.de, abgerufen am 23. März 2011
  4. ↑ а б «Ralf Rangnick — deutscher Fußballtrainer» im Munzinger Archiv, abgerufen am 23. März 2011
  5. ↑ FC Viktoria Backnang — Die Chronik (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 19 серпня 2018.
  6. ↑ Gerold Knehr: Der «Held der Ukraine» hinterließ weltweit Spuren. [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.] In: Schwäbisches Tagblatt, 29. Mai 2012.
  7. ↑ Andreas Bock: «Es gibt riesigen Nachholbedarf» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] In: RevierSport, 21. April 2008 (Interview).
  8. ↑ Interview mit Ralf Rangnick «Bin mit meinem Konzept nicht gescheitert»
  9. ↑ Porträt des Erfolgstrainers Ralf Rangnick Die Fußballrevolution im Remstal
  10. ↑ 1. Bundesliga - Spieltag / Tabelle. kicker.de (German) . kicker. Процитовано 3 січня 2017.
  11. ↑ VfB Stuttgart » Fixtures & Results 2000/2001. World Football. Процитовано 3 січня 2017.
  12. ↑ 1. Bundesliga - Spieltag / Tabelle. kicker.de (German) . kicker. Процитовано 3 січня 2017.
  13. ↑ Ralf Rangnick übernimmt die 96er. kicker (German) . 23 травня 2001. Процитовано 1 лютого 2013.
  14. ↑ Ewald Lienen übernimmt bei 96. kicker (German) . 8 березня 2004. Процитовано 1 лютого 2013.
  15. ↑ 1. Bundesliga - Spieltag / Tabelle. kicker.de (German) . kicker. Процитовано 4 січня 2017.
  16. ↑ Ralf Rangnick übernimmt S04. kicker (German) . 28 вересня 2004. Процитовано 1 лютого 2013.
  17. ↑ Ralf Rangnick muss gehen. kicker (German) . 12 грудня 2005. Процитовано 1 лютого 2013.
  18. ↑ Rangnick trainiert Hoffenheim. kicker (German) . 22 червня 2006. Процитовано 1 лютого 2013.
  19. ↑ Rangnick: Team fehlt "die Überzeugung". kicker (German) . 21 березня 2011. Процитовано 1 лютого 2013.
  20. ↑ Raul raubt Inter die letzte Hoffnung (German) . kicker. Процитовано 3 січня 2017.
  21. ↑ Anderson lässt Schalkes Traum zerplatzen (German) . kicker. Процитовано 3 січня 2017.
  22. ↑ FC Schalke 04 » Fixtures & Results 2011/2012. World Football. Процитовано 3 січня 2017.
  23. ↑ Ralf Rangnick wird neuer Chef-Trainer des FC Schalke 04 (нім.). Offizielle Website des FC Schalke 04. 17.03.2011. Архів оригіналу за 04.05.2012. Процитовано 17 березня 2011.
  24. ↑ Rangnicks Trainerlaufbahn: Erfolgreich mit Offensivfußball (нім.). Offizielle Website des FC Schalke 04. 17.03.2011. Архів оригіналу за 04.05.2012. Процитовано 17 березня 2011.
  25. ↑ Рангнік подав у тимчасову відставку. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 19 серпня 2018.
  26. ↑ Die neue Struktur bei den Roten Bullen. In: redbullsalzburg.at.
  27. ↑ Kroemer, Ulrich (29 травня 2015). Neuer Leipzig-Trainer Rangnick: Dann mach ich's eben selbst (German) . Leipzig: Der Spiegel. Процитовано 29 травня 2015.
  28. ↑ Ralf Rangnick wird Trainer bei RB Leipzig (German) . Die Welt. 9 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Тренери команд Прем'єр-ліги Англії 2023/24
Артета («Арсенал») · О'Ніл («Вулвергемптон Вондерерз») · Компані («Бернлі») · Ґляснер («Крістал Пелес») · Вайлдер («Шеффілд Юнайтед») · Гау («Ньюкасл Юнайтед») · Гвардіола («Манчестер Сіті»)  · Іраола («Борнмут») · Емері («Астон Вілла») · Клопп («Ліверпуль») · Постекоглу («Тоттенгем Готспур») · Дайч («Евертон») · Моєс («Вест Гем Юнайтед») · Де Дзербі («Брайтон енд Гоув Альбіон») · тен Гаг («Манчестер Юнайтед») · Едвардс («Лутон Таун») · Санту («Ноттінгем Форест»)  · Почеттіно («Челсі») · Френк («Брентфорд»)  · Сілва («Фулгем»)
«Штутгарт» – Тренери

Грюнвальд (1920) · Ганні (1924–27) · Ковач (1927–29) · Фріц (1930–30) · Пройсс (1930–33) · Рутц (1933–34) · Гренер (1934–35) · Тойфель (1935–36) · Зайдерер (1936–39) · Беккер (1939) · Петтінгер (1939–41) · Тойфель (1945–47) · Вурцер (1947–60) · Балусес (1960–65) · Зайбольд (в. о.) (1965) · Гутендорф (1965–66) · Зінг (1966–67) · Бауман (1967–69) · Зайбольд (1969–70) · Зебець (1970–72) · Бегеляйн (в. о.) (1972) · Еппенгофф (1972–74) · Мілінгер (в. о.) (1974) · Зінг (1974–75) · Стані (1975–76) · Бегеляйн (в. о.) (1976) · Зундерманн (1976–79) · Бухман (1979–80) · Зундерманн (1980–82) · Бентгаус (1982–85) · Барич (1985–86) · Ентенман (1986) · Коордес (1986–87) · Ган (1987–90) · Ентенман (1990) · Даум (1990–93) · Ребер (1993–95) · Зундерман (в. о.) (1995) · Фрінгер (1995–96) · Лев (1996–98) · Шефер (1998) · Рольфф (в. о.) (1998) · Адріон (в. о.) (1999) · Рангнік (1999–2001) · Магат (2001–04) · Заммер (2004–05) · Трапаттоні (2005–06) · Фе (2006–08) · Баббель (2008–09) · Гросс (2009–10) · Келлер (2010) · Лаббадіа (2010–13) · Шнайдер (2013–14) · Стевенс (2014) · Фе (2014) · Стевенс (2014–15) · Цорнігер (2015) · Крамни (2015–16) · Луукай (2016) · Янссен (в. о.) (2016) · Вольф (2016–18) · Коркут (2018) · Вайнцирль (2018–19) · Вілліг (в. о.) (2019) · Вальтер (2019) · Матараццо (2020–22) · Віммер (в. о.) (2022) · Лаббадіа (2022–23) · С. Генесс (2023–)

