Testimonium flavianum
Testimonium flavianum (свідчення Флавія) — свідчення юдейського історика Йосипа Флавія про Ісуса з Назарету.
Йдеться про два уривки з його твору Юдейські старожитності, опублікованих у 93 чи 94 роках грецькою мовою. Ці розділи твору, що згадують про Ісуса з Назарету, чітко вказують, що Йосип Флавій вже мав знання про раннє християнство.
Юдейські старожитності, Книга XVIII , 3.3[ред. | ред. код]
Γίνεται δὲ κατὰ τοῦτον τὸν χρόνον Ἰησοῦς σοφὸς ἀνήρ, εἴγε ἄνδρα αὐτὸν λέγειν χρή: ἦν γὰρ παραδόξων ἔργων ποιητής, διδάσκαλος ἀνθρώπων τῶν ἡδονῇ τἀληθῆ δεχομένων, καὶ πολλοὺς μὲν Ἰουδαίους, πολλοὺς δὲ καὶ τοῦ Ἑλληνικοῦ ἐπηγάγετο: ὁ χριστὸς οὗτος ἦν.
καὶ αὐτὸν ἐνδείξει τῶν πρώτων ἀνδρῶν παρ᾽ ἡμῖν σταυρῷ ἐπιτετιμηκότος Πιλάτου οὐκ ἐπαύσαντο οἱ τὸ πρῶτον ἀγαπήσαντες: ἐφάνη γὰρ αὐτοῖς τρίτην ἔχων ἡμέραν πάλιν ζῶν τῶν θείων προφητῶν ταῦτά τε καὶ ἄλλα μυρία περὶ αὐτοῦ θαυμάσια εἰρηκότων. εἰς ἔτι τε νῦν τῶν Χριστιανῶν ἀπὸ τοῦδε ὠνομασμένον οὐκ ἐπέλιπε τὸ φῦλον.
А був у цім часі Ісус, чоловік мудрий, якщо треба звати його чоловіком, він бо чинив дивні діла і був учителем людей, що з радістю приймають правду. І притягнув до себе багато юдеїв і також багато греків. Він був Христос. І хоч Пилат на донос наших знатніших людей, покарав його смертю на хресті, не зникли ті, що спочатку його любили. Він бо появився їм у третій день знову живим, бо Божі пророки вже були сказали це і тисячі інших речей про нього. І нині не зникло плем'я тих, що від нього звуться християни.[1]
Юдейські старожитності, Книга XX , 9.1[ред. | ред. код]
У другому уривку Йосип Флавій описує смерть заподіяну Якову, братові Ісуса, званого Христом. Тут згадується заміна прокуратора Юдеї, померлого Феста на нового Альбіна. Йосип Флавій у 62 році писав:
Анан же ж молодший, про призначення якого ми тільки що згадали, мав крутий і дуже неспокійний характер; він належав до партії саддукеїв, які, як ми вже говорили, відрізнялися в судах особливою жорсткістю. Будучи такою людиною, Анан вважав, що внаслідок смерті Феста і Альбіна який поки що не прибув, настав зручний момент. Тому він зібрав синедріон і представив йому Якова, брата Ісуса, іменованого Христом, так само як і деяких інших осіб, звинуватив їх у порушенні законів і засудив до побиття камінням.[2]
Критика[ред. | ред. код]
У своїй «Історії Церкви», надрукованій у 1592 році, Лукас Осіандер Старший оголосив свідчення Флавія неавтентичним аргументом, бо якби Йосип Флавій написав його, він став би християнином, але в решті про це нічого не можна знайти в його книгах.[3]
Луї Каппел зауважив, що ці уривки не вписуються в контекст. Танаквілій Фабер стверджував, що твердження «він був Христос» суперечило судженню Орігена про те, що Йосип Флавій не вірив у Христа.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Переклад поданий за Джузеппе Ріцціотті, Життя Ісуса Христа. Переклад о. Лева Гайдуківського. Видання УКУ ім. св. Климента папи. Рим 1979. Том XLSX-L. ст. 93
- ↑ Йосип Флавій, Юдейські старожитності, Книга XX , 9.1 (рос.)
- ↑ Alice Whealey: The Testimonium Flavianum, Chichester 2015, S. 346f.
- ↑ Alice Whealey: The Testimonium Flavianum, Chichester 2015, S. 348f.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/index.html [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Йосип Флавій, Юдейські старожитності та(гр.)(англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Джюзеппе Ріціотті, Життя Ісуса Христа. Переклад о. Лева Гайдуківського. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента папи. Рим 1979. Том XLSX-L.
|
|
Це незавершена стаття з єврейської історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |