Ребіков Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Ребіков
рос. Владимир Иванович Ребиков
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 31 травня 1866(1866-05-31)
Місце народження Красноярськ, Російська імперія
Дата смерті 4 серпня 1920(1920-08-04) (54 роки)
Місце смерті Ялта, РРФСР
Поховання Полікурівський меморіал
Громадянство Російська імперія
Професії композитор, піаніст, педагог, музичний педагог
Освіта Філологічний факультет МДУd
Інструменти фортепіано
Жанри опера, академічна музика і салонна музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Володимир Іванович Ребіков (31 травня 1866, Красноярськ, Російська імперія — 4 серпня 1920, Ялта, РРФСР) — російський композитор, піаніст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 (31 травня) 1866 року в Красноярську в дворянській родині, близькій до мистецтва (його мати і сестри були піаністками; рідний брат — Василь Іванович став згодом інженером-електриком, а потім — творцем першої російської грамофонної фірми). Батько був гірським інженером. В 1868 році він купив будинок в Москві на Пречистенці і переїхав туди з родиною.

Музикою Володимир спочатку займався з матір'ю. З 1878 року навчався в Комерційному училищі на Остоженці, з 1880 року — в реальному училищі Воскресенського, де продовжував заняття музикою. У 1885 році поступав в Московську консерваторію, проте не був прийнятий, представивши екзаменаційній комісії (на чолі з С. І. Танєєвим) «модерністські дисонансні твори». Зате закінчив філфак Московського університету. Музикою продовжував займатися під керівництвом Миколи Кленовського, а потім в Берліні та Відні у К. Мейєрбера (теорія), О. Яша (інструментування), Т. Мюллера (фортепіано).

У 18931901 роках викладав у музичних закладах Москви, Києва, Одеси, Кишинева. Наступні вісім років гастролював у Відні, Берліні, Празі, Любляні, Лейпцигу, Флоренції, Парижі, у багатьох російських провінційних містах. Восени 1909 року повернувся до Росії. Після недовгого перебування у Феодосії повернувся до Москви, а з 1910 року поселився в Ялті, спочатку на дачі Андрєєвої, на Набережній, потім у будинку Гофшнейдера[1].

Дошка на Полікурівському меморіалі

Помер 4 серпня 1920 року. Був похований на Аутському кладовищі Ялти. На Полікурівському меморіалі в Ялті в 1982 році йому встановлена пам'ятна дошка.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Опери:
    • «В грозу» (за повістю «Ліс шумить» Короленка, 1893);
    • «Княжна Мері» (за повістю «Герой нашого часу» Лермонтова, не закінчена);
    • «Ялинка» (за казкою «Дівчинка з сірниками» Андерсена та оповіданням «Хлопчик біля Христа на ялинці» Достоєвського, 1900);
    • «Теа» (на текст однойменної поеми А. Воротнікова, 1904);
    • «Безодня» (по однойменній розповіді Л. М. Андреєва, 1907);
    • «Жінка з кинджалом» (по однойменній новелі А. Шніцлера, 1910);
    • «Альфа і Омега» (1911);
    • «Нарцис» (по «Метаморфозам» Овідія, 1912);
    • «Арахне» (по «Метаморфозам» Овідія, 1915);
    • «Дворянське гніздо» (по однойменному роману І. С. Тургенєва, 1916);
  • дитяча феєрія «Принц Красунчик і принцеса Чудна Чарівність» (1900-ті);
  • балет — «Білосніжка» (за казкою «Снігова королева» Андерсена);
  • п'єси для фортепіано, хори; романси, пісні для дітей (на слова російських поетів) та інше.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]