Сили берегової охорони Ісландії
| Сили берегової охорони Ісландії | |
|---|---|
| Landhelgisgæsla Íslands | |
 | |
| На службі | з 1920 |
| Країна |
 Ісландія |
| Гасло | Við erum til taks — Завжди готові |
| Операції |
Бомбардування Югославії силами НАТО Війна в Афганістані (з 2001) |
| Знаки розрізнення | |
| Прапор |
.svg) |
| Розпізнавальний знак |
 |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Сили берегової охорони Ісландії (ісл. Landhelgisgæsla Íslands) — сукупність військ Ісладії, які не є регулярними, окрім патрульних суден берегової охорони. Де-юре Ісландія не має власних збройних сил як постійної військової організації. Бюджет ЗС становить 41,5 млн доларів[1]. За даними Глобального індексу миру, через відсутність Збройних сил, а також низький рівень злочинності та високий рівень соціально-політичної стабільності, Ісландія є найбільш мирною країною[2].
Чисельність[ред. | ред. код]
До складу берегової охорони входить 130 людей[1].
Історія[ред. | ред. код]
1920 року в Ісландії виникла власна служба охорони рибальства. Однак регулярна Берегова охорона Ісландії (Landhelgisgaesla Islands) була створена 1 липня 1926 року, вона підпорядковувалася міністерству юстиції. Її корабельний склад був представлений виключно переобладнаними в патрульні кораблі рибальськими траулерами і невеликими комерційними суднами. В період 1939–1945 років до неї входили такі одиниці: «Esja», «Sudin», «Aegir», «Thor» і «Odinn», а загальна чисельність особового складу становила близько 200 чоловік[3].
Після здобуття незалежності у 1918 році Ісландія проводить політику нейтралітету. У 1939 році уряд Ісландії відмовив Третьому Рейху у праві на посадку літаків авіакомпанії Люфтганза при виконанні так званих трансатлантичних рейсів. Після окупації Данії та Норвегії у квітні 1940 року уряд Великої Британії попросив дозволу на створення в Ісландії військових баз, щоб захистити важливу Північноатлантичну лінію живлення. Проте це прохання також було відхилено. Однак 10 травня 1940 року кораблі Великої Британії розташувалися на березі Рейк'явіка[4][3]. На берег висадилися кількасот солдат. Уряд Ісландії протестував проти цього. Після переговорів між прем'єр-міністром Великої Британії Черчиллем і президентом США Рузвельтом Ісландія погодилася на підписання тристороннього договору. За його умовами, США надсилали морських піхотинців для підтримки британських гарнізонів в Ісландії за умови, що всі війська будуть виведені з Ісландії відразу ж після закінчення Другої світової у Європі. Збройні сили США побудували аеропорт Кеплавік. 14 серпня 1942 року два літаки з цього аеропорту P-38 (27th Fighter Squadron, 1st Fighter Group) і P-39 (33rd Fighter Squadron) збили Fw 200, що стало першою перемогою ВПС США над ВПС Третього Рейху[4]. Діяльність американської авіації в Кеплавіку завершилася 11 березня 1947 року. В 1949 році Ісландія та США підписали договір, за яким дозволялося подальше використання бази Сполученими Штатами[2].
Членство Ісландії в НАТО в 1949 році не вимагало створення власних ЗС чи розміщення іноземних військ. У зв'язку з початком Холодної війни Ісландія на прохання НАТО 1951 року[4] вступила в оборонний союз із США, що стало початком Сил оборони Ісландії. Ісландія підтримала вторгнення в Ірак в 2003 році, брала участь у конфлікті в Афганістані і в бомбардуваннях Югославії силами НАТО в 1999 році. 8 вересня 2006 американські ВПС покинули береги Ісландії[2].
Склад Збройних сил[ред. | ред. код]
Флот[ред. | ред. код]
29 квітня 2009 року був спущений на воду перший сторожовий корабель[2].
Авіація[ред. | ред. код]
Першими літаками ВПС Ісландії були PBY-6A Catalina, які Ісландія отримала від ВМС США в 1954 році. В 1962 році вони були замінені на C-54 Skymaster. Кілька місяців 1969 року в Ісландії літали два Grumman HU-16 Albatross, проте через суворі кліматичні умови їх повернули в США.
У 1972 році в авіакомпанії All Nippon Airways був куплений Fokker F27-200, який експлуатувався до 1980 року. В 1976 році у самого виробника був куплений новий F27-200. Зараз Берегова Охорона використовує чотири машини, які базуються в столиці. Одна з них — це літак F27-200 (TF-SYN), решта — три вертольоти. Вертоліт Aerospatiale AS 350B Ecureuil (TF-GRO) використовується спільно з поліцією, куплений в 1986 році. Aerospatiale SA 365 N Dauphin (TF-SIF) використовується для патрулювання з 1985 року. AS 332L2 Super Puma куплений в червні 1995 року[4].
 |
 |
 |
 |
Звання[ред. | ред. код]
Офіцери[ред. | ред. код]
| Код НАТО | OF-10 | OF-9 | OF-8 | OF-7 | OF-6 | OF-5 | OF-4 | OF-3 | OF-2 | OF-1 | OF(D)[en] | Студентський офіцер | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ісландія
|
Нема еквіваленту | 
|
Нема еквіваленту | 
|
|
|
|
|
|
|
Нема еквіваленту | |||||||||||||||||||||||||
| Контр-адмірал | Керівник операцій | 1° Капітан судна/літака | 2° Капітан судна/літака | Командний офіцер | Офіцер (після 6 років служби) |
Офіцер (після 2 років служби) |
Офіцер | |||||||||||||||||||||||||||||
Рядові[ред. | ред. код]
| Код НАТО | OR-9 | OR-8 | OR-7 | OR-6 | OR-5 | OR-4 | OR-3 | OR-2 | OR-1 | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ісландія
|
|
Нема еквіваленту | 
|
Нема еквіваленту | 
|
Нема еквіваленту | 
|
|
|
| ||||||||||||||||||
| Старшина (після 12 років служби) |
Старшина (після 6 років служби) |
Старшина | Рядовий (після 6 років служби) |
Рядовий (після 3 років служби) |
Рядовий (після 1 року служби) |
Рядовий | ||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Вооружённые силы Исландии(рос.) — Переглянуто: 12 серпня 2014
- ↑ а б в г Армия Исландии [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.) — Переглянуто:12 серпня 2014
- ↑ а б ВМС Исландии(рос.) — Переглянуто: 16 серпня 2014
- ↑ а б в г История ВВС Исландии(рос.) — Переглянуто: 13 серпня 2014
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
