Соната для фортепіано № 22 (Бетховен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соната для фортепіано № 22
Композитор Людвіг ван Бетховен
Створено 1804[1]
Видано 1806[1]
Тональність фа мажор
Інструментування фортепіано

CMNS: Соната для фортепіано № 22 у Вікісховищі

Соната для фортепіано № 22 фа мажор, опус 54 — музичний твір Лювіга ван Бетховена для фортепіано, написаний ним у 1803–1804 рр. і опублікований через два роки потому.

Не містить посвяти. Належить до найменш популярних сонат композитора.

Композиційно складається з двох частин: «In tempo d'un Menuetto» та «Allegretto».

Критика[ред. | ред. код]

Вільгельм Ленц вважає твір «дивним» і «безформним», бачачи в ньому ознаки третього періоду творчості Бетховена. Інші дослідники, такі як Ромен Роллан і Борис Асаф'єв, також не знаходять особливих музичних достоїнств сонати, яку нині вважають швидше якоюсь чернеткою, або відпрацюванням композитором своєї технічної майстерності, аніж повноцінним музичним твором.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]