Самотоївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Самотоївка
Герб Самотоївки Прапор Самотоївки
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Рада Краснопільська ОТГ
Облікова картка Самотоївка 
Основні дані
Засноване 1625
Населення 1487
Поштовий індекс 42440
Телефонний код +380 5459
Географічні дані
Географічні координати 50°48′44″ пн. ш. 35°09′00″ сх. д. / 50.81222° пн. ш. 35.15000° сх. д. / 50.81222; 35.15000Координати: 50°48′44″ пн. ш. 35°09′00″ сх. д. / 50.81222° пн. ш. 35.15000° сх. д. / 50.81222; 35.15000
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Найближча залізнична станція Корчаківка
Місцева влада
Адреса ради 42440, Сумська обл., Краснопільський р-н, с. Самотоївка
Сільський голова Людмила Цибулько
Карта
Самотоївка. Карта розташування: Україна
Самотоївка
Самотоївка
Самотоївка. Карта розташування: Сумська область
Самотоївка
Самотоївка
Мапа
Мапа

CMNS: Самотоївка у Вікісховищі

Самото́ївка — село в Україні, у Сумському районі Сумської області. Населення становить 1487 осіб (станом на 2015 р.). Орган місцевого самоврядування - Самотоївський старостинський округ Краснопільської селищної ради (об'єднаної територіальної громади).

Мова, якою в побуті користується населення села (опитування 2001 р.): 97,29% - українська, 2,64 % - російська, 0,07 % - інші.

Географія[ред. | ред. код]

Село Самотоївка розташоване на річці Сироватці (в основному на лівому березі), вище за течією на відстані 3 км розташований смт Краснопілля, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Глибне. Село навпіл ділить яр Баксар зі струмком та греблею на ній, що утворюють Токарівський ставок. Проходять автомобільна дорога Р45 і залізниця зі станцією Корчаківка. Паралельно селу простягається густий ліс.

Самотоївка - це Україна

Рельєф місцевості в районі села - типовий схил на північ, берег річки, порізаний ярами та балками. Ґрунти переважають родючі чорноземні (шар до 1 м), на протилежному від села березі річки - піщані та лісові супіщані, трапляються виходи глини. Головними лісоутворюючими породами є дуб звичайний і сосна звичайна та інші деревні породи: береза, вільха клейка, осика, ясен звичайний. Живуть великі копитні — лосі (зустрічаються вкрай рідко), козулі, плямисті олені, дикі кабани. Багато лисиць, зайців, їжаків, є бобри. Земноводні: жаби, ящірки. Плазуни: гадюка степова чорна, гадюка лісова сіра, вуж, полоз, медянка. У водоймищах багато видів риб: плотва, красноперка, бубирь, карась, щука, окунь та інші. У ставках вирощують короп, карась, товстолобик. Птахи: лелеки, дикі качки, жайворонки, соловейки, шпаки, синиці, дятли, ворони, горобці, ластівки, сови.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше людина ступила на територію, де сьогодні знаходиться село Самотоївка, близько 15 тис. р. тому. Знайдено артефакти, котрі свідчать про перебування кімерійців, скіфів та племен черняхівської культури неподалік місця розташування сучасного села. На північно-східній околиці Самотоївки було невелике ранньослов'янське городище пеньківської культури VII-VIII ст. У XVI-XVII ст. влітку влаштовували свої юрти татари-скотарі, котрі приганяли з півдня отари на випас. Самотоївка має два татарських топоніми - яр Баксар та вулиця Майдан.

У Самотоївці

За переказами, у 1625 р., учасниками походу гетьмана Сагайдачного на Москву 1618 р., козаками Бабичем та Лопандею, у долині р.Сироватка були засновані хутори Бабичівка та Лопандівка (нині - вулиці села з паралельними сучасними назвами). У другій половині XVII ст., під час масового заселення Слобожанщини переселенцями з Центральної України, хутори зрослися в слободу Самотоївка. Перший дерев'яний храм у селі збудовано близько 1690 р., закладний камінь, привезений переселенцями, зберігається в експозиції місцевого шкільного краєзнавчого музею. Самотоївський курінь входив до складу Краснопільсько-Сироватської (пізніше - Краснопільської) сотні, котра входила у Сумський полк . Довгий час сотником Краснопільської сотні був Роман Романов, мешканець Самотоївки. За переписом 1732 р., у Самотоївці мешкало 633 людини. У 1734 р. Самотоївка була єдиним селом Сумського полку, де працювала пошта. За переписами 1744 р. та 1755 р. самотоївський курінь Краснопільської сотні складав 15 та 11 козаків із загальної кількості 78 та 55 шабель у сотні. Після скасування у 1765 р. слобідського устрою краю, місцева козацька старшина - Кондратьєви, Подольські, Романови, Петрови, Морозови були прирівняні у правах з російськими дворянами та стали поміщиками сел Самотоївка та Гречаниківка, хуторів навколо. Розвивалось винокуріння, селітроваріння, сільське господарство. Дві третини населення села - державні селяни, одна третина - кріпаки. Самотоївка була селом Краснопільської волості Охтирського повіту Харківської губернії, станом на 1790 р. - 973 мешканці, 1820 р. - 2033 людини, 1910 р. - 3840 жителів. У XIX ст. значного розвитку набуло сусіднє село Гречанівка (нині - частина Самотоївки), де працювали водяні млини, борошномельня, винокурня, шкірообробний та рафінадно-мармеладний завод. У 1830 р. поміщики Подольські збудували у Гречанівці цегляний Спасо-Преображенський храм у строгому античному стилі, при церкві працювала церковно-парафіяльна школа.

