Спасо-Преображенська церква (Любеч)
| Спасо-Преображенська церква в Любечі | |
|---|---|
 | |
| 51°42′17″ пн. ш. 30°39′28″ сх. д. / 51.70472° пн. ш. 30.6579167° сх. д.Координати: 51°42′17″ пн. ш. 30°39′28″ сх. д. / 51.70472° пн. ш. 30.6579167° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, смт.Любеч Ріпкінського р-ну Чернігівської області |
| Засновник | Григорій Олександрович Милорадович |
| Початок будівництва | 1811 |
| Кінець будівництва | 1817 |
| Стиль | ампір |
| Єпархія | Чернігівська єпархія УПЦ МП |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
  Спасо-Преображенська церква (Любеч) (Чернігівська область) | |
 | |
 Спасо-Преображенська церква у Вікісховищі | |
Спасо-Преображенську церкву в смт. Любеч було споруджено 1817 р. в стилі класицизму з червоної цегли місцевого виробництва Григорієм Милорадовичем. Розташована вона на базарному майдані Любеча. Пам'ятка архітектури національного значення[1][2]. Є прикладом ампірнї споруди композицією, що рідко зустрічається.
Опис пам'ятки[ред. | ред. код]
Центральну частину Любеча прикрашає прекрасна будівля - Спасо-Преображенська церква. Західним масивним фасадом вона виходить на Червону площу. Кам'яний одноголовий храм побудований на кошти власників Любеча - поміщиків Милорадовичів як родинна усипальниця. Церква закладена в 1811 році і освячена в 1817 році. За типом є купольної ротондою з прилеглими по сторонам чотирма портиками спрощеного тосканського ордера. Церковна територія обгороджена залізним ґратчастим парканом з елементами кування. У 1850-х роках західний портик розібрали, добудувавши до нього подовжене плече з дзвіницею і новим чотирьохколонним портиком головного входу. Від дзвіниці уцілів нижній ярус. Портику відповідає східний, прямокутний у плані ризаліт з помилковим портиком, тричвертні колони підтримують трикутний фронтон. Фасади пам'ятника декоровані рустом, пілястрами, карнизами з модульонов.
В інтер'єрі 16 колон, розташованих по колу, підтримують кільцевий антаблемент, на який спирається купол. По периметру споруди, крім східної частини, приблизно на 2/3 висоти колон влаштовані хори. Плоскі перекриття хорів спираються на зовнішні стіни і колони.
Пам'ятник є прикладом ампірної споруди з композицією, що рідко зустрічається.
У другій половині XX століття приміщення Спасо-Преображенської церкви використовувалася як склад. Довгий період часу церква стояла напівзруйнованою. Тільки в 1992 році її повністю відновили.
Зараз Спасо-Преображенська церква - єдина діюча церква Любеча. Лаконічні монументальні форми пам'ятки архітектури зводять її до найкращих зразків ротондальних храмів України. До того ж, це одна з найоригінальніших церков пізнього класицизму на Лівобережній Україні. На початку XX століття в Любечі існувало вісім церков, вік деяких з них налічував понад п'ять століть. Але їх було зруйновано у 30-50 роки XX століття, а церковні реліквії та майно, цінні історичні документи розграбовано та втрачено назавжди.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» № 442 від 6.09.1979 р.
- ↑ Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3
Джерела[ред. | ред. код]
- Древній Любеч - Любецькі церкви [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Спасо-Преображенська церква [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Любеч.