Сабат Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Сабат
Народився 9 грудня 1867(1867-12-09)
с. Обертин
Помер 5 серпня 1930(1930-08-05) (62 роки)
Львівська область, Україна
Поховання Станиславівський некрополь
Національність українець
Діяльність педагог, класичний філолог
Alma mater Львівський університет
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа

Микола Євгенович Сабат (Никола Сабат, 9 грудня 1867, Обертин, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 5 серпня 1930) — український галицький педагог, класичний філолог.


Микола Сабат сидить четвертий зліва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родом з Обертина, народився в сім'ї священника УГКЦ. Закінчив польськомовну Станиславівську державну гімназію, Львівський університет. Більш ніж півроку як молодий учитель студіював грецьку та латинську філології відповідно у Греції та Римі 1894 року[1]. гімназіальний учитель (з 1894), директор української гімназії у Станиславові (19051919 і 19231927) та Академічної гімназії у Львові (19271930).

На початку І-ї світової війни був заарештований російською окупаційною владою, проте зміг врятувався від виселення у Росію. Після початку наступу військ Австро-Угорщини з-за Карпат на позиції окупантів російська адміністрація почала брати з-поміж цивільних людей заручників. Голова окупаційної Станиславівської повітової управи розпорядився заарештувати кілька десятків свідомих українців. Серед них були д-р Іван Дем'янчук, о. Іван Гордієвський, лікар Володимир Янович, судовий радник Клим Кульчицький, директор гімназії Микола Сабат. Зразу перебував у станиславівській тюрмі «Діброва», потім був вивезений до Львова. Після покращення становища на фронті російських військ був випущений разом з іншими[1].

За час існування ЗУНР: товариш (заступник) державного секретаря[1], шеф Секції середнього шкільництва у Державному Секретаріаті Освіти. Після анексії ЗУНР Польщею професор грецької філології та античної археології УВУ (1920—1923) і таємного Львівського Українського Університету (1924—1925).

Помер 5 серпня 1930 року у селі Заліски (нині Львівської області), його тіло з Львівщини перевезли до Станиславова й поховали у родинному гробівці на міському цвинтарі (нині — Івано-Франківський меморіальний сквер).

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 1908 році Микола Сабат був нагороджений лицарським хрестом ордена Франца Йосифа[2].

Доробок[ред. | ред. код]

  • Праці з історії грецької літератури та античного мистецтва (фрески у Помпеях).
  • Видав «Кобзаря» Т. Шевченка для шкільної молоді (у 2 частинах, 1929—1930).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]