Состинські озера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Состинські озера
Вливаються Східний Манич
Країна  Росія
Категорія басейну Q32782040?
Мапа

Координати: 45°21′ пн. ш. 45°36′ сх. д. / 45.350° пн. ш. 45.600° сх. д. / 45.350; 45.600

Состинські озера (рос. Состинские озёра) — велика природна озерна система у Калмикії, на південному заході Чорних Земель і у східній частині Кумо-Маницької западини. Состинські озера приурочені до гирла річки Східний Манич і є низкою водойм сполучених між собою русловими протоками. Деякі водойми мають рибогосподарська значення.

Найбільші озера: Кекю[ru] (20,8 км²), Колтан-Нур[ru] (9,12 км²), Состинське[ru] (7,37 км²) Харерга[ru] (5,82 км²), Кьок-Усн[ru] (4,85 км²), Можарське озеро (восточное) (4,27 км²), Матхір (4,07 км²), Торце[ru] (3,78 км²), Кіркіта[ru] (3,66 км²)[1].

Фізико-географічна характеристика[ред. | ред. код]

Геоморфологія[ред. | ред. код]

Рельєф території сформувався у голоценовий період під впливом трансгресії Каспійського моря. Внаслідок реліктового походження прилеглі до озер грунти засолонени, а грунтові води сильно мінералізовані, глибина їх до 5 м[2].

Гідрологія[ред. | ред. код]

Гідрологічний режим озер штучно-антропогенний. До 1970 року джерелами води в озерах служили атмосферні опади і весняний стік Східного Маничу. Після будівництва греблі Чограйського водосховища вода з нього стала надходити до Состинських озер, піднявши їх рівень і збільшивши площу. Первісна площа озер становила 68,1 км², до 1979 року вона збільшилася до 100 км². Площа озер безпосередньо залежить від обсягу води, що надходить з Чорноземельської зрошувально-обводнювальної системи[ru]. В 1996 році через скорочення обсягу вод, що скидаються їх площа становила 51,2 км², з них площа рибогосподарських водойм становила приблизно 29 км². В 1999 році цей показник знизився до 20 км²[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Никитенко Е. В. Макрозообентос водоёмов долины Восточного Маныча. Дис. канд. биол. наук. Борок, 2014
  2. Архивированная копия. Архів оригіналу за 7 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.