Амстердамський метрополітен

Амстердамський метрополітен
Потяг на Weesperplein.
Загальні дані
Розташування	Амстердам, Амстелвен, Діемен, Одер-Амстел
Тип транспорту	Метрополітен й Легкорейковий транспорт
Число ліній	5 лінії
Число станцій	58 станцій
Сервіс
Початок роботи	1977
Власник	Амстердам
Оператор(и)	Gemeentelijk Vervoerbedrijf
Число засобів	106 потягів
Технічні дані
Довжина системи	52.2 км
Ширина колії	1,435 mm
Макс. швидкість	70 км/год
Мапа системи

Амстердамський метрополітен — гібридна мережа метрополітену й легкого метрополітену в Амстердамі і його околицях муніципалітетів Амстелвен, Діемен і Одер-Амстел в Нідерландах. Мережа перебуває у власності міста Амстердама й керується Gemeentelijk Vervoerbedrijf, компанією, яка має у власності трамваї, пороми та автобуси місцевих ліній.

Історія будівництва

У 1968 було прийнято рішення побудувати метро в Амстердамі. Воно повинно було складатися з 4 ліній, що з'єднують усі частини міста і замінить багато з існуючих трамвайних ліній.

У 1970 почалося будівництво східної лінії, яку ввели в експлуатацію в 1977. Ця східна лінія складається з двох гілок (ліній 53 і 54), що зв'язують центр міста з житловими кварталами на південному сході. Намір знищити під час будівництва єврейське гетто біля Nieuwmarkt викликало сильні протести. Метро все ж побудували (художнє оформлення стін на станції Nieuwmarkt присвячено протестам), але від створення шосе на цій території в центрі Амстердама довелося відмовитися. Завершення будівництва лінії було покладено на уряд.

У 1990 була відкрита лінія 51, яка використовувала колії попередніх ліній метро і нові колії з продовженої трамвайної лінії 5 до Амстельвеєну. Ця лінія (нід. Sneltram — «швидкісний трамвай») побудована згідно зі стандартами швидкісного трамвая. Перемикання між третьою рейкою і верхнім дротом здійснюється на станції Південна (нід. Zuid).

У 1997 в мережі метрополітену з'явилася кільцева лінія (50), що забезпечила швидке переміщення між півднем і заходом і позбавила необхідність перетину центру міста.

Перспектива

Будівництво Північної/південної лінії, розпочате у 2002, планувалося закінчити в липні 2012. Різні збої та розбіжності з будівельною компанією призвели до порушення графіка будівництва лінії, лінія відкрилася лише у липні 2018 року. Прямуюча під річкою Ей нова лінія метро стала першою лінією, що веде в північний район Амстердама. Звідти вона прямує через Центральну станцію до Південного вокзалу (нід. Zuid), який за планом повинен замінити головний транспортний вузол міста Amsterdam Centraal. На будівництво виділено 1,8 млрд €. У процесі реалізації проєкту виникло кілька труднощів, головним чином пов'язаних з Centraal Station, що призвело до перевитрат коштів на 14 %.

Трамвайна лінія до Ейбурга (нід. IJburg) на сході спочатку планувалася як лінія метро, і тому було побудовано короткий тунель в східному напрямку від Centraal Station під залізничними лініями. Оскільки, зрештою, побудували трамвайну лінію, тунель виявився не потрібен, і тепер у ньому планують помістити частину музею шоколаду. В наш час^[коли?] з'явилися плани перетворити трамвайну лінію до Ейбурга в лінію метро, і з'єднати її з сусіднім містом Алмере, де зводиться велика кількість житлових будинків.

Південна/Північна лінія може бути поширена до амстердамського аеропорту Схіпгол в майбутньому.

Мережа

Має п'ять ліній. Три лінії починаються з Амстердам Центральний, лінії 53 і 54 з'єднують центр міста зі станціями Діемен, Дівендрехтом (нід. Duivendrecht) і Амстердам Зюйдост на південному сході, а лінія 51 — зі станцією Амстельвеєн на півдні. Кільцева лінія 50 з'єднує станцію Амстердам Зюйдост із західною частиною, не перетинаючи центр міста. Північно-південна лінія або маршрут 52 відкрилася у липні 2018 року та з'єднує північ з Амстелвееном і перетинає історичний центр міста.

Мережа метро використовує стандартну колію, потяги амстердамського метро живляться від мережі постійного струму від третьої рейки, напруга якого становить 750 вольтів. Лінія 51 є гібридом метро і легкого метро і має спільні колії з мережею метро між станціями Амстердам Центральний (Amsterdam Centraal) і Амстердам Південний (нід. Zuid) і загальні колії з трамвайною мережею між станціями Амстердам Південний і Амстельвеєн Центральний (нід. Amstelveen Centrum), які продовжуються до станції Westwijk колією з трамвайним контактним дротом, який живиться від мережі постійного струму з напругою 600 вольтів. На загальних зупинках для лінії метро 51 і трамвайної лінії 5 є подвійні висоти платформи.

Пасажири можуть скористатися державною системою купівлі квитків (нід. strippenkaart). У 2006 була введена OV-chipkaart — безконтактна смарткартка.

Фото	Тип	Опис
	Дві лінії підземного метро	Довжина: 37.5 m Ширина: 3.0 m Вага (в повній комплектації): 54,0 тонни (75,0 тонн) Максимальна швидкість: 70 км/год Потужність: 4 х 195 кВт Джерело живлення: 750 вольт
	Лінія легкого метрополітену	Довжина: 30.6 m Ширина: 2.65 m Вага (в повній комплектації): 48.5 тонни (72.0 тонн) Максимальна швидкість: 70 км/год Потужність: 6 x 77 кВт Джерело живлення: 600/750 вольт
	Кільцева лінія	Довжина: 30.9 m Ширина: 2.7 m Вага (в повній комплектації): 48.0 тонни (72.0 тонн) Максимальна швидкість: 70 км/год Потужність: 6 x 70 kW Джерело живлення: 750 вольт

Посилання

• Амстердамський метрополітен [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] на Urbanrail.net
• Схема метро [Архівовано 3 січня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Gemeentelijk Vervoerbedrijf
• Official Website [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.] (на голландській й англійський)