Раєвський Микола Миколайович (батько)

Раєвський Микола Миколайович
Раевский Николай Николаевич
Портрет Раєвського М.М. Дж.Доу. Воєнна галерея Зимового палацу
Народження	14 (25) вересня 1771(1771-09-25) Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	16 (28) вересня 1829(1829-09-28) (58 років) Бовтишка Чигиринського повіту Київської губернії, Російська імперія
Поховання	Розумівка
Країна	Російська імперія
Роки служби	1786—1797, 1801, 1807—1824
Звання	Генерал від кавалерії
Командування	Q18408220?
Війни / битви	Бородинська битва, бій під Салтанівкою, Битва народів
Відносини	сини: Раєвський Олександр Миколайович (військовик), Раєвський Микола Миколайович (1801), донька:Волконська Марія Миколаївна
Рід	Раєвськіd
Діти	Волконська Марія Миколаївна, Yekaterina Rayevskayad, Раєвська Софія Миколаївна, Раєвський Олександр Миколайович (військовик) і Раєвський Микола Миколайович (син)
Нагороди	Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Кавалер ордена Марії-Терезії Орден Червоного орла
Раєвський Микола Миколайович у Вікісховищі

Раєвський Микола Миколайович (14 (25) вересня 1771(17710925) — 16 (28) вересня 1829) — російський військовик, герой Вітчизняної війни 1812 року, генерал від кавалерії. Належав до стародавнього дворянського роду. За тридцять років бездоганної служби брав участь у багатьох найбільших битвах епохи. Після подвигу під Салтанівкою став одним з найпопулярніших генералів російської армії. Боротьба за батарею Раєвського стала одним з ключових епізодів Бородінської битви. Учасник Битви народів і взяття Парижа. Член Державної ради. Був близько знайомий з багатьма декабристами. Дружбою з Раєвським пишався О. С. Пушкін.

Біографія

Раєвський зі стародавнього дворянського роду, за сімейною легендою походить від вихідця з Данії графа Петра Дуніна, який оселився в 1124 році у Польщі. Син полковника, внучатий племінник князя Г. Потьомкіна. У 1774 році записаний рядовим до лейб-гвардії Преображенського полку. Раєвський двадцяти років від народження був вже полковником лейб-гвардії Семенівського полку. Брав участь у військових діях проти турків і поляків, а згодом, командуючи нижньогородським драгунським полком, був при взятті Дербента (1796). За часів імператора Павла Раєвський був тимчасово виключений зі служби. За Олександра I повернений з чином генерал-майора. Брав участь у війнах з Францією (1805 — 1807): Війна третьої коаліції, Війна четвертої коаліції; зі Швецією (1808 — 1809) і Туреччиною (1806 — 1812), проявивши величезну мужність і військовий талант.

З початком Вітчизняної війни 1812 Раєвський командував 7-м піхотним корпусом в армії Багратіона і зміг затримати французького маршала Даву, давши можливість відступити основним силам російської армії. Під час Салтанівського бою Рєвський на чолі полку підняв солдатів в атаку. За легендою, з ним поруч знаходилися його сини 17 і 11 років. Під час Бородінської битви Раєвський, зі своїм (7-м) корпусом, стояв на правому фланзі лівого крила армії, проти якого спрямовані були майже всі сили французів. Блискучий захист редуту, який отримав його ім'я, дала Раєвському гучну славу. Під Малоярославцем він разом з Дохтуровим вдало захищав калузьку дорогу; в битві під Червоним сприяв остаточної поразки наполеонівської армії. У 1813 році Раєвський брав участь у боях під Бауценом, Дрезденом, Кульмом, Лейпцигом (під час останнього був поранений кулею в груди, але залишався на коні до кінця битви). У 1814 році в битві під Бар-Сюр-Обом командував армією замість пораненого графа Вітгенштейна. Під Арсісом, після кровопролитної битви, першим увійшов до міста, а потім переслідував ворога до Парижа.

Після війни жив у Києві, про що нагадує назва вулиці на Печерську. З 1826 року був членом Державної ради.

Помер Микола Миколайович Раєвський 16 (28) вересня 1829 року у селі Бовтишка у віці 58 років. Похований він у фамільної усипальниці в селі Розумівка.

На його надгробній плиті накреслені слова: «Він був у Смоленську щит — У Парижі меч Росії.»

Автор епітафії декабрист М. Ф. Орлов.

Оригінальний текст (рос.)

"Он был в Смоленске щит, В Париже меч России.".

Родина

Раєвська Софія Олексіївна. Портрет роботи Боровиковського.

Був одружений на внучці М. В. Ломоносова С. О. Константинової (Раєвської С. О.). У Миколи Миколайовича та Софії Олексіївни народилися двоє синів і п'ять дочок:

• Олександр (1795–1868) — полковник, камергер;
• Катерина (1797–1885) — фрейліна, вийшла заміж за декабриста Орлова;
• Микола (1801–1843) — генерал-лейтенант, учасник Кавказької війни, засновник Новоросійська;
• Софія — померла в дитинстві;
• Олена (1803–1852) — фрейліна;
• Марія (1805–1863) — вийшла заміж за декабриста Сергія Волконського і поїхала за ним до Сибіру;
• Софія (1806–1883) — фрейліна.

Сини Раєвських Олександр і Микола булі заарештовані у справі декабристів, в ході слідства приналежність їх до таємного товариства доведена не була. Обидва були звільнені з виправдувальним атестатом.

Нагороди

Російські ордена

Орден Святого Георгія:

• 4 ступеня — 28 червня 1792 року (бій під Городищем)
• 3 ступеня — 15 лютого 1813 року (за відмінність у бою під Малоярославцем)
• 2 ступеня — 19 березня 1814 року (за відмінність при взятті Парижа)

Орден Святого Володимира:

• 4 ступеня — 2 вересня 1793 року (Могилів-Подільський)
• 3 ступеня — 1 грудня 1807 року
• 2 ступеня — за битви 1808 року
• 1 ступеня — за відмінність в битві при Кульмі

Орден Святої Анни:

• 1 ступеня — 20 травня 1808 року

Орден Святого Олександра Невського — 26 серпня 1812 року (Бородинська битва)

Золота шпага з діамантами (за захоплення Сілістрії) — 1810 рік

Ордена іноземних держав

• Австрійський орден Марії Терезії
• Прусський Орден Червоного орла

Увічнення пам'яті

У Москві в Дорогомілово одна з вулиць названа на честь Раєвського.

Одна з вулиць Києва носить ім'я Миколи Раєвського.

Св. Хрестовоздвиженська церква в селі Розумівка (усипальниця Раєвських) внесена до реєстру пам'яток містобудування і архітектури національного культурного надбання України.

Джерела

• Ковалёв К. Н. Н. Н. Раевский // Герои 1812 года. — М.: 1987. — (Жизнь замечательных людей).

Посилання

• Тарле Е. В. Нашествие Наполеона на Россию. [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
• 1812 г. Русская армия. Генералитет. Раевский Н. Н. [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Биография Раевского Н. Н. [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• Храмы семьи Раевских. [Архівовано 9 травня 2012 у WebCite] Обласна універсальна наукова бібліотеки ім. Д. І. Чижевського.
• Раевские — хозяева имения в Тессели. [Архівовано 9 травня 2012 у WebCite](рос.)
• Цветные фотографии С. М. Прокудина-Горского (1902—1916). По местам сражений 1812 года. [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Олег Лекманов. Генерал Раевский и сыновья. Из комментария к одной пушкинской рецензии. [Архівовано 19 травня 2012 у WebCite](рос.)