Саарська битва
| Саарська битва Offensive de la Sarre | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Дивна війна Західний фронт | |||||||
 Французький солдат на вулиці німецького містечка. 15 жовтня 1944 | |||||||
| Координати: 49°10′ пн. ш. 7°15′ сх. д. / 49.167° пн. ш. 7.250° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Франція
|
.svg){kind=small} Третій Рейх
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Моріс Гамелен Андре-Гастон Претела
|
Ервін фон Віцлебен
| ||||||
| Військові формування | |||||||
| XIX корпус
|
1-ша армія
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 41 дивізія, 2 400 танків |
22 дивізії | ||||||
| |||||
Саарська битва (фр. Offensive de la Sarre, нім. Saar-Offensive) — наступальна операція французьких військ проти оборонних позицій 1-ї німецької армії в Саарі на ранній стадії Другої світової війни. Метою наступу в цьому секторі, щоб допомогти Польщі, яка була атакована 1 вересня 1939. Тим не менш, напад було зупинено і французькі війська були виведені.
Цілі операції[ред. | ред. код]
Франція оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939 року. Згідно франко-польською військовою угодою, французькі війська збиралися розпочати підготовку до великомасштабної стратегічної операції через три дні після мобілізації. Французам треба було захопити території від французького кордону до Західного валу і спробувати нав'язати бій на оборонних редутах. Повномасштабний штурм німецької оборони повинен був початися 16 вересня на 15-й день мобілізації. Попередня мобілізація була оголошена 26 серпня, а повна — 1 вересня.
Мобілізація йшла повільно через застарілої системи призову солдат на службу, до того ж у французів не було відомостей про німецькі танки та літаки, а вже задіяну бронетехніку було важко правильно використовувати одночасно з піхотою на полі бою[1]. Французьке командування розраховувало задіяти стандартну тактику Першої світової війни: масивний артобстріл позицій противника і їх подальший захоплення піхотою. Істотним мінусом цієї тактики була довга підготовка до атаки.
Хід бойових дій[ред. | ред. код]
Наступ в Саарі в долині Рейну розпочався 7 вересня 1939 року, через чотири дні після того, як Франція оголосила війну Німеччині. Коли наступ почався, основні сили Вермахту були задіяні в битві проти польської армії, таким чином, французькі війська мали вирішальну чисельну перевагу вздовж кордону з Німеччиною. Одинадцять французьких дивізій пройшли по 23-кілометровому фронту поблизу Саарбрюкену проти слабких німецьких позицій на 32 кілометри вглиб території Третього Рейху. Французькі війська захопили 12 сіл, з яких були евакуйовані німецькі підрозділи: Герсгайм, Медельсхайм, Ін, Нідергайльбах, Блізменген, Людвайлер, Бреншельбах, Лаутербах, Нідальтдорф, Кляйнбліттерсдорф, Ауерсмахер і Зіттерсвальд (пізніше Гітлерсдорф).
Проте не все складалося благополучно для французів: по-перше, німці без втрат здали міста і тим самим ввели своїх супротивників в оману, накопичуючись сили. По-друге, біля Блісбрюка (Bliesbrück) відразу чотири танка Renault R35 були знищені мінами. По-третє, поступово німці стали контратакувати: 10 вересня французи відбили першу атаку поблизу Апах. Проте, командування не відкликало війська з фронту, і 12 вересня 32-й піхотний полк дійшов до Бреншельбаха, втративши капітана, сержанта і сім рядових[2]. Наступ було остаточно зупинено після того, як Франція захопила Варндські ліси, щільно заміновані території Німеччини площею три квадратних милі, та понесла значні втрати від протипіхотних мін.
Наслідки[ред. | ред. код]
Напад на землі Саар не призвів до будь-якого відволікання німецьких військ. 12 вересня англо-французька Вища військова рада зібралася на обговорення ситуації, що склалася, в Аббевіль у Франції. Військова рада ухвалила рішення негайно припинити всі наступальні дії. Французький генерал Моріс Гамелен наказав своїм військам зупинитися не ближче, ніж в 1 кілометрі від німецьких позицій вздовж лінії Зігфрида. Тим не менш, Моріс Гамелен послав телеграму польському фельдмаршалу Едвард Ридз-Сміглий, що половина його дивізій перебуває в контакті з ворогом, і що завдяки французьким досягненням, Вермахт змушений відвести, принаймні, шість дивізій з Польщі. Але, в реальності такого не було.
Наступний наступ союзників планували на 20 вересня, але у зв'язку з падінням Польщі його не відбулось. Здійснений німцями в жовтні контрнаступ дозволив їм повернути втрачені території, а французька армія повернулася на лінію Мажино. Відтоді до початку травня 1940 року на Західному фронті бойові дії фактично не вели, що й назвали «Дивною війною».
Втрати[ред. | ред. код]
Німці втратили убитими 196 солдатів, пораненими 356 і зниклими безвісти 114. До 17 жовтня вони нарахували 11 втрачених літаків[3]. Французи втратили убитими, пораненими і зниклими безвісти 2 тисячі осіб.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саарська битва |
- Operation Saar A Lost Opportunity — September '99 World War II Feature [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.]
- French launch offensive in the Saar [Архівовано 18 березня 2005 у Wayback Machine.]
- Saar Offensive
Література[ред. | ред. код]
- Snyder, Louis L. The War: A Concise History 1939—1945. Julian Messner, Inc., 1960. p.95-96.
- Liddell Hart, B. H. History of the Second World War. G.P. Putnam's Sons, 1970. p. 31-33.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Snyder, Louis L. The War: A Concise History 1939—1945. Julian Messner, Inc., 1960. p.95-96.
- ↑ La drôle de guerre. Ministére de la Defénse. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ «Berlin expects Italy will react to New Turkish Treaty» [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] Associated Press, 20 October 1939
|
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |