Свято-Михайлівський храм (Негровець)
| Свято-Михайлівський храм | |
|---|---|
 | |
| 48°27′04″ пн. ш. 23°39′35″ сх. д. / 48.45111° пн. ш. 23.659861° сх. д.Координати: 48°27′04″ пн. ш. 23°39′35″ сх. д. / 48.45111° пн. ш. 23.659861° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Закарпатська область |
| Конфесія | УПЦ (МП) |
| Єпископство | Хустська |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура |
| Перша згадка | 1818 |
| Прибудови | Дзвіниця, каплиця, церковця |
| Реліквії і святині | Іконостас, іконопис та різьблення XVIII ст,ковчег з мощами Київо-Печерських святих,ікони з мощами преп. Іова та Амфілохія Почаївських І Алексія Карпаторуського |
| Настоятель | прот.Василій Беля |
| Статус | Діюча |
| Стан | задовільний |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Свято-Михайлівський храм — дерев'яна церква, яка знаходиться у селі Негровець, Міжгірського району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 219). Один з найкращих зразків дерев'яних церков з баштами.
Архітектура[ред. | ред. код]
Церква Михайла являє собою один з найкращих зразків храмів з баштами. Перед бабинцем є доволі глибокий ґанок з відкритою аркадою-обходом над ним, а перехід від гранчастої башти до шпиля зроблений за допомогою невисокої чотиригранної пірамідальної покрівлі. Нижній масив слабо розчленований опасанням, що обходить навколо храму, зливаючись з покрівлею апсиди. Пропорції досить широкого в основі шпиля добре в’яжуться з кремезною баштою. Обрисований твердою рукою мужній її силует енергійно виростає з високого пагорба. [1]
У побудові Михайлівської церкви яскраво відчувається досвід майстрів, які створили зразки готичного дерев'яного зодчества Машамороша. [2]
У храмі впадає в око не тільки першокласний іконостас, але й багато інших старіших ікон. Майстер добре розрахував оптичне сприймання декоративного монументального живопису, тому одягнув своїх апостолів в яскраві сині, червоні, зелені, жовті та білі одежі, великі плями яких розміщені за певним ритмом. [1]
Особливо вирізняється цей ансамбль своїм унікальним розташуванням у ландшафті. З дороги — це рафінована вертикальна композиція, а якщо ж піднятися на найближчий пагорб, видно, як м'які горизонтальні лінії домінують в цьому ракурсі.[3] Споруда вдало розташована на схилі пагорба. Панують чисті форми давнього мистецтва, не порушені пізнішими втручаннями: тесані колоди зрубів, широкі площини ґонтових дахів, стрічка піддашшя, квадратна башта з аркадою верхніх голосниць, вкрита чотирисхилим шатром, з котрого виростає високий шпиль. Вдало знайдено висоту вежі та шпилю. Усі форми гармонійно збалансовано. Усередині нава перекрито арковим склепінням, вівтарний зруб — трапецієподібним, а бабинець — плоскою стелею.Інтер'єр церкви повністю перероблено, але в будинку священика збережено різьблення та іконопис XVIII сторіччя. [4]
Історія[ред. | ред. код]
Теперішню церкву Св. Архангела Михаїла збудували із смереки в XVIII сторіччі в урочищі Потік у бойківському стилі, з трьома верхами. За іншою версією, церкву було споруджено в присілку Ясеновець, що був зруйнований через величезний зсув гори. Згідно з написом на зрубі, у червні 1818 року завершили встановлення церкви на новому місці, де вона отримала двосхилі дахи і вежу. Біля церкви стоїть типова для міжгірської Верховини дерев'яна двоярусна каркасна дзвіниця. [4]
На високому пагорбі навпроти церкви розташовано сільський цвинтар, де вціліла невелика дуже граційна дерев'яна каплиця. Каплицю спорудили, можливо, у 1920-хх роках біля дороги. Коли в 1960-х роках радянська влада розгорнула кампанію на знищення придорожних хрестів і каплиць, споруду перенесли на цвинтар [4]
В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 219). В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (№ 070031)[5].
Влітку 2009 року до старовинних церкви і дзвіниці додалася ще одна вручну збудована дерев'яна церковця. Її поставив церківник Дмитро Ворон разом з помічниками спеціально для того, щоб розмістити в ній старовинний іконостас, адже інтер'єр старої церкви осучаснили для потреб парафіян. [3]
Церква у Негровці «знімалася» у промоційному кліпі України до Євро-2012 «Switch on Ukraine». [6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Логвин Г. Н. По Україні. — К.: Мистецтво. — 1968. — С.374
- ↑ Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М.: Искусство, 1971. — С.122-123
- ↑ а б Дерев'яні храми України. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ а б в М. Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
- ↑ Promo clip до Euro 2012. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012.
Джерела[ред. | ред. код]
- Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. — К.: Держбудвидав. — 1956.
- Логвин Г. Н. По Україні. — К.: Мистецтво. — 1968.
- Сирохман М. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88с.
- Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. — Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996. — Т.4.
