Савельєв Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ігор Савельєв
Особисті дані
Народження 18 вересня 1962(1962-09-18) (61 рік)
  Казань, Татарська АРСР, РРФСР
Зріст 183 см
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник, півзахисник

Ігор Володимирович Савельєв (нар. 18 вересня 1962, Казань, Татарська АРСР, Російська РФСР) — український і радянський футболіст, захисник або півзахисник.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Виріс у Казані. Першим тренером був батько, колишній гравець команди «Крила Рад» (Куйбишев)[1]. Футбольну майстерність продовжував відшліфовувати у групі підготовки місцевого «Рубіна». Вдало виступив на всесоюзному юнацькому турнірі «Переправа» і отримав запрошення від селікціонера київського «Динамо» Анатолія Сучкова[2]. Також, молодим спортсменом цікавилися одеський «Чорноморець» і московське «Торпедо», але Савельєв пішов шляхом, який раніше подолав Віктор Колотов.

У сезоні-82 став чемпіоном СРСР серед дублерів, його партнерами того року були Михайличенко, Пасічний, Коман, Рац, Каратаєв, Олефіренко, Махиня, Яковенко та ін[3]. За основний склад дебютував 3 травня 1983 року. Матч проти мінських одноклубників завершився нульовою нічиєю[4]. Всього за київське «Динамо» провів вісім матчів. Через занадто жорску конкуренцію і декілька епізодів порушення спортивної дисципліни не зміг закріпитися в основі клубу і наступного сезону захищав кольори сімферопольської «Таврії».

Найкращим періодом його ігрової кар'єри був час, коли він виступав за одеський «Чорноморець». Перший матч зіграв у чемпіонаті з донецьким «Шахтарем», в середині другого тайму замінив Валентина Ковача. Учасник легендарних матчів проти бременського «Вердера» (2:1 і 2:3). У другій грі отримав червону картку і, згідно регламенту, не грав у наступному раунді проти мадридського «Реала». 1987 року отримав важку травму колінного суглоба, вісім місяців тривала реабілітація.

Єдиною пропозицією, на той час, була від Ахмеда Алескерова, який очолював кишиневське «Ністру». Своєю грою вніс вагомий внесок у перемогу команди зі столиці Молдавії в п'ятій зоні другої ліги і здобуття путівки до першої ліги[5][6].

1990 року Віктор Прокопенко знову покликав Ігоря Савельєва до Одеси. Того сезону «моряки» стали володарями кубка Федерації, у вирішальному матчі переграли дніпропетровський «Дніпро» з рахунком 2:0 (відзначилися Спіцин і Гецко). В останньому чемпіонаті СРСР одесити, до останнього, боролися за бронзові медалі, але в підсумку поступилися московському «Торпедо» лише за різницею забитих і пропущених м'ячів[7].

У 90-ті роки виступав за команди з Угорщини, Молдови, Бельгії, Фінляндії, Швеції і Азербайджану[2]. Завершив ігрову кар'єру і розпочав тренерську у складі іллічівського «Портовика». 1998 року був граючим тренером, а з наступного сезону очолив колектив. Працював з одеської командою «Сонячна долина» (2004—2007). З 2007 року — директор спортивної школи «Олімпік» (Іллічівськ).

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів в елітних дивізіонах національних чемпіонатів:

Команда Сезон Ігри Голи
СРСР «Динамо» (Київ) 1983 8 0
СРСР «Чорноморець» (Одеса) 1985 26 1
СРСР «Чорноморець» (Одеса) 1986 7 0
СРСР «Чорноморець» (Одеса) 1990 8 1
СРСР «Чорноморець» (Одеса) 1991 28 3
Угорщина БВСК (Будапешт) 1991/92 4 0
Молдова «Буджак» (Комрат) 1992/93 6 0
Фінляндія «Оулу» 1994 25 3
Азербайджан «Нефтчі» (Баку) 1998/99 1 0
Усього за кар'єру 113 8

Статистика виступів у єврокубках:

№1
18.09.1985
Кубок УЄФА
«Чорноморець» СРСР 2 — 1 Німеччина «Вердер»
Юрченко Гол 13'
Щербаков Гол 42'
Звіт
Маєр Гол 48'

«Ч»: Гришко, Романчук, Ковач, Іщак, Плоскина, Савельєв (Шарій), Спіцин, Щербаков, Пасулько, Юрченко (Жарков), Морозов. Тренер: Прокопенко.

«В»: Бурденскі, Шааф, Окудера, Кутцоп, Пеццай, Рулендер, Сідка[en], Вотава, Феллер, Нойбарт, Маєр. Тренер: Рехагель.

№2
02.10.1985
Кубок УЄФА
«Вердер» Німеччина 3 — 2 СРСР «Чорноморець»
Кутцоп Гол 10'
Пеццай Гол 49'
Нойбарт Гол 73'
Звіт
Пасулько Гол 25'
Морозов Гол 47'
«Везерштадіон» (Бремен)
Глядачів: 42 000

«В»: Бурденскі, Шааф (Новушат), Окудера, Кутцоп, Пеццай, Рулендер, Сідка[en], Вотава, Орденевітц, Нойбарт, Маєр. Тренер: Рехагель.

«Ч»: Гришко, Романчук, Ковач, Іщак, Плоскина, Савельєв, Спіцин, Щербаков, Пасулько, Юрченко (Наконечний), Морозов. Тренер: Прокопенко.

№3
07.11.1990
Кубок УЄФА
«Монако» Франція 1 — 0 СРСР «Чорноморець»
Веа Гол 15'
Звіт

«М»: Етторі, Валері, Сонор[en], Петі, Менді, Діб, Барруш, Созе, Веа (Клеман), Діас (Біжота), Пассі. Тренер: Венгер.

«Ч»: Гришко, Никифоров, Шелепницький, Іщак (Куліш), Третяк, Спіцин, Цимбалар, Гецко, Телесненко, Гусєв (Королянчук), Савельєв. Тренер: Прокопенко.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  2. ↑ а б Игорь Савельев: «Динамо» и «Рубин» раскроются только во втором тайме" [1] (рос.)
  3. ↑ Чемпіонат СРСР 1982 року серед дублерів на сайті луганської «Зорі» [2] (рос.)
  4. ↑ Чемпіонат СРСР 1983 року на сайті RSSSF [3] (англ.)
  5. ↑ Друга ліга (5 зона) — 1988. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 24 червня 2017.
  6. ↑ Друга ліга (фінал) — 1988. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 24 червня 2017.
  7. ↑ Чемпіонат СРСР 1991 року на сайті RSSSF [4] (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савельєв_Ігор_Володимирович&oldid=31288031