Бен-Гур (фільм, 1959)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бен-Гур
Ben Hur
Жанр Пеплум
Режисер Вільям Вайлер
Продюсер Sam Zimbalistd[1]
Сценарист Карл Танберг
Максвелл Андерсон
Гор Відал
Крістофер Фрай
На основі Бен-Гур: історія Христа Лью Воллеса
Оповідач Фінлей Карріd
У головних
ролях
Чарлтон Гестон
Джек Гокінс
Гайя Гараріт
Стівен Бойд
Г'ю Гріффіт
Оператор Роберт Сертіс
Композитор Міклош Рожа
Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'ютор Loews Cineplex Entertainmentd і Netflix
Тривалість 212 хв
Мова Англійська мова
Країна США США
Рік 1959
Кошторис $15 000 000
Касові збори $164 000 000
IMDb ID 0052618
benhurmovie.com
CMNS: Бен-Гур у Вікісховищі

«Бен-Гур» (англ. Ben-Hur, 1959) — американський епічний фільм режисера Вільяма Вайлера, знятий за романом американського письменника Льюїса Воллеса. Прем'єра відбулась у Нью-Йорку 18 листопада 1959. Фільм здобув 11 премій «Оскар» і часто визнавався найкращим історичним фільмом. На 1 березня 2024 року фільм займав 188-му позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb. Дітям рекомендується перегляд спільно з батьками.

Сюжет[ред. | ред. код]

Чарлтон Гестон у ролі Бен-Гура

Фільм починається сценою перепису населення в Юдеї часів Римської імперії. Слідуючи за промінням Вифлеємської зірки, четверо царів відвідують родину Йосипа і Марії, в яких народився Ісус.

У 26 році н. е. в Єрусалимі проживає багатий принц і купець Юда Бен-Гур. Донька його раба, Естер, закохана в Бен-Гура, але не може бути з ним парою. Друг Юди Мессала, ставши трибуном, повертається з Риму після семи років відсутності командувати гарнізоном. Йому доповідають, що місцеве населення ненавидить римлян і слухає якогось Ісуса. Мессала обіцяє навести лад, прагнучи вислужитися перед імператором. Він зустрічається з Бен-Гуром і сподівається, що той переконає юдеїв коритися римлянам. Після розмови друзі сваряться, позаяк Юда виступає за свободу юдеїв, а Мессала вірить в право римського імператора та його армій завойовувати інші землі задля поширення цивілізації.

Невдовзі відбувається парад на честь нового губернатора Юдеї, Валерія Грасса. Випадково на губернатора падає черепиця з будинку Бен-Гура, мало не вбиваючи високопосадовця. Мессала, бачачи в Юді загрозу римській владі в цих землях, звинувачує його в замаху на вбивство. Він кидає його з родиною до в'язниці, звідки Бен-Гур тікає, щоб переконати Мессалу помилувати матір і сестру, але той лишається невблаганним. Трибун засилає колишнього друга гребцем на галери, Юда клянеться помститися.

Через три роки Бен-Гур опиняється на флагмані консула Квінта Аррія, що прямує розбити македонських піратів. Зауваживши його волю і дисциплінованість, Квінт пропонує Юді вирушити з ним до Риму і стати гладіатором. Той відкидає пропозицію зі словами, що тільки Бог спрямує його задля звершення відплати. Корабель зазнає нападу піратів і тоне, Квінт, думаючи, що бій програно, намагається накласти на себе руки. Бен-Гур допомагає рабам звільнитися та уникнути смерті, після чого рятує Квінта. Скоро їх підбирає римське судно, де консулу доповідають про перемогу над піратами. В подяку за порятунок консула імператор Тиберій звільняє Бен-Гура з галер і віддає Квінту як раба. Той усиновлює Бен-Гура, позаяк втратив рідного сина, і заповідає йому спадок.

Перегони колісниць

Минає рік, Юда сумує за родиною і батьківщиною та повертається в Юдею. Він зустрічає одного з чотирьох царів, котрий радить йому не перейматися помстою — Бог відплатить Мессалі. Юду запрошують взяти участь у перегонах на честь нового губернатора Понтія Пилата. Юда відвідує родину та дізнається, що Естер досі кохає його і вимагає звільнення матері й сестри. Але йому приносять невтішні новини — Міріам з Тірзою захворіли на проказу і вигнані з міста. Ті просять сказати Юді ніби вже мертві. Це змінює думку Бен-Гура, він вирушає на перегони колісниць, щоб там помститися Мессалі.

На перегонах Мессала керує колісницею з лезами на колесах, завдяки чому легко ламає колісниці противників. Він намагається усунути й Бен-Гура, але сам смертельно раниться і Юда виграє перегони. Перед смертю Мессала розкриває Юді, що його рідні насправді живі й страждають від прокази. Той вирішує піти до табору прокажених відвідати їх, попри загрозу заразитися самому. Дізнавшись про пророка Ісуса Христа і чуда, які він творить, Бен-Гур переконує матір і сестру піти до нього. Та в цей час починається суд над Ісусом у Понтія Пилата. Бен-Гур, Міріам і Тірза встигають побачити Христа вже розіп'ятим. Але починається дощ і Міріам з Тірзою чудесним чином зцілюються. Родина возз'єднується та повертається до свого будинку.

У ролях[ред. | ред. код]

Створення[ред. | ред. код]

  • «Бен-Гур» став третьою екранізацією роману Лью Воллеса. Попередні виходили в 1907 і 1925 роках.
  • Продюсер Сем Цимбаліст заплатив режисерові Вільяму Уайлеру 1 мільйон доларів за роботу над «Бен-Гуром», небачені гроші на ті часи.
  • Для зйомок були запрошені актори з восьми країн, перевага віддавалася європейським аристократам.
  • У масовці фільму взяло участь 50 тис. людей (мешканці кількох італійських сіл), з них тільки 15 тис. — в перегонах на колісницях.
  • Для підтримки життя масовки студія MGM вибудувала спеціальні павільйони, де 5 тис. статистів запросто могли пообідати за 20 хвилин.
  • Італійки надіслали творцям фільму понад 160 кілограмів волосся для виготовлення перук і накладних борід.
  • Для знімання батальних сцен MGM хотіла використати точну копію римського корабля. Побудований човен протримався на поверхні води лише кілька хвилин. Перша ж крихітна хвиля його перевернула. Тож довелося перемістити «стародавнє» судно до спеціальної водойми й управляти ним за допомогою канатів.
  • Щоб перетворити водойму з водою коричневого кольору у справжнє Середземне море, довелося викликати хіміка. Той висипав якусь речовину — і вода стала блакитною. Зате кожен, хто під час битви падав за борт, довгий час не міг відмитися.
  • Творці фільму намагалися зрозуміти, який вигляд мав колись єрусалимський стадіон. Перший археолог відповів — як римський, другий — як фінікійський, третій взагалі здивувався, що в Єрусалимі був стадіон. Отже, вирішили зробити його таким же, як у фільмі «Бен-Гур» 1925 року.
  • Після знімання всі декорації були зруйновані.
  • У фільмі немає жодної закінченої історії, взятої з Біблії. Там є дві сцени, які відповідають деяким фактам, викладеним у Новому завіті.
  • У стародавній Юдеї ніколи не було титулу «принца», який носить у фільмі Юда Бен Гур. Проте з джерел відомий знатний юдейський рід Гурів, можливо, скіфського або іранського походження (напр. ім'я знаменитого перського царя V ст. Н. Е. Бахрама (Варахрана) Гура, тобто «вовка»). Стародавні скіфи в VII ст. до н. е. здійснили похід у Палестину, заснувавши там місто Скифополіс.
  • У фільмі немає жодного достовірного факту з римської історії, крім факту призначення Понтія Пилата прокуратором Юдеї. Морський бій римських кораблів Квінта Аррія (Джек Хокінс) з «македонськими галерами» не міг мати місця в 30-х роках I століття нашої ери, тому що Македонія на той час була провінцією Римської імперії ось вже майже 200 років.
  • Сам Спаситель не раз з'являється у фільмі, проте, аж до сцени Свого розп'яття на хресті, Він ні разу не показує своє обличчя, і глядачі бачать Його або зі спини або збоку.
  • У СРСР фільм не демонстрували через те, що його сюжет прив'язаний до подій Нового Заповіту.
  • Цей фільм повинен був врятувати студію MGM від банкрутства. І врятував — при бюджеті в 15 млн дол. він зібрав по світу 70 млн дол.

Премії[ред. | ред. код]

Картина дістала 11 «Оскарів» у наступних номінаціях:

За загальною кількістю нагород з фільмом «Бен-Гур» можуть зрівнятися тільки 2 картини: «Титанік» (1997) режисера Джеймса Кемерона і «Володар перснів: Повернення короля» (2003) режисера Пітера Джексона.

Крім «Оскарів», фільм Вільяма Вайлера здобув 5 премій «Золотий глобус» (найкращий фільм, найкращий режисер, найкраща чоловіча роль другого плану та спеціальна премія Ендрю Мартону за постановку сцени перегонів на колісницях) і премію Британської академії кіно і телевізійних мистецтв «BAFTA» за найкращий фільм.

Технічні дані[ред. | ред. код]

Інші версії фільму[ред. | ред. код]

  • В 1925 році було знято німе кіно «Бен-Гур: історія Христа» (режисер Фред Нібло).[3]
  • 15 лютого 2003 року був представлений 80-хвилинний мультиплікаційний фільм.[4]
  • В 2010 році був знятий фільм з Джозефом Морганом у головній ролі.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.sinemalar.com/film/1434/ben-hur
  2. Charlton Heston on «Ben-Hur» [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Ben-Hur: A Tale of the Christ (1925 ) на сайті IMDb (англ.)
  4. Ben Hur (2003) (V ) на сайті IMDb (англ.)
  5. "Ben Hur" (2010 ) на сайті IMDb (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Премія БАФТА за найкращий фільм

1959
Наступник:
Кімната нагорі Квартира