Соболь Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соболь Микола Олександрович
Соболь Микола Олександрович
Соболь Микола Олександрович
Перший заступник голови Ради Міністрів УРСР
18 березня 1966 — 31 березня 1972
Попередник Грушецький Іван Самійлович
Наступник Семичасний Володимир Юхимович
Перший секретар Харківського промислового обласного комітету КП України
січень 1963 — липень 1963
Наступник Ващенко Григорій Іванович
Перший секретар Харківського обласного комітету КП України
2 березня 1961 — січень 1963
Попередник Титов Віталій Миколайович
Наступник Ващенко Григорій Іванович
Народився 19 лютого 1910(1910-02-19)
Російська імперія Полтавська губернія Велика Рублівка
Помер 22 квітня 1991(1991-04-22) (81 рік)
СРСР СРСР УРСР Київ
Відомий як державний діяч, чиновник, політик
Країна СРСР
Освіта Харківський механіко-машинобудівний інститут
Alma mater НТУ «ХПІ»
Політична партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

Микóла Олекса́ндрович Сóболь (19 лютого 1910(19100219), село Велика Рублівка, тепер Котелевського району Полтавської області — 22 квітня 1991, Київ) — радянський партійний і державний діяч українського походження. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПУ в 1956—1976 роках. Член Президії-Політичного бюро ЦК КПУ в липні 1963 — березні 1972 року. Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го і 7–8-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6–8-го скликань

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 лютого 1910 року в селі Велика Рублівка Полтавської губернії, нині Котелевського району Полтавської області в родині учителя.

У 1929 році закінчив профтехшколу в місті Богодухів Харківської області. У 1929—1931 роках працював техніком з обробки металу на Харківському паровозобудівному заводі. З 1931 року навчався в Харківському механіко-машинобудівному інституті.

У 1936 році закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут за фахом інженер-механік. У 1937—1941 роках працював помічником (заступником) начальника відділу технічного контролю, начальником відділу експлуатації, начальником дизельного відділу, начальником цеху, завідувачем (начальником) виробництвом Харківського машинобудівного заводу імені Комінтерну.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1941 року — начальник цеху, начальник бюро технічного контролю машинобудівного заводу в місті Нижній Тагіл, а з 1943 року, після відновлення радянської окупації Харкова, — начальник ремонтної бази, начальник відділу технічного контролю виробництва на Харківському заводі транспортного машинобудування імені Малишева.

З 1949 року — головний інженер, а з 1954 по 1958 рік — директор Харківського заводу імені Малишева.

З березня 1958 по липень 1960 року — голова раднаргоспу Харківського економічного регіону.

З 30 липня 1960 по 29 березня 1961 року — голова Української Ради народного господарства.

З березня 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ, з січня 1963 року по липень 1963 року — 1-й секретар Харківського промислового обласного комітету КП України.

2 липня 1963 — 15 березня 1966 року — 2-й секретар ЦК КПУ.

18 березня 1966 — 31 березня 1972 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР.

Делегат XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПРС та XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПУ.

З 31 березня 1972 року — на пенсії. Помер 22 квітня 1991 року. Похований в Києві.

Участь в створенні Харківського метрополітену[ред. | ред. код]

На початку 60-х років у Харкові не одноразово підіймалося питання щодо побудови у місті підземної магістралі. 12 грудня 1962 року, на 2-ї сесії Верховної Ради СРСР депутат Соболь, на той час перший секретар Харківського обласного комітету КП України заявив[1]:

Назріла необхідність будівництва в Харкові метрополітену. Ми просимо підтримати наше бажання та передбачити у 1963 році початок проектних робіт, а в 1965-1966 роках – початок будівництва першої черги харківського метро. Одночасно просимо у роки підготовки та будівництва метрополітену значно більше виділяти Харкову машин та поповнення автобусного, тролейбусного та трамвайного парку

Подальшу роботу щодо затвердження побудови у Харкові метрополітену продовжив Ващенко Г. І., який зайняв посаду першого секретаря Харківського обласного комітету КП України після Соболя (1963).

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Премії[ред. | ред. код]

У 1951 році нагороджений Сталінською премією.

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Дружина — Валентина Григорівна Соболь (1912—1995)
    • Син — Валентин Миколайович Соболь
    • Дочка — Ольга Миколаївна Соболь.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О. В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.9,10— 288с.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]