Раєвський Микола Миколайович (батько)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Раєвський Микола Миколайович
Раевский Николай Николаевич
Портрет Раєвського М.М. Дж.Доу. Воєнна галерея Зимового палацу
Народження 14 (25) вересня 1771(1771-09-25)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 16 (28) вересня 1829(1829-09-28) (58 років)
Бовтишка Чигиринського повіту Київської губернії, Російська імперія
Поховання Розумівка
Країна Російська імперія
Роки служби 1786—1797, 1801, 1807—1824
Звання  Генерал від кавалерії
Командування Q18408220?
Війни / битви Бородинська битва, бій під Салтанівкою, Битва народів
Відносини сини: Раєвський Олександр Миколайович (військовик), Раєвський Микола Миколайович (1801), донька:Волконська Марія Миколаївна
Рід Раєвськіd
Діти Волконська Марія Миколаївна, Yekaterina Rayevskayad, Раєвська Софія Миколаївна, Раєвський Олександр Миколайович (військовик) і Раєвський Микола Миколайович (син)
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Кавалер ордена Марії-Терезії
Кавалер ордена Марії-Терезії
Орден Червоного орла
Орден Червоного орла
CMNS: Раєвський Микола Миколайович у Вікісховищі

Раєвський Микола Миколайович (14 (25) вересня 1771(17710925) — 16 (28) вересня 1829) — російський військовик, герой Вітчизняної війни 1812 року, генерал від кавалерії. Належав до стародавнього дворянського роду. За тридцять років бездоганної служби брав участь у багатьох найбільших битвах епохи. Після подвигу під Салтанівкою став одним з найпопулярніших генералів російської армії. Боротьба за батарею Раєвського стала одним з ключових епізодів Бородінської битви. Учасник Битви народів і взяття Парижа. Член Державної ради. Був близько знайомий з багатьма декабристами. Дружбою з Раєвським пишався О. С. Пушкін.

Біографія[ред. | ред. код]

Раєвський зі стародавнього дворянського роду, за сімейною легендою походить від вихідця з Данії графа Петра Дуніна, який оселився в 1124 році у Польщі. Син полковника, внучатий племінник князя Г. Потьомкіна. У 1774 році записаний рядовим до лейб-гвардії Преображенського полку. Раєвський двадцяти років від народження був вже полковником лейб-гвардії Семенівського полку. Брав участь у військових діях проти турків і поляків, а згодом, командуючи нижньогородським драгунським полком, був при взятті Дербента (1796). За часів імператора Павла Раєвський був тимчасово виключений зі служби. За Олександра I повернений з чином генерал-майора. Брав участь у війнах з Францією (1805 — 1807): Війна третьої коаліції, Війна четвертої коаліції; зі Швецією (1808 — 1809) і Туреччиною (1806 — 1812), проявивши величезну мужність і військовий талант.

З початком Вітчизняної війни 1812 Раєвський командував 7-м піхотним корпусом в армії Багратіона і зміг затримати французького маршала Даву, давши можливість відступити основним силам російської армії. Під час Салтанівського бою Рєвський на чолі полку підняв солдатів в атаку. За легендою, з ним поруч знаходилися його сини 17 і 11 років. Під час Бородінської битви Раєвський, зі своїм (7-м) корпусом, стояв на правому фланзі лівого крила армії, проти якого спрямовані були майже всі сили французів. Блискучий захист редуту, який отримав його ім'я, дала Раєвському гучну славу. Під Малоярославцем він разом з Дохтуровим вдало захищав калузьку дорогу; в битві під Червоним сприяв остаточної поразки наполеонівської армії. У 1813 році Раєвський брав участь у боях під Бауценом, Дрезденом, Кульмом, Лейпцигом (під час останнього був поранений кулею в груди, але залишався на коні до кінця битви). У 1814 році в битві під Бар-Сюр-Обом командував армією замість пораненого графа Вітгенштейна. Під Арсісом, після кровопролитної битви, першим увійшов до міста, а потім переслідував ворога до Парижа.

Після війни жив у Києві, про що нагадує назва вулиці на Печерську. З 1826 року був членом Державної ради.

Помер Микола Миколайович Раєвський 16 (28) вересня 1829 року у селі Бовтишка у віці 58 років. Похований він у фамільної усипальниці в селі Розумівка.

На його надгробній плиті накреслені слова: «Він був у Смоленську щит — У Парижі меч Росії.»

Автор епітафії декабрист М. Ф. Орлов.

Оригінальний текст (рос.)
"Он был в Смоленске щит, В Париже меч России.".

Родина[ред. | ред. код]

Раєвська Софія Олексіївна. Портрет роботи Боровиковського.

Був одружений на внучці М. В. Ломоносова С. О. Константинової (Раєвської С. О.). У Миколи Миколайовича та Софії Олексіївни народилися двоє синів і п'ять дочок:

Сини Раєвських Олександр і Микола булі заарештовані у справі декабристів, в ході слідства приналежність їх до таємного товариства доведена не була. Обидва були звільнені з виправдувальним атестатом.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

Російські ордена[ред. | ред. код]

Орден Святого Георгія:

  • 4 ступеня — 28 червня 1792 року (бій під Городищем)
  • 3 ступеня — 15 лютого 1813 року (за відмінність у бою під Малоярославцем)
  • 2 ступеня — 19 березня 1814 року (за відмінність при взятті Парижа)

Орден Святого Володимира:

  • 4 ступеня — 2 вересня 1793 року (Могилів-Подільський)
  • 3 ступеня — 1 грудня 1807 року
  • 2 ступеня — за битви 1808 року
  • 1 ступеня — за відмінність в битві при Кульмі

Орден Святої Анни:

  • 1 ступеня — 20 травня 1808 року

Орден Святого Олександра Невського — 26 серпня 1812 року (Бородинська битва)

Золота шпага з діамантами (за захоплення Сілістрії) — 1810 рік

Ордена іноземних держав[ред. | ред. код]

  • Австрійський орден Марії Терезії
  • Прусський Орден Червоного орла

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

У Москві в Дорогомілово одна з вулиць названа на честь Раєвського.[2]

Одна з вулиць Києва носить ім'я Миколи Раєвського.[3]

Св. Хрестовоздвиженська церква в селі Розумівка (усипальниця Раєвських) внесена до реєстру пам'яток містобудування і архітектури національного культурного надбання України.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Декабристы. Биографический справочник под ред академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988,с.152, 153 — 154
  2. Улица Раевского. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 17 травня 2011.
  3. Улица Раевского Николая. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 16 травня 2011.
  4. З історії церкви-усипальні. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 18 травня 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ковалёв К. Н. Н. Н. Раевский // Герои 1812 года. — М.: 1987. — (Жизнь замечательных людей).

Посилання[ред. | ред. код]