Єлизавета Ягеллонка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Ягеллонка
Elżbieta Jagiellonka
Єлизавета Ягеллонка
Єлизавета Ягеллонка
Єлизавета із чоловіком Фрідріхом II
герцогиня-консорт Легніцу
Початок правління: 26 листопада 1515
Кінець правління: 16 лютого 1517

Попередник: Людмила Подебрад
Наступник: Софія Бранденбург-Кульмбахська

Дата народження: 13 листопада 1483(1483-11-13)
Місце народження: Литва
Дата смерті: 16 лютого 1517(1517-02-16) (33 роки)
Місце смерті: Легниця
Чоловік: Фрідріх II Легницький
Діти: Ядвіґа
Династія: Ягеллони, П'ясти
Батько: Казимир IV Ягеллончик
Мати: Єлизавета Габсбург

Єлизавета Польська або Єлизавета Ягеллонка (пол. Elżbieta Jagiellonka, лит. Elžbieta Jogailaitė), (нар. 13 листопада 1483 — пом. 16 лютого 1517) — польська королівна та литовська княжна з династії Ягеллонів, донька короля Польщі Казимира IV та принцеси Єлизавети Габсбург, дружина герцога Легницького Фрідріха II.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета народилась 13 листопада 1483 року у Кракові. Вона була тринадцятою, наймолодшою, дитиною та сьомою донькою в родині короля Польщі та великого князя Литви Казимира IV та його дружини Єлизавети Габсбург, а також третьою донькою, яка отримала ім'я Єлизавета.[1]

Дівчинка мала старших братів Владислава, Казимира, який помер за чотири місяці після її народження, Яна Ольбрахта, Олександра, Сигізмунда та Фридеріка, а також сестер Ядвіґу, Софію, Анну та Барбару.

Батько помер, коли їй було 8 років. Матір більше заміж не виходила. Королем Польщі став брат Єлизавети Ян Ольбрахт.

Єлизавета мала близькі стосунки з матір'ю, після смерті батька постійно ставала на її бік. У 1495 році вона разом із матір'ю та сестрою Барбарою відвідали у Литві брата Олександра та його дружину Олену.

У 1496 році Йоганн, курфюрст Бранденбурзький мав намір оженити Єлизавету із своїм сином Йоакімом. У 15051509 роках руку Єлизавети прагнув здобути господар Молдовського князівства Богдан III Сліпий, але дівчина була категорично проти.

У 1501 році королем Польщі став Олександр, який у 1504 відписав сестрі у довічне володіння міста Ленчицю, Радом та Пшедеч. Матері не стало у 1505-му. Олександру, в свою чергу, у 1506 році наслідував брат Сигізмунд.

Легниця, гравюра Маттеуса Меріана-старшого

У 1515 році Єлизавета взяла шлюб із герцогом Легніцьким Фрідріхом II, який походив з родини сілезьких П'ястів. В юності він певний час провів при празькому дворі Владислава Ягеллончика. Союз був політично спланованим і мав укріпити відносини короля Сигізмунда із Легницьким герцогством.[2] 12 вересня у Кракові було підписано шлюбний договір. Замість нареченого підписувався вроцлавський єпископ Ян Турзо. Вінчання 32-річної Єлизавети із 35-річним Фрідріхом Легніцьким відбулося 26 листопада у Легниці.[3] Жила пара у легницькому замку П'ястів. Наступного року Єлизавета завагітніла. У подружжя народилася єдина донька:

Єлизавета пішла з життя за кілька днів після її народження. Поховали герцогиню у легніцькому косцьолі. Згодом її поховання було перенесено до церкви Святого Яна у Легніці.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Ольгерд
 
Уляна Тверська
 
Андрій Гольшанський
 
Олександра Друцька
 
Альбрехт IV
 
Йоганна Софія Баварська
 
Сигізмунд I Люксембург
 
Барбара Цельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Владислав II Ягайло
 
 
 
 
 
Софія Гольшанська
 
 
 
 
 
Альбрехт II
 
 
 
 
 
Єлизавета Люксембурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир IV Ягеллончик
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дві старші сестри, які почергово носили його, померли до її народження.
  2. Одне із Силезських князівств.
  3. Ludwig Petry: Friedrich II.. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 514 [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)

Література[ред. | ред. код]

  • Jasiński K., Rodowód Piastów śląskich, AVALON, Kraków 2007, стор. 208—209
  • Wdowiszewski Z., Genealogia Jagiellonów i Domu Wazów w Polsce, AVALON, Kraków 2005, стор. 132—137
  • Fukala, Radek. Slezsko. Neznámá země Koruny české. Knížecí a stavovské Slezsko do roku 1740. České Budějovice: Veduta, 2007. 344 s. ISBN 978-80-86829-23-4. стор. 142, 312.

Посилання[ред. | ред. код]