Нові дерев'яні будівлі Миколаївського храму освячувались близько 1740 та 1790 рр., цегляного - у 1845 р. Громадянська школа, завдяки Охтирському повітовому наглядачу Степанову І.А., відкрилася у 1866 р. Цегляна будівля для неї споруджена у 1892 р., двоповерхова добудована у 1910 р. Залічнична гілка Баси-Білгород та станція "Корчаківка" з'явилися у 1900 р.

Радянська влада встановлена 8 січня 1918 р. Станом на 1926 р., населення Самотоївки складало 5084 людини. Перші колективні господарства утворені у 1928 р.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932–1933 рр. Загинуло близько 1500 людей - чверть населення села. На місці масових поховань у 2004 р. встановлено хрест, у 2013 р. - пам'ятний знак [1] . Частина населення зазнала репресій 1937 р.

Меморіал у Самотоївці

Під час Другої Світової війни Самотоївка була окупована 14 жовтня 1941 р. Червоноармійці звільнили село 23 лютого 1943 р., але в середині березня знову повернулися німці. До серпня 1943 р. Самотоївка знаходилась на південному фасі лінії фронту, котра увійшла в історію, як Курська дуга . 9 серпня 1943 р. 232 стрілецька дивізія 38 армії Воронезького фронту звільнила село; вранці цього дня при визволенні Самотоївки загинув Герой Радянського Союзу Калінін О.М [2]. На фронт було мобілізовано 521 уродженця Самотоївки, не повернулося - 231 чоловік, 264 жителі нагороджено орденами і медалями. У центрі Самотоївки в 1947 р. організована братська могила з тілами загиблих за визволення села (318 солдат). У 1957 р. на ній встановлено скульптуру "Скорбящего солдата", у 1971 р. меморіал оформлено у теперішньому вигляді. Тут же знаходиться прах Героя Радянського Союзу Вдовитченка І.Г. 12 серпня 1943 р. Самотоївку відвідали Довженко Олександр Петрович (згадує про це у щоденнику) та Хрущов Микита Сергійович [3].

У 1951 р. п'ять колгоспів об'єдналися в один - ім.газети "Правда". У 1953 р. семирічна школа стала сердньою школою-десятирічкою; у цьому ж році постраждалі під час війни церкви у Самотоївці та Гречанівці розібрано на цеглу. У 1952 р. почалося спорудження будівель хлібоприймального підприємства. У 1971 р. розпочато будівництво консервного заводу (існував до середини 1990-х рр.) У 1972 р., вперше у Сумській області, на полях близ Самотоївки, виявлена шкідлива рослина - амброзія полинолиста . "Орденом Леніна" нагороджено самотоївок, колгоспниць Лебідь К.Д. та Захарченко К.М. У 1986 р. введено в дію нове приміщення дитячого садка, у 1988 р. - нове приміщення школи. У 2005 р. Самотоївку підключено до газопроводу.

В обласному конкурсі "Краще спортивне село" Самотоївка займала III місце у 2010 р. та II місце у 2017 р [4]. 22 листопада 2013 р. Самотоївка стала першим селом в Україні, де над сільрадою був піднятий прапор Євросоюзу [5]. Станом на 2016 р. Самотоївка була єдиним селом Сумщини з позитивним приростом населення. В АТО на сході України брали участь більше 35 мешканців села [6].

Економіка[ред. | ред. код]

  • "Думівське", агрофірма, ТОВ.
  • «Урожай», фермерське господарство.
  • «Обрій», агрофірма, ТОВ.
  • Нижній склад Краснопільського держлісгоспу.
  • Хлібоприймальне підприємство.
  • Залізнична станція "Корчаківка".

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
  • Дитячий садок "Колосок".
  • Амбулаторія сімейного типу.
  • Будинок культури.
  • Сільська бібліотека.
  • Комунальне господарство.

Релігійні об'єкти[ред. | ред. код]

  • Свято-Миколаївський храм УПЦ.
  • Община християн-євангелістів (баптистів).
  • Урочище "Образ" .
  • Криничка з освяченою водою.

Інші об'єкти[ред. | ред. код]

  • Відділення зв'язку (пошта).
  • 7 магазинів різного профілю.
  • Кафе-бар "Домашня кухня".
  • Перукарня.
  • ГО "Баксар" (оренда Токарівського ставка, 450 учасників).

Діє постійне автобусне сполучення Суми-Краснопілля через Самотоївку (кожні 15-20 хв.) Високошвидкісний інтернет (до 100 Мбіт-с) від трьох провайдерів. Надійний мобільний зв'язок 2G (ретранслятори двох операторів - на території села).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1] У Самотоївці вшанували жертв Голодомору
  2. [2] Подвиг далеко від рідного краю
  3. [3] Олександр Довженко на Краснопільщині
  4. [4] На Сумщині визначили краще спортивне село
  5. [5] На Сумщині у прикордонному селі підняли прапор Євросоюзу
  6. [6] [Архівовано 2019-02-26 у Wayback Machine.] Державне свято в краснопільській Самотоївці
  7. [7] Видатний український вчений-лісівник
  8. [8] Самотоївський ас у небі війни
  9. [9] Іван Мірний — засновник державної служби України

Література[ред. | ред. код]

  • О.Десятниченко - "Історія Самотоївки від найдавніших часів", видавництво "Діса-плюс", Харків, 2014 р.

Посилання[ред. | ред. код]