Сніг (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Сніг»
тур. «Kar»
Обкладинка українського видання роману «Сніг»
Жанр метапроза
Форма роман
Тема Social and Political Frontd
Автор Орхан Памук
Мова турецька
Опубліковано 2002
Країна  Туреччина
Видавництво İletişim Yayınları[tr]
Видання 2002
Опубліковано українською 2006
Переклад Олесь Кульчинський
Попередній твір нульовий вказівник (null)
Нагороди Нобелівська премія з літератури

«Сніг» (тур. Kar) — соціально-філософський роман турецького письменника Орхана Памука. Вперше виданий турецькою мовою у 2002 році. У 2006 автор, «який у пошуках меланхолійної душі рідного міста відкрив нові символи для зіткнення та переплетення культур»[1], отримав Нобелівську премію з літератури за цей роман. В цьому ж році твір було перекладено на українську мову у видавництві «Фоліо».

Фабула[ред. | ред. код]

Тема роману зачіпає причини епідемії самогубств серед дівчат-підлітків в східноанатолійському місті. Роман побудовано на переплетенні соціально-політичних протиріч, які характеризують сьогоднішню Туреччину, й майстерно змальованої любовної лінії. Більше ¾ книги присвячене в тій чи іншій формі протистоянню ісламістів із «західниками», останні 100 сторінок повністю міняють концепцію твору, ставлячи на перший план почуття головних героїв, відводячи терористам і колишнім комуністам роль декорації.

У більшості персонажів є (або була в молодості) власна безкомпромісна життєва позиція. Таким є соціаліст-підпільник, що радіє удаваній діяльності, однак доносить «компетентним органам» потрібну інформацію, курдський націоналіст, а також ісламіст, який щиро ненавидить Захід.

Центральною віссю роману є протиставлення головного героя, німецького європеїзованого турка-поета і його антипода Ладжіверта — політичного ісламіста, терориста і вбивці.

Ладжіверт постає у Памука не в традиційному образі бородатого джихадиста, він — звичайна людина зі своїми слабкостями, до того ж подобається жінкам. Інші ісламісти, зокрема, учні імамо-хатібського ліцею — зовсім не схожі на талібів, у їхній любові до аллаха та відданості шаріату не відчувається фанатизм чи агресія.

Кемалісти, прихильники світської держави і військових переворотів, постають у романі в бутафорському світлі, їх головний ідеолог, Сунай Заїм, актор-невдаха, який так і не зіграв головну роль свого життя — засновника Турецької держави Кемаля Ататюрка. Ісламізм і західництво настільки переплелися, що сусідять в одній сім'ї. У старого турка-комуніста одна з дочок — лідер «дівчат в чаршафах», інша — хоч і ходить з непокритою головою, але, як з'ясовується пізніше, так і не поборола сильні почуття до терориста Ладжіверта. Ефект антагонізму підсилюється любовним трикутником, який несподівано з'являється у другій частині книги.

Художні особливості та символіка роману[ред. | ред. код]

Орхану Памуку вдалося зобразити оригінальну атмосферу безнадійної зимової меланхолії, що виражається в співзвуччі слів Ка (ім'я головного героя), тур. Kar, Карс (прикордонне провінційне місто, де відбуваються події; історичні алюції до російського, вірменського та турецького періодів його історії). Сніг всюди — в Карсі, Стамбулі, Франкфурті. Навіть поезії Ка побудовані в формі сніжинки. Однак сніг у романі — не синонім чистоти і невинності, це ознака тужливої безвиході.

Одна сім'я і її оточення — символ всього Карса, протиріч сучасного турецького суспільства.

Новаторська манера викладу матеріалу часто відсилає до автобіографічності (як і Памук, Ка — виходець з Нішанташі, буржуазного району Стамбула, «західник», поміркований прихильник лівих ідей), автор розповідає про себе від першої особи як про Ка. Однак потім авторські думки спеціально акцентуються, й відокремлюються від Ка. Примітно, що Орхан Памук, як, фактично, одночасно діючий персонаж роману і автор, говорить, як і Ка, про любов до Іпек, відчуває почуття ревнощів саме до Ладжіверта, а не до Ка, посилюючи тим самим подібність між автором і головним героєм.

Інше[ред. | ред. код]

Автор свідомо не стає ні на чию сторону, лише змальовує клубок заплутаних табу турецького суспільства, які нерозривно вплелися в особистісні стосунки головних героїв. Любов автора до батьківщини і відданого традиціям турецького народу виразно постає зі сторінок книги, проте Памук не замовчує й суспільних проблем, про які владний офіціоз, зазвичай, не згадує. Так, в 1970-х роках в Туреччині, як зазначає письменник, набув поширення лівий протестний рух, на початку XXI століття символом протесту стають «дівчата в чаршафах» і політичний іслам.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]