Рундальський палац

Рундальський палац
56°24′47″ пн. ш. 24°01′29″ сх. д.
Тип	історичний музей
Статус спадщини	Національний пам'ятник архітектури Латвіїd
Країна	Латвія
Розташування	м. Бауска, Латвія
Стиль	бароко і бароко
Архітектор	Франческо Бартоломео Растреллі
Засновник	Ернст-Йоганн фон Бірон
Засновано	Рундальський палац, 2009 рік
Сайт	rundale.net
Рундальський палац (Латвія)
Рундальський палац у Вікісховищі

Ру́ндальський палац (латис. Rundāles pils) — бароковий палац XVIII століття в Латвії. Розташований неподалік міста Бауска. Споруджений архітектором Франческо Бартоломео Растреллі на замовлення курляндського і семигальського герцога Ернста-Йоганна фон Бірона. Єдина з ранніх споруд архітектора, що збереглася до сьогодні. Використовується як історичний музей. Первісна назва — Ру́ентальский замок (нім. Schloss Ruhenthal).

Історія побудови

Парадна брама Рундальського палацу на 2007 рік.

Палац побудований на замовлення фаворита російської імператриці Анни Іоанівни — канцлера Ернста-Йоганна фон Бірона. Ще з 1733 р. за наказом Бірона були придбані землі між Мітавою і стародавньою фортецею Бауска. У місцині Руєнталь залишився дерев'яний будинок. Поряд була стара діброва, яка мала стати частиною майбутнього парку. Палац вирішили будувати на місті дерев'яного будинку, але з каменю і в розкішному стилі бароко.

Випадково збереглися проєктні кресленики палацу: фасади, поземний план чотирикутної споруди з парадним двором тощо. Вони датовані 1734–1736 рр. (зберігаються в місті Відень, Альбертіна).

Трохи старомодний за розплануванням, палац мав свідчити про могутність володаря і його багатство. Ділянку обмежував рів, через який перекинули міст. Візитерів мала зустрічати проїзна вежа, що лише нагадувала замковий донжон, але розкішна, як дзвіниця барокової церкви. Пізніше її зруйнують і замінять бароковою брамою з кованою решіткою. За брамою йшов парадний двір, що приводив до головного входу, зорієнтованого на південь.

Палац після 1795 р

Садовий фасад палацу.

Швидкі політичні зміни й арешт герцога Бірона спричинили зупинку в будівництві. Палац залишився недобудованим у другорядних частинах. Але первісне ядро ансамблю реалізувати вдалося. Растреллі добудує деякі частини будівлі лише у 1760-ті роки, після своєї вимушеної відставки й виїзду з Петербурга.

У 1795 р. Російська імперія анексувала цю територію і приєднала до свого складу. Палац був подарований фавориту імператриці Катерини ІІ — В. Зубову. Пізніше став володінням графа Шувалова, у родині якого була до більшовицького перевороту 1917 р.

Реставрація в 20 ст.

Один з відновлених інтер'єрів палацу. Інші — значно скромніші.

Розпочата наприкінці 20 століття реставрація палацу триває й досі. За планом, буде відновлений весь комплекс із садом бароко. Відновлені парадні сходи, частина інтер'єрів. Палац почали наповнювати картинами 18 століття, стародавніми меблями, скульптурами, предметами декоративно-ужиткового мистецтва. Відновлена частина барокового саду за старими планами. Комплекс став музеєм і місцем зустрічей президентів Латвії із закордонними політичними діячами.

Ландшафтний архітектор Растреллі

Універсально обдарована особа, Вартоломей Растреллі проєктував палаци й театри, паркові павільйони, церкви, виступав як інженер і ландшафтний архітектор.

Розплануванням садів він почав займатися ще під час своєї першої роботи в Стрельні на побудові парадної царської резиденції. Пізніше майже кожний його великий проєкт супроводжували плани садів:

• біля Літнього палацу імператриці Єлизавети (не існує)
• в Аненгофі (Німецька слобода в Москві, не існує)
• на місці сучасного Марсового поля в Петербурзі (Променад з каскадом, не існує)
• регулярні частини в парку Царського Села (збережені)
• сади біля Смольного монастиря тощо.

До найкращих зразків саду бароко належить і розпланування саду бароко біля Рундальського палацу. Осьова побудова поєднує шлях до палацу, сам палац, сад бароко й просіку в діброві. Регулярна частина обмежена ровом з водою і прикрашена фонтанами. П'ять променів алей ускладнені двома зустрічними, діагональними алеями, що вели до галявин з парковими павільйонами. Частина їх відновлена при реставрації.

• 
• 
• 

Картинна галерея

• 
  Герцог Готтгард і герцогиня Анна
  1584
• 
  Герцог Вільгельм
  1615

Джерела

• Аркин Д. «Растрелли», М, 1954 (рос)
• Денисов Ю. Петров А."Зодчий Растрелли", материалы к изучению творчества, Л, 1963,(рос)
• Панорама искусств, М, «Сов.художник», 1979 (рос)
• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
• Овсянников. Ю. « Франческо Бартоломео Растрелли », Л. «Искусство», 1982, серия «Жизнь в искусстве» (рос)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рундальський палац

• Офіційна сторінка музею Руандальського палацу