Сенява

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сенява
Sieniawa
Герб
Герб
Основні дані
50°10′41″ пн. ш. 22°36′38″ сх. д. / 50.17806° пн. ш. 22.61056° сх. д. / 50.17806; 22.61056Координати: 50°10′41″ пн. ш. 22°36′38″ сх. д. / 50.17806° пн. ш. 22.61056° сх. д. / 50.17806; 22.61056
Країна Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Площа 6,74 км²
Населення 2 146 (01.01.2018)
· густота 315 (2008[1]) осіб/км²
Телефонний код (48) 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RPZ
GeoNames 759301
OSM 2971082 ·R (Гміна Сінява)
SIMC 0972683
Поштові індекси 37-530
Міська влада
Вебсайт sieniawa.pl
Мапа
Мапа
Сенява. Карта розташування: Польща
Сенява
Сенява
Сенява (Польща)


CMNS: Сенява у Вікісховищі

Сеня́ва (у давніших джерелах Сїнява[2]; пол. Sieniawa) — місто у південно-східній Польщі.

Належить до Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр гміни Сінява. Розташоване в Надсянні на українсько-польському етнографічному прикордонні (до 1947).

Історія[ред. | ред. код]

Отримало міські права в 1676 р. Деякий час — резиденція Сенявських.

До заборони УГКЦ в 1947 р. в місті була мурована греко-католицька церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована в 1629 р., яка була парафіяльною, також місто було центром Сінявського деканату Перемишльської єпархії.

На 1.01.1939 в місті з 2090 населення було 80 українців, 910 поляків, 1100 євреїв[3]. Місто належало до Ярославського повіту Львівського воєводства.

У середині вересня 1939 року німці окупували місто, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Сенява включена до Любачівського повіту[4]. 17 січня 1940 року місто стало центром новоутвореного Синявського району Львівської області. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи містом. У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (47 осіб — 12 родин)[5]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[6].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

З XVIII століттябароковому стилі):

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[7][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1077 236 759 82
Жінки 1111 228 719 164
Разом 2188 464 1478 246

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1907/1908. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1908. — С. 71.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  4. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
  6. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ
  7. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Література[ред. | ред. код]