Малильо Софія Михайлівна
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (21 жовтня 2021) |
| Малильо Софія Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
3 грудня 1926 Верхні Верецьки | |||
| Померла |
19 жовтня 2015 (88 років) Верхні Ворота | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | поетка, громадська діячка | |||
| Alma mater | ЛДУ імені Івана Франка (1960) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Софія Михайлівна Малильо (3 грудня 1926, с. Вишні Верецьки — 19 жовтня 2015, там само) — українська поетеса, громадська діячка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в бідній селянській родині Михайла та Марії Малилів. При народжені їй дали одночасно два імена: на чеському метричному уряді була зареєстрована як Зофія Малілова (Zofie Malilova) — чеською мовою, а в реєстрі греко-католицької парафії — Гафія Малильо, українською мовою.
В 1934 році пішла до школи у рідному селі. Закінчивши початкову школу, навчалася українській гімназії м. Модражи в Чехії, поблизу Праги, куди її, в 1937 році, як найздібнішу ученицю, направив директор Вишне-Верецької школи Йосип Баланчук. Там вона навчалася до літа 1948 року. Події Другої світової війни закинули Софію Малильо до Західної Німеччини. Після закінчення війни зразу повернулася на закарпаття. Середню освіту завершила в 1945—1947 роках вже в радянській школі в місті Свалява, отримавши золоту медаль. У 1947 році вступила в Львівський державний університет ім. Івана Франка на факультет французької мови.
2 листопада 1948 році на другому курсі її заарештували без судового слідства зі звинуваченням у державній зраді за статтею 54-1а Кримінального кодексу УРСР. Підставою для такого дивного і водночас жахливого звинувачення послужила інформація, що в роки війни дівчина перебувала на західно-німецькій території. В 1949 році заочно в Москві, комісією ОСО, остаточно було засуджено за статтею 54-4 («Сприяння світовій буржуазії») Кримінального кодексу УРСР засудили до 10 років виправно-трудових таборів без конфіскації майна через його відсутність у обвинуваченої. У 1954 році через фізичну неможливість нормального існування її перевезли інвалідом з Колими до тайшетських таборів в Іркутській області. Софія Малильо була звільнена з таборів із повною реабілітацією на підставі постанови Комісії Президії Верховної Ради СРСР від 5 липня 1956 року. Після звільнення з таборів Софія поновилася на другий курс на навчання і в 1960 році закінчила Львівський університет з червоним дипломом.
Після закінчення вузу Софія Михайлівна Малильо працювала вчителем у сільських школах Закарпатської, Запорізької, Вінницької та Черкаської областей та 5 років у Дрогобицькому педінституті ім. Івана Франка.
В 1990 році Софія Малильо повернулася на Закарпаття і проживала в м. Мукачево.
В 2012 році Софія Малильо перенесла інсульт і останні чотири роки свого життя провела прикутою до ліжка.
19 жовтня 2015 року поетеса померла в рідному селі Верхні Ворота[1].
Відзнаки й нагороди[ред. | ред. код]
- 2009 р. — нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня за активну громадську та наукову діяльність.
- 2011 р. — відбувся великий творчий вечір в Ужгороді — до 85-річчя поетеси.
- 2012 р. — Дипломантка 16-го Всеукраїнського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. М. Утриска.
- 2013 р. — Лауреатка міської літературної премії ім. Ю. Мейгеша за збірку поезій «Від Тиси до Дінця».
- Була членом Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, Всеукраїнське об'єднання письменників Бойківщини, Мукачівського міського осередку Союзу Українок.
- 2021 р. — іменем поетеси названо Верхньоворітський ЗЗСО І-ІІІ ступенів та відкрито меморіальну дошку[2].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1994 р. (Ужгород) — книга «Іди і вір»
- 1999 р. (Детройт-Ужгород) — книга «Воскресіння пам'яті»
- 2006 р., 2007 р. (Львів) — книга «А душа її — жива»
- 2008 р. (Львів) — книга «Надія»
- 2009 р. (Львів) — книга «Від Тиси до Дінця»
- 2020 р. (Ужгород) — книга «Кухоль щастя»[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Закарпатті померла відома поетеса. Трибуна (укр.). 19 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Школу у Верхніх Воротах назвали іменем поетеси Софії Малильо. https://zakarpattya.net.ua/. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ «Кухоль щастя» таки дійшов до читача | Новини Закарпаття. novzak.uz.ua. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Купчик Л. С. Малильо Софія Михайлівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття про українського поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
