L'arcobaleno

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
L'arcobaleno
Сингл Адріано Челентано
з альбому Io non so parlar d'amore
Випущений 1999
Формат CD
LP ("7)
Жанр поп-рок
Композитор Джанні Белла (музика)
Могол (текст)
Тривалість 3 хв. 32 сек.
Лейбл Clan Celentano
Продюсер Адріано Челентано
Хронологія синглів Адріано Челентано
Попередній
←
 L'emozione non ha voce
(1999)
Senza amore
(1999)
Наступний
→
Лучіо Баттісті (1943—1998), італійський співак, якому була присвячена пісня

L'arcobaleno (укр. Веселка) — пісня та сингл італійського співака і кіноактора Адріано Челентано з його студійного альбому «Io non so parlar d'amore» 1999 року, написана Моголом і Джанні Беллою.

Про пісню[ред. | ред. код]

Текст пісні написав італійський поет-пісняр Могол, а музику створив композитор Джанні Белла. Пісня стала третім треком альбому Адріано Челентано «Io non so parlar d'amore» («Я не вмію говорити про любов»), що вийшов у травні 1999 року. Альбом мав великий успіх, було випущено більше 2 мільйонів копій, він посідав 1 позицію і протримався 70 тижнів у «Топ-20» італійського чарту, саме з нього почалася нова епоха та повернення чергової віхи популярності у творчості Челентано — співпраці з композитором Джанні Беллою Моголом, протягом якої вийшло п'ять платинових альбомів у період 1999–2007 років.[1][2]

Складова[ред. | ред. код]

«L'arcobaleno» («Веселка») була присвячена знаменитому італійському музикантові Лучіо Баттісті, другу Адріано Челентано і Могола, який помер у віці 55 років, 9 вересня 1998 року, приблизно за чотири місяці до виходу альбому «Io non so parlar d'amore». Текст пісні — це, по суті, розповідь від першої особи, адресована померлою людиною її другу («Я пішов так раптово, що не встиг привітатися»). Челентано, під враженням від прослуховування пісні «L'arcobaleno», отриманної від Могола та Белли, записав її у себе вдома пізно вночі і вирішив включити її в альбом, не перезаписуючи потім.[3] Пронизлива і меланхолійна за складовою пісня «L'arcobaleno» багато в чому сприяла успіху альбому «Io non so parlar d'amore». Веселка, головний предмет пісні, була обрана тому, що вона символізує дружбу, а також є символічним «союзом» між потойбічним життям і земним світом.

Історія[ред. | ред. код]

Появі пісні передувала цікава легенда, яка розповсюджувалася по Мілану. Згідно легенди, текст до пісні був написаний ні ким іншим, як «духом» померлого Лучіо Баттісті, який зв'язався з Паолою Гіделлі, італійським медіумом, яка мешкала в Іспанії. Гіделлі стверджувала, що Баттісті зв'язався з нею і що він наполягав на пошуку книги в магазині (книга «Más allá del arco iris» психолога Гріана), всередині якої була глава, що розповідала саме про веселку. «А тепер зв'яжіться з Джуліо (справжнє ім'я пісняра Могола) і скажіть йому написати пісню, яку я присвячую йому, у якій розповідається про веселку», — було останнім проханням померлого Баттісті.[4]

До цієї історії був доданий ще один випадок: Джуліо Капорасо, директор журналу «Firma» (щомісячного видання компанії «Diner's Club Italia»), заявив, що після відвідування концерту, організованого на честь Баттісті 11 вересня 1998 року на площі «П'яцца дель Кампідольо» у Римі, йому приснився співак, який, крім іншого, розповідав йому про веселки.[5] Капорасо вставив докладний опис сновидіння у жовтневий номер журналу «Firma» за 1998 рік, також присвятивши йому оформлення обкладинки.

