Бугаївка (Кременчуцький район)
| село Бугаївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Громада | Градизька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53020050040025754 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1781 |
| Населення | 1448 |
| Площа | 3,629 км² |
| Густота населення | 446,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39023 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°25′21″ пн. ш. 32°56′13″ сх. д. / 49.42250° пн. ш. 32.93694° сх. д.Координати: 49°25′21″ пн. ш. 32°56′13″ сх. д. / 49.42250° пн. ш. 32.93694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
90 м |
| Водойми | р. Дніпро |
| Відстань до обласного центру |
150 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Бугаївка | |
 Бугаївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Буга́ївка — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення на 1 січня 2011 року становить 1448 осіб. Колишній центр Бугаївської сільської ради.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване за 25 км від м. Глобине та за 150 км від обласного центру м. Полтава за 2 км від лівого берега Кременчуцького водосховища в районі Сульського лиману, за 0,5 км від села Броварки.
Площа населеного пункту 500,5 га.[1]
Поруч знаходиться ландшафтний загальнодержавний заказник «Сулинський».[1]
Історія[ред. | ред. код]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 75 жителів села загинули від голоду:[2]
- Бабич Макар.
- Бабич Марія.
- Бабич Олександр Якович.
- Бабич Олена.
- Бабич Трохім.
- Бабич Федір.
- Бугай Василь Іванович.
- Бугай Василь.
- Бугай Василь.
- Бугай Ганна.
- Бугай Іван Сергійович.
- Бугай Іван.
- Бугай Ладимир.
- Бугай Марія.
- Бугай Мефодій.
- Бугай Мотря.
- Бугай Олена.
- Бугай Ольга.
- Бугай Петро Іванович.
- Бугай Тетяна.
- Бугай Федосій.
- Бугай Юхим.
- Воловик Василь.
- Воловик Ганна.
- Дербеда Галина.
- Дербеда Наталка.
- Дербеда Яків.
- Дмитренко Григорій.
- Замикула Василь Григорович.
- Замикула Ганна.
- Замикула Ганна.
- Замикула Григорій.
- Замикула Люба.
- Замикула Микита.
- Замикула Оришка.
- Замикула Пріска.
- Замикула Семен.
- Калашник Ганна.
- Калашник Гапка.
- Калашник Трохим.
- Калашник Яків.
- Ковалик Василь Іванович.
- Ковалик Іван Васильович.
- Ковалик Марія.
- Ковалик Мелашка.
- Ковалик Нестір Іванович.
- Ковалик Олександр Несторович.
- Ковалик Федот Васильович.
- Лихопуд Йосип.
- Маслич Йосип.
- Маслич Олена.
- Маслич Петро.
- Маслич Тетяна.
- Маслич Яків.
- Ратушний Гаврило.
- Ратушний Онила.
- Ратушний Федір.
- Слюсар Мотря.
- Слюсар Тимофій Сав.
- Слюсар Яків.
- Стасенко Никифор.
- Тарасенко Іван.
- Тарасенко Тихін.
- Тарасенко Хівря.
- Тарасенко Ялосовета.
- Усенко Антін Лавр.
- Усенко Гаврило Сем.
- Усенко Павло Сем.
- Усенко Христя.
- Шафорост Антін Васил.
- Шафорост Василь Петр.
- Шафорост Марія.
- Шафорост Оришка.
- Шафорост Петро.
- Шафорост Степан.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Рибачик Владислав Володимирович (2000-2022)- Старший Сержант загинув 24 лютого 2022 року.
Транспорт[ред. | ред. код]
Біля села проходить траса національного значення Н08 Бориспіль—Кременчук—Дніпро—Запоріжжя.[1]
Населення[ред. | ред. код]
Населення села на 1 січня 2011 року становить 1448 чоловік.[1]
Влада[ред. | ред. код]
Сільським головою є Компанієць Катерина Іванівна[1]
Економіка[ред. | ред. код]
Провідні підприємства[1]:
- ВП «Бугаївка» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» — директор Бережний Микола Олександрович.
- ВАТ «Полтаварибгосп» — директор Смоленський Юрій Анатолійович.
Фермерські господарства[1]:
- КФГ «Славутич» — загальна площа 133,95 га.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
На території села є такі заклади[1]:
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — директор Підгірна Алла Іванівна.
- Амбулаторія загальної практики сімейної медицини — головний лікар Скапа Ганна Миколаївна.
- Сільський будинок культури — директор Трембач Людмила Олександрівна.
- Бібліотека — завідувач Лихопуд Іван Павлович.
Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]
На території сільської ради, біля села знаходяться пам'ятки археології що включають 3 кургани.[1]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У центрі с. Бугаївка в 1961 році встановлений монумент Слави на честь воїнів Радянської армії які загинули в роки Другої світової війни.[1]
У 2009 році на місці масового поховання жертв голодомору 1932-33 років встановлено пам'ятний знак.[1]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Пам'ятний знак полеглим воїнам-землякам -
Сільська рада -
Будинок культури
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м Бугаївська сільська рада [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Бугаївка [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
