Свято святого Йоргена
Свято святого Йоргена | |
|---|---|
| рос. Праздник святого Йоргена | |
 | |
| Жанр | комедія |
| Режисер | Протазанов Яків Олександрович[1] |
| Сценарист |
Яків Протазанов Володимир Швейцер (звукова версія) Ілля Ільф Євген Петров (інтертитри) Сигизмунд Кржижановський Олег Леонідов (автори перших варіантів сценарію, не вказані в титрах) |
| У головних ролях |
Ільїнський Ігор Володимирович і Anatoli Ktorovd |
| Оператор | Петро Єрмолов |
| Кінокомпанія | Міжрабпомфільмd |
| Тривалість | 83 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Рік | 1930 |
| IMDb | ID 0021268 |
 Свято святого Йоргена у Вікісховищі | |
«Свято святого Йоргена» — радянський фільм-комедія режисера Якова Протазанова за мотивами повісті данського письменника Гаральда Берґстедта «Фабрика святих» (1919 рік, переклад на російську мову — 1924 рік). Прем'єра відбулася 25 серпня 1930 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
Події відбуваються у неназваній європейській країні напередодні церковного свята святого Йоргена, основним торжеством якого є вибір його нареченої з врученням їй великого грошового призу. Кандидатури на роль нареченої святого Йоргена є родичками священнослужителів, а вибори підтасовуються. Єпископ (намісник храму, «права рука Господа Бога») вводить в гру свою родичку Олеандру. Для залучення прихожан єпископ навіть використовує найсучасніші технології того часу, замовляючи кіностудії фільм «Житіє і чудеса святого Йоргена».
Тим часом злодій Коркіс здійснює втечу з в'язниці за допомогою спільника Шульца. У поїзді він знайомиться з Олеандрою, у якої викликає симпатію, через що остання рятує його від поліції. Змішавшись з натовпом парафіян, пройдисвіти проникають у храм. Побачивши, скільки грошей осідає в кишенях священнослужителів, спільники задумують крадіжку в храмі. Шульц виготовляє дублікат ключа, впускає до церкви Коркіса і замикає двері. Але сам впадає в вічі поліції і змушений вдавати з себе інваліда.
Церковна процесія, що підходить до храму, застає Коркіса зненацька. Він швидко переодягається святим Йоргеном і виходить назустріч натовпу. Коли від нього вимагають чуда, він помічає Шульца, «зцілює» його і відпускає всім гріхи безкоштовно. Останнє викликає сум'яття у церковників, і вони відкуповуються від новоявленого «святого». Коркіс, наречена святого Йоргена і Шульц з грошима залишають місто. У фінальних кадрах єпископ оголошує про новознайденого святого Франца, показуючи ікону, на якій Шульц тримає милицю.
В ролях[ред. | ред. код]
- Ігор Ільїнський — Франц Шульц, злодій
- Анатолій Кторов — Міхаель Коркіс, досвідчений злодій
- Михайло Климов — намісник храму святого Йоргена
- Іван Аркадин — скарбник храму святого Йоргена
- Марія Стрєлкова — Олеандра, молода родичка намісника храму
- Володимир Уральський — провідник залізниці
- Анатолій Горюнов
- Феофан Шипулінський
- Леонід Оболенський — кінорежисер
- Микола Кутузов — начальник поліції
- Станіслав Новак — кінооператор
- Ніна Толчан — янгол
- Данило Введенський — монах
- Володимир Михайлов — монах
- Сергій Ценін — представник науки
- Олександр Гейрот — Гутен, член парламенту
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Сценаристи: Володимир Швейцер, Яків Протазанов
- Режисер: Яків Протазанов
- Оператор: Петро Єрмолов
- Художники: Анатолій Арапов, Володимир Баллюзек, Сергій Козловський
Факти[ред. | ред. код]
- Фільм знімався як німий, проте в 1935 році було прийнято рішення про випуск звукової версії. Спеціально для цього в фільм додали ряд озвучених сцен, текст до яких написав Яків Протазанов спільно з Володимиром Швейцером.
- Інтертітри написані Іллею Ільфом і Євгеном Петровим.
- Робота над сценарієм почалася восени 1927 року і тривала близько двох років. Протазанов писав його поперемінно з Сигізмундом Кржижановським і Олегом Леонідовим (співавтором по декільком іншим картинам), проте в остаточний варіант фільму їхні імена не потрапили[2] .
- Велика кількість сцен знімалася у дворі і в інтер'єрах Воронцовського палацу в Алупці . У вигляді натури для собору св. Йоргена були використані двір, сходи й інтер'єр церкви Святої Ріпсіме в Ялті[3] .
- Кторов і Іллінський, які зіграли дві головні ролі, хоча і прожили після виходу фільму більше 50 років і були близькими друзями, ніколи більше разом не знімалися в кіно.
Спів[ред. | ред. код]
У фільмі не раз звучать рядки, запозичені з літературного першоджерела — повісті Бергстеда: «Скажи нам, Йорген, нас люблячи, що було б з нами без тебе». Розвиток сюжету супроводжується церковним співом: «Прийміть стадо покірне, святому поклонитися; дари рясні приносите Йому!». Так само на різні лади повторюється слів: «Прийдіть, приносите…», «Прославимо Йоргена, прославим блаженного. Слава! Слава! Йорген святий явився до нас!».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.imdb.com/title/tt0021268/
- ↑ Михаил Арлазоров. Протазанов. Энциклопедия отечественного кино. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 31 травня 2015.
- ↑ Надежда Ковалевская, с.н.с. КРУ АДПМЗ (20 октября 1914). Йоргеншдадт в Воронцовском дворце. Сайт Воронцовского дворца worontsovpalace.org. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Свято святого Йоргена» на сайті «Енциклопедія вітчизняного кіно»
|