Після того, як ЗМІ зв'язалися з Моголом, проінформувавши його про історію медіума і статтю у журналі «Firma», він спочатку був налаштований скептично і взагалі не хотів про це чути, свою думку він змінив, написавши пісню на цю тему, після прослуховування музики Джанні Белли, яка особливо вразила його. Потім, згідно заявам Могола, через тиждень потому відбувся загадковий випадок (поява веселки, яка закінчувалася на капоті його автомобіля під час поїздки по автостраді «дель Соле», в Сеттебаньї).[3] Випадок змусив Могола задуматися над тим, що історія розказана медіумом — може бути правдою, це до того вплинуло на нього, що у 2000 році він заявив, що «ніколи не переставав відчувати присутність Лучіо», навіть після його зникнення.[6]

Після публікації альбома, історія отримала широкий розголос у ЗМІ і неодноразово обговорювалася під час різних телетрансляцій («Target», «Pop Events», «Tg2 Dossier» («L'altro Battisti») і «Le voci di Lucio»).

У січні 2002 року Гіделлі визнала, що вона вигадала цю історію: Баттісті не тільки ніколи не контактував з нею, але й вона ніколи не була медіумом, спростовуючи все сказане нею раніше.[7][8][9][10] На питання, чому вона так вчинила, Гіделлі сказала, що зробила це «для того, щоб продемонструвати, як багато світ спекулює на паранормальних явищах і як закон не захищає прав тих, кого більше немає. І допомогти людям зрозуміти, ким, насправді, були деякі з передбачуваних друзів Баттісті». Таким чином, це була своєрідна скарга на деяких осіб, що співпрацювали з Баттісті, та спроба виявити, тих хто буде експлуатувати його образ після його смерті.

Немає жодних відомих заяв з боку Могола, щодо спростування цієї історії Гіделлі. Могол й далі продовжує згадувати ці події в ході різних інтерв'ю, без згадування спростування цієї історії. Гіделлі, у свою чергу, різко висловилася на адресу Могола, заявивши, що «його поведінка говорить сама за себе».[3][7]

Оцінки[ред. | ред. код]

У 2019 році італійський музичний критик та блогер Ніко Донвіто назвав «L'arcobaleno» — «чудовою баладою». Інший театральний та музичний критик, Массіміліано Бенеджі, того ж року, назвав пісню — «сміливою та романтичною, згадкою про Баттісті в популярній культурі, яка містить вірші, звернені до рано померлого друга, що заторкують душу, і в кожного слухача від них стискається горло».[11][12]

Сингл[ред. | ред. код]

У 1999 році власний лейбл Челентано, «Clan Celentano», випустив пісню як сингл в Італії, у форматах CD (лише «L'arcobaleno») та 7-дюймових LP (з піснею «Storia D'Amore» на стороні «В»). Обкладинка синглу «L'arcobaleno» на CD мала схоже з усіма іншими синглами альбому «Io non so parlar d'amore» оформлення — зображення Адріано Челентано синього кольору, що прикрив обличчя рукою.[13] Хоча альбом «Io non so parlar d'amore» і очолив італійський чарт, не існує жодних даних щодо потрапляння пісні «L'arcobaleno», як й усіх синглів альбому, до італійського «топ-100» чарту найкращих синглів.[14]

Відеокліп[ред. | ред. код]

До пісні було знято анімаційний відеокліп — що було вперше в кар'єрі Адріано Челентано. Пізніше анімаційні відеокліпи були створені до таких пісень співака, як «C'è sempre un motivo» (2004), «Fiori» (2007) і «Sognando Chernobyl» (2008). Анімація відеокліпу виконана у яскраво-кольорових тонах, спочатку вона зображає: годинник з маятником; потім рух поїзду на степовому пейзажі та силует людини, що чекає його; жінку-птаха; веселку, що торкається людської руки; пусту кімнату, у вікно якої вривається веселка; острівці з хатинами у небі на тлі поля з деревами у вигляді листя; місяць, що перетворюється у жінку, яка відганяє птахів; книгу, рядки якої перетворюються на птахів; силует людини, що стоїть перед нічним небом; пісочний годинник, що падає з фотографією, нотними сторінками, квіткою маку, книгою та листом у валізу, яку забирає веселка; пароплав; пейзажі на схилах яких будинки, що забирає собі місяць у вигляді обличчя жінки, який розчинюється у воді; зелені кущі у вигляді гітари та лабіринту, перед якими стоїть силует людини; гору з будинком, навколо якого обертається місяць у вигляді жінки.[15]

Живе виконання[ред. | ред. код]

Пісня виконувалася Челентано на телешоу «Francamente me ne infischio» (1999), «125 milioni di caz..te» (2001), «Rockpolitik» (2005) і концерті «Rock Economy» (2012).

