Адольф Франк (хімік)
| Адольф Франк | |
|---|---|
| нім. Adolf Frank | |
 | |
| Народився |
29 січня 1834[1] Клетце |
| Помер |
30 травня 1916[1][2][3] (82 роки) Шарлоттенбург, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Поховання | Luisenfriedhof IId |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | хімік, інженер, фармацевт |
| Галузь | хімія |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Членство | Асоціація німецьких інженерівd |
| Нагороди | |
 Адольф Франк у Вікісховищі | |
А́дольф Франк (нім. Adolf Frank; 20 січня 1834, Клетце, Саксонія-Ангальт — 30 травня 1916, Берлін) — німецький вчений-хімік, винахідник, підприємець, фундатор калійної промисловості Німеччини.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Син єврейського купця. Після отримання середньої освіти, вирішив стати фармацевтом і вступив до Берлінського університету (1855—1857). Після закінчення університету успішно склав іспит на фармацевта 1-го класу. У 1862 році отримав докторський ступінь в галузі хімії в університеті Геттінгена (тема дисертації стосувалась технологій виробництва цукору).
До цього, у 1858 році, працюючи на заводі з переробки цукрового буряка у Штасфурті, він отримав свій перший патент, на спосіб очищення бурякового соку за допомогою глини.
Основні дослідження проводив в області отримання та використання поташу як штучних добрив.
Після 1860 року поблизу Штасфурта й Леопольдшаля (тепер район Штрасфурта) заснував перше у Німеччині калійне підприємство, ставши піонером німецької калійної індустрії.
У 1861 році отримав патент на штучні добрива на базі хлориду калію. Крім цього, винайшов метод отримання брому з соляних шахт Штасфурта.
У співробітництві з професором Нікодемом Каро у 1895 розробив ціанамідний метод фіксації азоту шляхом спікання карбіду кальцію з карбоном в атмосфері азоту (реакція Франка-Каро[en])[4] і запропонував конструкцію печей для виробництва ціанаміду кальцію (печі Франка-Каро)[5]. Розроблений метод став основою для виробництва азотних добрив[6].
Разом з Каро заснував компанію «Cyanidgesellschaft mbH» з виробництва ціанаміду та на його основі азотно-калійних добрив. Розробки і продукція підприємства Каро-Франка сприяли виробництву бойових газів, що використовувались німецькими військами під час Першої світової війни. Після закінчення війни їхнє підприємство перетворилось у крупне баварське хімічне підприємство «Bayerische Stickstoffwerke AG».
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1893 був Адольф Франк був нагороджений медаллю Джона Скотта[7][8]. У 1907 нагороджений медаллю Лібіха[9] від Товариства німецьких хіміків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ CaC2 + N2 → CaCN2 + C
- ↑ Patent DE 88363 [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.], «Frank-Caro-Verfahren», angemeldet 31. März 1895. (Anm.: entgegen der Patentbeschreibung wird der Stickstoff nicht als Cyanid gebunden.). — Patent DE 108971 [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], angemeldet 16. Juni 1898.
- ↑ Patent DE 152260 [Архівовано 19 листопада 2018 у Wayback Machine.], angemeldet 1. Mai 1901 für die «Cyanid-Gesellschaft mbH in Berlin».
- ↑ The John Scott award, Philadelphia, PA. Award Recipients 1891—1900. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 18 листопада 2018.
- ↑ Adolph Frank [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] на сайті Інститут Франкліна
- ↑ GDCh-Preise [Архівовано 17 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Gesellschaft Deutscher Chemiker (нім.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Kurt Ziekursch. Frank, Adolph. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 337 f. (Digitalisat).
- Биографии великих химиков: Пер. с нем./Под ред. К Хайнига; Перевод Крицмана В. А.; Под ред. Г. В. Быкова, С. А. Погодина. — М.: Мир, 1981. — 386 с.
|
