Робін Девідсон
| Робін Девідсон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Robyn Davidson | ||||
| Народилася |
6 вересня 1950 (73 роки).svg){kind=small} Австраліяштат Квінсленд Майлз | |||
| Громадянство |
Австралія | |||
| Діяльність |
письменниця мандрівниця | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Magnum opus | Tracksd | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: robyndavidson.com.au | ||||
|
| ||||
Робін Девідсон (англ. Robyn Davidson; нар. 6 вересня 1950, Майлз) — австралійська письменниця, стала найбільш відомою своїм пригодницьким романом «Стежки», який оповідає про її 2700-кілометрову подорож з центру австралійського континенту (місто Аліс-Спрингс), через малонаселені райони й пустелі Австралії до берегів Індійського океану[1]. Її кар'єра подорожей та їх описів охоплює період у понад 30 років.
Біографія[ред. | ред. код]
Робін Девідсон народилася на тваринницькій станції Стенлі Парк, поблизу містечка Майлза, у штаті Квінсленд, і була другою дочкою у сім'ї. Мати покінчила життя самогубством, коли Робін було 11 років, тому її в основному виховувала незаміжня тітка по батьковій лінії, Джилліан. Вона також вчилася в школі-інтернаті для дівчаток у Брисбені[2]. Їй була призначена музична стипендія, але дівчинка відмовилась від неї. У Брисбені батько Девідсон мав спільний дім з сім'єю біологів і вивчав зоологію. Пізніше, Робін поїхала у Сідней і жила богемним життям, як член клубу «Push».
У 1975 році Девідсон переїхала у місто Аліс-Спрингс для роботи з верблюдами, так як планувала здійснити одиночний перехід через Австралійську пустелю. Протягом двох років вона навчалася навичкам приручення і поводження з верблюдами, а також навчалася виживати у суворих умовах пустелі. Вона бере участь у русі за відстоювання земельних прав аборигенів.
Декілька років в середні 1980-х роках вона мала близькі стосунки з Салманом Рушді, з яким її познайомив їх спільний знайомий Брюс Чатвін[3].
Девідсон часто переїжджала з місця на місце, і мала будинки у Сіднеї, Лондоні та Індії[4]. Останні роки вона проживає у містечку Каслмейн, Вікторія, Австралія[5].
Стежки[ред. | ред. код]
У 1977 році[4] Девідсон вирушає з Аліс-Спрингс через пустелю на західне узбережжя Австралії, з собакою та чотирма верблюдами, Дуки (великий самець), Буб (менший самець), Зелейка (самиця) та Голіаф (дитинча Зелейки)[2]. Вона не мала наміру писати про свою подорож, але врешті-решт на прохання журналу «National Geographic» погодилася написати для нього статтю. Зустрівши фотографа цього журналу Ріка Смолана у Аліс-Спрингс, вона наполягла на тому, що він буде фотографом її подорожі. Смолан, з яким у неї були романтичні відносини під час подорожі, виїжджав їй назустріч три рази протягом дев'яти місяців подорожі. Статті у «National Geographic», яка була опублікована у 1978 році[6] привернула такий інтерес до цих подій, що Девідсон вирішила написати про це книгу. Вона поїхала у Лондон де жила у Доріс Лессінг під час написання книги, яку назвала «Стежки»[7]. Книга виграла інавгураційну премію Томаса Кука «Travel Book» у 1980 році і премію «Товариства сліпих». На початку дев'яностих, Смолан опублікував свої фотографії з подорожі з Робін Девідсон. Публікація включала в себе інтерактивні історії, і фото компакт-диски, зроблені для широкої публіки.
Було висловлено припущення, що одна з причин неймовірної популярності роману «Стежки», особливо серед жінок, в тому, що Девідсон «знаходилась в пустелі, як жінка, зі своєї власної волі, а не як доповнення до чоловіка».
Подорож Девідсон через пустелю, запам'яталася корінними австралійцями, з якими вона зіткнулася на цьому шляху. Художник Жан Берк згадує Девідсон в картині під назвою «Верблюжа леді», на виставці художників «Warakurna», яка була проведена у Дарвіні в 2011 році[8]. Батько Берка, містер Едді, мандрував разом з Девідсон через землі «Ngaanyatjarra», направляючи її до джерел води на цьому відрізку шляху. Девідсон згадує містера Едді у своєму романі[9].
У 2013 році за сюжетом роману був знятий фільм «Стежки», режисера Джона Курана з Мією Васіковською (Робін Девідсон) та Адамом Драйвером (Рік Смолан, фотограф «National Geographic») в головних ролях. Фільм був номінований на ювілейному 70-му Венеціанському кінофестивалі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Одна дівчина, чотири верблюда та собака[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ а б Девідсон, Робін (30 травня 1995). Tracks. Vintage. ISBN 0-679-76287-6. (англ.)
- ↑ Bruce Chatwin, letter to Ninette Dutton, 1 November 1984, in Under the Sun: The Letters of Bruce Chatwin, ed. Elizabeth Chatwin and Nicholas Shakespeare, p. 395
- ↑ а б Sullivan, Jane (2006) «The wonder of wander», The Age, 7 грудня 2006
- ↑ The Age, GoodWeekend, 8 Feb 2014. http://www.theage.com.au/national/people/travels-of-the-heart-20140205-3203a.html
- ↑ Девідсон, Робін (Травень 1978). Tracks. «National Geographic Society».
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) (англ.) - ↑ Davidson, Robyn, 1950- (1980), Tracks / Robyn Davidson, J. Cape (англ.)
- ↑ Warakurna Artists (англ.)
- ↑ Warakurna history paintings, National Museum of Australia [Архівовано 2018-05-13 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Rick Smolan’s Trek with TRACKS, from Australian Outback to Silver Screen, Proof: Coburn Dukehart, 19 вересня 2014, процитовано 8 червня 2017, (англ.)
- No Fixed Address — transcript of a talk by Davidson in December 2006 on Perspective program, ABC Radio National, (англ.)
- Robyn Davidson In conversation — MP3 download of conversation with Richard Fidler ABC Local Radio 6 грудня 2006, (англ.)
- Nomadic cultures, journeys and coming home // Robyn Davidson joins desert archaeologist Mike Smith for a discussion about her travels in Australia, India, China and Tibet, National Museum of Australia, Historical Interpretation series, 16 вересня 2007, (англ.)
- Robyn Davidson at talking heads, 1 вересня 2008, (англ.)
- Participation at Germaine's Legacy — After The Female Eunuch — session at Adelaide Writers' Week, квітень 2008, (англ.)
- Robyn Davidson's website — https://robyndavidson.com.au/ (англ.)
|
