Сильвін
| Сильвін | |
|---|---|
 друза кристалів сильвіну | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Syl[2] |
| Хімічна формула | KCl |
| Клас мінералу | хлориди |
| Nickel-Strunz 10 | 3.AA.20[3] |
| Генезис | осадовий/метаморфічний |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, білий, рожевий, жовтуватий |
| Форма кристалів | куби |
| Сингонія | кубічна |
| Спайність | досконала по 001 |
| Злам | нерівний |
| Твердість | 2 |
| Блиск | скляний |
| Прозорість | прозорий |
| Колір риси | білий |
| Густина | 1,99 |
| Розчинність | легко розчиняється у воді |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Франциск Сільвій[3] |
| Особливі характеристики | солоний на смак |
| Типова місцевість | Везувій[3] |
 Сильвін у Вікісховищі | |
Сильвін — мінерал з класу хлоридів, хлористий калій координаційної будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Назва — за ім'ям французького хіміка Сільвії де ля Баш (Sylvia de la Bache), F.S.Beudant, 1832. Синонім — гьовеліт, леопольдит, хлорид калію, шетцеліт.
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: KCl; містить 52,5 % K. Домішки — Na і NH4.
Прозорий, безбарвний. Блиск скляний. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Густина 1,99. Твердість за шкалою Мооса 2. Спайність досконала по (001). Важливий мінерал калію. Форми виділення: щільна зерниста маса, волокнисті аґреґати, сталактити, сталагміти, напливи в печерах, друзи, кристалічні кірки на дні лагун і озер. Водянопрозорий і безбарвний. Блиск скляний. Крихкий. Злом нерівний. Ізотропний. Легкорозчинний у воді. Сильно гігроскопічний. На смак солоний.
Використовують як добриво у хімічній промисловості. В Україні родовища цього мінералу відомі на Передкарпатті: Калуське, Стебницьке та ін.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Серед калійних солей найбільше поширений. Основні родовища мінералу хемогенно-осадового генезису. Спільно з галітом, карналітом, кізеритом, ангідритом, каїнітом і ін. присутній в соленосних товщах, що виникли переважно в зв'язку з висиханням морських басейнів. Як метаморфічний мінерал — у сильвінових породах. Утворює соляні родовища осадового походження разом з іншими калійними солями, також знаходиться у вигляді згонів на вулканах, фумарол, вицвітів, іноді вторинний за карналітом. Розповсюдження: поблизу Галле, Ерфурта, Магдебурга, Статфурта (ФРН), район Барселони (Іспанія), Солікамськ (Росія), копальні Майо (Солт-Рейндж, Індія).
На території України є в Калусько-Голинському й Стебницькому родовищах калійних солей. Використовують для одержання калійних добрив і препаратів. Сильвін — один з головних компонентів сильвініту, найважливішої сировини для калійних добрив.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сильвін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Сильвін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
