Режис Варньє
| Режис Варньє | ||
|---|---|---|
| фр. Régis Wargnier | ||
 Р. Варньє на церемонії Премії «Люм'єр» у 2012 р. | ||
| член Економічної, соціальної та енвіроментальної ради Франціїd | ||
| Дата народження | 18 квітня 1948 (75 років) | |
| Місце народження | Мец, Мозель, Франція | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор, продюсер | |
| Alma mater | Lycée Saint-Louis-de-Gonzagued і Saint-Jean de Passyd | |
| Роки активності | 1986—наш час | |
| Член у | Академія красних мистецтв Франції | |
| IMDb | ID 0912224 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| Сезар (1987) • Оскар (1993) | ||
Режи́с Варньє́ (фр. Régis Wargnier; нар. 18 квітня 1948, Мец, Мозель, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, актор і продюсер. Лауреат та номінант низки професійних та фестивальних кінонагород, кавалер Ордена почесного легіону (2014).
Біографія[ред. | ред. код]
Режис Варньє народився 18 квітня 1948 року в місті Мец, що в департаменті Мозель у Франції. Вивчав класичну літературу, але залишив це заняття заради кіно. У 1972 році Варньє почав свою кар'єру як режисер другої групи «Жінка у блакитному» Мішеля Девіля. Працював асистентом Клода Шаброля у фільмі «Дивовижне десятиліття» (1972), потім був асистентом оператора на зйомках «Пустелі Тартар», Валеріо Дзурліні (1977), асистентом режисера у Франсіса Жиро, Фолькера Шльондорфа, Маргарете фон Тротта, Елі Шуракі, Олександра Аркаді.
Як режисер Режис Варньє дебютував у 1986 році з фільмом «Жінка мого життя» з Джейн Біркін і Крістофом Малавуа в головних ролях. Фільм здобув «Сезара» за найкращий дебютний фільм.
Фільм Режиса Варньє «Індокитай» 1992 року отримав міжнародне визнання і приніс режисерові «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою»[1] і п'ять кінопремій «Сезар» з 12-ти номінацій, у тому числі один для Катрін Денев, як найкращій акторці і Домінік Блан, як найкращій акторці другого плану. У 1995 році Варньє зняв стрічку «Французька жінка» з Еммануель Беар, Данієлем Отеєм і Жаном-Клодом Бріалі.
У 1999 Режис Варньє поставив фільм «Схід — Захід» про часи сталінізму кінця 1940-х, з Сандрін Боннер, Олегом Меншиковим в головних ролях. Стрічку, основна дія якого відбувається в повоєнному Києві, було створено у копродукції чотирьох країн: Франції, України, Болгарії і Росії. Вона брала участь в офіційних програмах низки найбільших міжнародних кінофестивалів, у тому числі в Локарно і Торонто.
Наступний фільм Режиса Варньє «Людина людині», поставлений ним у 2005 році за участю Джозефа Файнса та Крістін Скотт Томас, змагався за Золотого ведмедя в головній конкурсній програмі 55-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
4 квітня 2007 року Режиса Варньє було обрано головою Академії мистецтв.
У грудні 2013 року Варньє закінчив зйомки фільму про червоних кхмерів у Камбоджі «Час визнань» за книгою Франсуа Бізо «Портал» (2000). Фільм було представлено на Міжнародному кінофестивалі у Торонто 2014 року[2].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1986 | Жінка мого життя | La femme de ma vie |  |
| |
| 1989 | Я був власником замку | Je suis le seigneur du château | |
| |
| 1992 | Індокитай | Indochine | |
| |
| к/м | Обмін | L'échange |
| ||
| 1995 | Французька жінка | Une femme française | |
| |
| 1995 | Люм'єр і компанія | Lumière et compagnie | |
||
| 1999 | Схід — Захід | Est — Ouest | |
| |
| 2005 | Людина людині | Man to Man | |
| |
| 2007 | Насіння смерті | Pars vite et reviens tard | |
| |
| 2009 | т/ф | Мила Франція | Douce France |
| |
| 2011 | Фінішна пряма | La ligne droite | |
| |
| 2014 | Час визнань | Le temps des aveux | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Режиса Варньє[3][4] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Премія «Сезар» | |||
| 1987 | Найкращий дебютний фільм | Жінка мого життя | Перемога |
| 1993 | Найкращий фільм | Індокитай | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| 2000 | Найкращий режисер | Схід — Захід | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 1989 | Гран-прі Золотий Г'юго за найкращий художній фільм | Я був власником замку | Номінація |
| Премія «Гойя» | |||
| 1993 | Найкращий європейський фільм | Індокитай | Перемога |
| Премія BAFTA | |||
| 1994 | Найкращий фільм не англійською мовою | Індокитай | Номінація |
| Московський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1995 | Срібний Святий Георгій найкращому режисерові | Французька жінка | Перемога |
| Кінофестиваль у Маямі | |||
| 2000 | Приз глядацьких симпатій | Схід — Захід | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Палм-Спрінгз | |||
| 2000 | Приз глядацьких симпатій | Схід — Захід | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Санта-Барбарі | |||
| 2000 | Приз Голос глядачів | Схід — Захід | Перемога |
| Золота зірка кіно | |||
| 2000 | Найкращий режисер | Схід — Захід | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2005 | Золотий ведмідь | Людина людині | Номінація |
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The 65th Academy Awards (1993) Nominees and Winners. oscars.org. Процитовано 23.05.2016.
- ↑ Raphaël Personnaz otage des Khmers rouges. Le Figaro.fr. 6 жовтня 2014. Процитовано 23.05.2016.
- ↑ Нагороди та номінації Режиса Варньє на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Régis Wargnier : Ses récompenses et nominations на сайті AlloCiné(фр.)
- ↑ Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання[ред. | ред. код]
- Режис Варньє на сайті IMDb (англ.)
- Режис Варньє на сайті AlloCiné (фр.)
- Світлана Агрест-Короткова. Режис Варньє вийшов на «Фінішну пряму». Газета «День». 9.12.2011. (Інтерв'ю з Режисом Варньє)
|