«Шальке 04» – Тренери

Лудевіг (1925–27) · Візер (1928–29) · Отто (1929–30) · Соботтка (1930–31) · Зауервайн (1931–32) · Отто (1932–33) · Шмідт (1933–38) · Файст (1938–42) · Куцорра (1946–47) · Шефер (1947–48) · Лангль (1948) · Сватош (1948–49) · Шепан (1949–54) · Фрювірт (1954–59) · Лендьєль (1959–60) · Гавлічек (1960–64) · Лангнер (1964–67) · Мароцке (1967) · Брокер (1967–68) · Гутендорф (1968–70) · Чендич (1970–71) · Хорват (1971–75) · Меркель (1975–76) · Рауш (1976–77) · Масло (1977–78) · Хорват (1978–79) · Лорант (1979) · Швагер (1979–80) · Юсуфі (1980–81) · Редепеннінг / Ассауерв.о. (1981) · Гельд (1981–83) · Зундерманн (1983) · Фернер (1983–86) · Шафшталь (1986–87) · Франц (1987–88) · Фернер (1988–89) · Кремерсв.о. (1989) · Нойрурер (1989–90) · Фішерв.о. (1991) · Ристич (1991–92) · Фішерв.о. (1992) · Латтек (1992–93) · Шульте (1993) · Бергер (1993–96) · Нойв.о. (1996) · Стевенс (1996–2002) · Нойбарт (2002–03) · Вільмотсв.о. (2003) · Гайнкес (2003–04) · Ахтербергв.о. (2004) · Рангнік (2004–05) · Рекв.о. (2005–06) · Сломка (2006–08) · Бюскенс / Мюлдерв.о. (2008) · Рюттен (2008–09) · Бюскенс / Мюлдер / Рекв.о. (2009) · Магат (2009–11) · Айхкорнв.о. (2011) · Рангнік (2011) · Айхкорнв.о. (2011) · Стевенс (2011–12) · Келлер (2012–14) · Ді Маттео (2014–15) · Брайтенрайтер (2015–16) · Вайнцирль (2016–17) · Тедеско (2017–19) · Стевенсв.о. (2019) · Вагнер (2019–2020) · Баум (2020) · Стевенсв.о. (2020) · Гросс (2020–2021) · Граммозіс (2021–2022) · Бюскенсв.о. (2022) · Крамер (2022) · Кройтцерв.о. (2022–)

«РБ Лейпциг» – Тренери

Фогель (2009–10) · Ораль (2010–11) · Пакульт (2011–12) · Цорнігер (2012–15) · Баєрлорцерв. о. (2015) · Рангнік (2015–16) · Газенгюттль (2016–18) · Рангнік (2018–19) · Нагельсманн (2019–21) · Марш (2021) · Баєрлорцерв. о. (2021) · Тедеско (2021–22) · Розе (2022–)

«Гоффенгайм 1899» – Тренери

Цубер (1979–1982) · Штадельбауер (1982) · Ебель (1982–1984) · Келлер (1984–1985) · Єделе (1986–1989) · Болль (1989–1990) · Людвіг (1990–1992) · Шрайнер (1992–1994) · Шмітт (1994–1998) · Шен (1998) · Літцау (1998–1999) · Гілленбранд (1999) · Вайганд (1999–2000) · Шен (2000) · Флік (2000–2005) · Дікгісер (2005) · Кестнер (2005–2006) · Шен (2006) · Рангнік (2006–2011) · Пеццаюолі (2011) · Станіславскі (2011–2012) · Баббель (2012) · Крамер (2012) · Курц (2013) · Гісдоль (2013–2015) · Стевенс (2015–2016) · Нагельсманн (2016–2019) · Схредер (2019–2020) · Кальтенбах, Рапп і Гердлінг (2020) · Генесс (2020–2022) · Брайтенрайтер (2022–2023) · Матараццо (2023–)

Елбатс (1892–1900) · Вестс (1900–03) · Мангноллс (1903–12) · Бентліс (1912–14) · Робсон (1914–21) · Чепмен (1921–26) · Гілдичг (1926–27) · Бемлетт (1927–31) · Крікмер (1931–32) · Данкан (1932–37) · Крікмер (1937–45) · Басбі (1945–69) · Мерфів.о. (1958) · Макгіннесс (1969–70) · Басбі (1970–71) · О'Феррелл (1971–72) · Дохерті (1972–77) · Секстон (1977–81) · Аткінсон (1981–86) · Фергюсон (1986–2013) · Моєс (2013–14) · Гіггзг/в.о. (2014) · Ван Гал (2014–16) · Моурінью (2016–18) · Сульшер (2018–21) · Каррікв.о. (2021) · Рангнік (2021–)

с — секретар; г — граючий тренер; в.о. — виконувач обов'язків.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ральф_Рангнік&oldid=40259166