Австро-німецький договір
| Австро-німецький договір | |
|---|---|
| Тип | воєнний блок |
| Підписано | 7 жовтня 1879 |
| Місце | Відень |
| Сторони | Австро-Угорщина і Німецька імперія |
Австро-німе́цький до́говір 1879 — договір про союз між Австро-Угорщиною та Німеччиною підписаний 7 жовтня 1879 року у Відні німецьким послом Рейсом та міністром іноземних справ Австро-Угорщини Дьордєм Андраші (старшим). Договір уклали на 5 років, надалі він неодноразово поновлювався. Договір став першою ланкою серед ряду угод, що призвели до створення військового блоку на чолі з Німеччиною (див. Троїстий союз) і розподілу Європи на два ворогуючі табори котрі потім стали супротивниками у Першій Світовій війні.
Формація[ред. | ред. код]
Коли Австро-Угорщина і Німеччина уклали союз у 1879 році, це був один з найдивовижніших союзів свого часу. Хоча обидві країни розмовляли німецькою мовою і мали схожу культуру, Австро-Угорщину і Німеччину часто роз'єднували, особливо під час нещодавньої австро-прусської війни. Крім того, габсбурзькі правителі вважали, що просування націоналізму, якому надавала перевагу Німеччина, зруйнує їхню багатонаціональну імперію. Однак, спільна недовіра до Росії об'єднала обидві імперії заради спільної справи.[1]
Зміст договору[ред. | ред. код]
Стаття перша договору передбачала, що якщо одна зі сторін договору зазнає нападу з боку Росії, обидві сторони мають виступити на допомогу одне одному усіма своїми збройними силами, і не укладати миру інакше, як за взаємною згодою. Стаття друга передбачала, що в разі нападу на одну зі сторін не Росії, а якоїсь іншої держави, друга зобов'язується дотримуватися дружнього нейтралітету. Якщо ж нападник отримає допомогу з боку Росії, то автоматично набирає чинності стаття перша договору.
Альянс проти Росії[ред. | ред. код]
Після утворення Німецької імперії у 1871 році канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк хотів представити свою країну як миротворця і зберігача європейського статус-кво, здобути більшу владу для Німецької імперії та об'єднати Німеччину.
У 1878 році Російська імперія здобула перемогу над Османською імперією у російсько-турецькій війні. Укладений в результаті Сан-Стефанський мирний договір надав Росії значний вплив на Балканах, що обурило Австро-Угорщину, головного суперника Росії в Балканському регіоні (незважаючи на те, що вона була союзником росіян і німців в Союзі трьох імператорів). Тому у 1878 році Бісмарк скликав міжнародну конференцію (Берлінський конгрес) для вирішення цієї проблеми. Берлінський мирний договір, укладений за результатами конференції, скасовував здобутки Росії за Сан-Стефанським мирним договором і надавав австрійцям компенсацію у вигляді Боснії. Незважаючи на спроби Бісмарка зіграти на Берлінському конгресі роль "чесного брокера", російсько-німецькі відносини після конференції погіршилися. Ліга трьох імператорів припинила своє існування, а Німеччина та Австро-Угорщина отримали можливість об'єднатися в союз проти Росії.[2]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. —
К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
- ↑ Martel, Gordon (14 листопада 2013). Origins of the First World War. doi:10.4324/9781315834092. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Bruce Waller. Bismarck, the Dual Alliance and Economic Central Europe, 1877-1885. с. 454—467.