Велика Стариця
| село Велика Стариця | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бориспільський район |
| Громада | Бориспільська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1628 |
| Населення | 744 |
| Площа | 2,114 км² |
| Густота населення | 351,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08371 |
| Телефонний код | +380 4595 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°26′54″ пн. ш. 31°05′16″ сх. д. / 50.44833° пн. ш. 31.08778° сх. д.Координати: 50°26′54″ пн. ш. 31°05′16″ сх. д. / 50.44833° пн. ш. 31.08778° сх. д.[1] |
| Середня висота над рівнем моря |
111 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72 |
| Карта | |
  Велика Стариця | |
 Велика Стариця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вели́ка Ста́риця — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Село розміщується за 20 км на північний схід від Борисполя і за 19 км від залізничної станції Бориспіль, у низовинній, колись болотистій місцевості. Село простяглося понад річкою Красилівкою, що відділяє його від сусідньої Сеньківки. Сучасне село Велика Стариця підпорядковане Бориспільській міській громаді. У селі 375 дворів, 744 жителів.
Історія[ред. | ред. код]
Найдавніша згадка про село датується 1629 роком. На своєму шляху річки утворюють так звані стариці (петльовані ділянки русла), які вони потім залишають. Назва села пішла від однієї з таких стариць, біля якої поселилися перші жителі.
Хутір Стариця належав до Бориспільської волості і разом з іншими селами сплачував подимний податок. Серед відомих власників села XVII—XVIII століть — княгиня Мар'яна Корецька, Аксаки та рід Сулимів. Онук Івана Сулими, генеральний хорунжий Іван Федорович Сулима, отримав село у власність від гетьмана Івана Ілліча Скоропадського.
У XVIII ст. Велика Стариця належала до Гоголівської сотні Київського полку. В архівних документах дворянського роду Сулим, Скоруп та Войцеховичів зберігся короткий опис Великої Стариці за 1756 рік. В селі був будинок для приїжджих із садом та левадою. У 15 дворах, був 21 житловий будинок.
За описом Київського намісництва 1781 року у Великій Стариці було 153 хати. За описом 1787 року в селі проживало 457 душ і воно було володінні козаків та власника — надвірного радника Семена Сулими.[2]
Є на мапі 1812 року[3]
У середині XIX ст. село значилося як поміщицьке і козацьке. У книзі «Відомості про церкви і кліри церковні» за 1782 рік є запис, що у Великій Стариці є православна Архістратиго-Михайлівська церква[4] із священиком Онісімом Рабачевським, у якого був син Самуїл. У 1859 році у Великій Стариці було 130 дворів, 855 жителів. У 1869 священиком у селі був Олексій Микитович Ільїн. У 1912 священиком у селі працював Іларіон Гаврилович Лагодинський.
З 1926 року село Велика Стариця — центр сільської ради, на території якої проживало 1727 чоловік. Головою сільради працював Святенко Артем Левкович.
За роки колективізації у селі були створені колгоспи ім. Брусиловського та ім. Петровського. Під час штучного голодомору лише протягом квітня-вересня 1933 року в селі померло 46 чоловік. Про події 1930-х років у селі Великій Стариці згадує письменник Ісак Бабель, у своїх оповіданнях, об'єднаних під назвою «Велика Криниця».
Німецько-радянська війна принесла у село дворічну німецьку окупацію, з 23 вересня 1941 року до 23 вересня 1943 року.
Звільнення Бориспільського району почалося у вересні 1943 року, у цей час тут діяли дві армії (38-а — під командуванням Никандра Чибісова, 40-а — під командуванням Кирила Москаленка). 23 вересня в село увійшла частина 240-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Уманського Терентія Хомича.
За мужність, виявлену при форсуванні Дніпра у жовтні 1943 року, двадцятирічний уродженець Великої Стариці Микита Стасюк удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
У 1962 році місцевий колгосп був перетворений на радгосп «Сеньківський». В селі працювала початкова школа та магазин.
Постаті[ред. | ред. код]
- Братко Олег Анатолійович (1980—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Велика Стариця на weather.in.ua. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 5 вересня 2010.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 99, 273
- ↑ Переяславский уезд: Великая Старица-Великая Старица. Google Docs (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Коцюба Віктор, Коцюба Ольга, Міщенко Олександр. «Під покровом Святого Харлампія» Історико-краєзнавчиі нариси.— Броварі: Українська ідея.—2007.—280с. (Села Сеньківка, Перегуди, Велика Стариця, Мала Стариця.) ISBN 966-8126-72-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Велика Стариця на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з березня 2019]
- «Історія рідного краю. Бориспільщина.», Наталія Йова, Тетяна Гойда
- Адміністративно-територіальний устрій Київської області
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Велика Стариця |
| ||||||||