Інше використання[ред. | ред. код]

Пісня увійшла до бокс-сету Челентано «Questa E' la Storia di Uno di Noi» (1999) та збірок «Unicamente Celentano» (2006), «L'animale» (2008) і «…Adriano» (2013).

Трек-лист[ред. | ред. код]

«Io non so parlar d'amore»[ред. | ред. код]

#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«L'arcobaleno» (Веселка)МоголДжанні Белла3:32

CD-сингл[ред. | ред. код]

#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«L'arcobaleno» (Веселка)МоголДжанні Белла3:43

LP-сингл[ред. | ред. код]

Сторона «А»

#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«L'arcobaleno» (Веселка)МоголДжанні Белла3:43

Сторона «Б»

#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«Storia D'Amore» (Історія любові)Лучано Беретта і Мікі Дель ПретеАдріано Челентано4:53

Видання синглу[ред. | ред. код]

Назва Формат Лейбл Маркування Країна Рік
L'Arcobaleno CD, Single, Promo, Car Clan Celentano PFM 3952 Італія 1999
L'Arcobaleno/Storia D'Amore 7", Jukebox Clan Celentano JC 15559 Італія 1999

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Francesca Bellino, È ancora vivo! Lucio Battisti risorge attraverso i mezzi di comunicazione, Sottotraccia editore, settembre 2000, ISBN 88-86351-17-8.
  • Gianfranco Salvatore, L'arcobaleno. Storia vera di Lucio Battisti vissuta da Mogol e dagli altri che c'erano, Giunti Editore, ottobre 2000, ISBN 88-09-01805-2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ликбез: Челентано. archives.colta.ru. Андрій Бухарін. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 18 листопада 2016. (рос.)
  2. ↑ ADRIANO CELENTANO - IO NON SO PARLAR D'AMORE (ALBUM). italiancharts.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 15 лютого 2015. (італ.)
  3. ↑ а б в Aldo Cazzullo (28 giugno 2005). Mogol: un braccio alzato per dirigere il coro. Corriere della Sera. Процитовано 6 aprile 2016.
  4. ↑ Intervista a Paola Guidelli, in Le voci di Lucio, RAI 2 - Tg2 Dossier, 8 settembre 2000
  5. ↑ Intervista a Giulio Caporaso, in Le voci di Lucio, RAI 2 - Tg2 Dossier, 8 settembre 2000
  6. ↑ Le voci di Lucio. Tg2 Dossier. 8 вересня 2000. Подія сталася на 28:30. RAI 2.
  7. ↑ а б La medium ‘in contatto’ con Battisti: ‘Mi sono inventata tutto’. Rockol. 9 gennaio 2002. Процитовано 6 aprile 2016.
  8. ↑ MUSICA: Lucio Battisti, ritratta 'medium'; 'Non parlai con oltretomba, 'Arcobaleno' è mia'. TrovaNotizie. 9 gennaio 2002. Архів оригіналу за 21 september 2003. Процитовано 6 aprile 2016. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  9. ↑ Francesco Chiminello (gennaio/febbraio 2002). Lucio Battisti e l'Arcobaleno. Scienza & Paranormale n. 41 (rivista ufficiale del CICAP). Процитовано 6 aprile 2016.
  10. ↑ La medium ritratta: «Mai parlato in sogno con Lucio Battisti». Il Tempo. 10 gennaio 2002. Процитовано 21 aprile 2016.
  11. ↑ Celentano, vent'anni di «Io non so parlar d'amore». Ніко Донвіто. 6 травня 2019. recensiamomusica.com Процитовано 25 січня 2021
  12. ↑ Vent’anni fa usciva “Io non so parlar d’amore”: e con “Francamente me ne infischio” Adriano fece storia. [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] Massimiliano Beneggi. 06/05/2019. teatroemusicanews.com Процитовано 29 січня 2021
  13. ↑ «L'arcobaleno» discogs.com Процитовано 1 лютого 2020
  14. ↑ I singoli più venduti del 1999 [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] hitparadeitalia.it Процитовано 1 лютого 2020
  15. ↑ Adriano Celentano - L'arcobaleno - Official Video (with lyrics/parole in descrizione) [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] youtube.com Процитовано 24 січня 2021

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=L%27arcobaleno&oldid=41650292