Сервій Сульпіцій Руф
| Сервій Сульпіцій Руф | |
|---|---|
| Народився |
106 до н. е.[1] Стародавній Рим |
| Помер |
43 до н. е.[1] невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | письменник, поет, давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Вчителі | Цицерон |
| Відомі учні | Авл Офілій |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | патрицій[1], шляхтич[d][1] і equites[1] |
| Посада | претор, квестор, едил, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2] |
| Батько | невідомо |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | Постумія Альбіна |
| Діти | Сервій Сульпіцій Руф Молодший і Sulpiciad |
Сервій Сульпіцій Руф (106 — 43 роки до н. е.) — політичний діяч пізньої Римської республіки, консул 51 року до н. е., прихильник Гнея Помпея Великого, відомий красномовець та правник свого часу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з патриціанського роду Сульпіцієв. Син Квінта Сульпіція Руфа. В молоді роки займався красномовство. У 78 році до н. е. разом з Цицероном навчався у відомій Родоській школі. Вчився у Гая Аквілія Галла питання з юридичних наук. У 74 році до н. е. став квестором Остії. У 65 році до н. е. обраний претором у справах розкрадання скрабниці. По завершенню строку відмовився виїхати у провінцію. Виступав на підтримку законопроєкту, яким посилювався судовий розгляд справ про незаконе здобуття посад та встановлювалася суворіша кара. Балотувався у консули у 62 році до н. е. але програв. Домагався покарання свого суперника луція Ліцинія Мурену за незаконне здобуття посади, але не довів провини того. У 52 році до н. е. обраний інтеррексом. На цій посаді довів до завершення справу своїх попередників Лепіда та Метелла щодо обрання Помпея Великого консулом без колеги.
У 51 році до н. е. обраний консулом. На цій посаді займав помірковану позицію й протидіяв спробам свого колегі Марка Клавдія Марцелла достроково відкликати Цезаря з Галлії. Протидіяв проведенню додаткового набору легіонерів для кілікійських та сирійських легіонів. Після початку громадянської війни у 49 році до н. е. залишив Італію й разом з Помпеєм опинився в Греції. Втім не брав участі у бойових діях, а жив на о. Самос до 46 року до н. е. Тоді він замирився з Цезарем. У 46-45 роках до н. е. керував провінцією Ахайя.
У 44 році до н. е. після вбивства Цезаря вніс пропозицію про заборону встановлення дошки з текстами розпоряджень Цезаря. У травні 44 року до н. е. Руф залишив Рим, не бажаючи брати участь у конфлікті між сенатом та Марком Антонієм. Втім наприкінці цього ж року повернувся до столиці. В січні 43 року до н. е. вніс пропозицію про дозвіл Октавіану займати посади раніше законного строку та про позбавлення Марка Антонія проконсульських повноважень. У 43 році до н. е. брав участь у посольстві сенату до Марка Антонія в м. Мутіна, де йшли перемовини про мир. Проте на шляху до Антонія Сульпіцій Руф сконав.
Правництво[ред. | ред. код]
Сервій Руф був видатним правник свого часу, займаючись вивченням та застосування норм цивільного права. Його знання у цій галузі права дуже цінував Цицерон. Сульпіцій часто виступав у судових справах, а також став вихователем багатьох найбутніх видатних правників з римського права, зокрема, Гай Аквілій Галл та Публій Алфен Вар.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Постумія Альбіна
Діти:
- Сервій Сульпіцій Руф
- Сульпіція Старша
- Сульпіція Молодша
Джерела[ред. | ред. код]
- R. Schneider: De Servio Sulpicio Rufo. Leipzig 1834.
- Marco Fabio Quintiliano: Institutio Oratoria x. 1, 1,6.
- Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. v. 3, page 945
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
|
