Волгоград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Волгоград
Герб Прапор
Батьківщина-мати кличе!, залізничний вокзал, планетарій, метротрам, млин Ґергардту, Мамаїв курган
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Волгоградська область
Код ЗКАТУ: 18401000000
Код ЗКТМО: 18701000001
Основні дані
Час заснування 1589
Статус міста 1780
Населення 1 001 183 осіб (2022)
Площа 565 км²
Густота населення 1777 осіб/км²
Поштові індекси 400001-400138
Телефонний код +7 844
Географічні координати: 48°42′31″ пн. ш. 44°30′53″ сх. д. / 48.70861111113888597° пн. ш. 44.51472222225000053° сх. д. / 48.70861111113888597; 44.51472222225000053Координати: 48°42′31″ пн. ш. 44°30′53″ сх. д. / 48.70861111113888597° пн. ш. 44.51472222225000053° сх. д. / 48.70861111113888597; 44.51472222225000053
Часовий пояс +3
Висота над рівнем моря 0-102 м
Влада
Вебсторінка www.volgadmin.ru
Міський голова Гусєва Ірина Михайлівна
Мапа
Волгоград (Росія)
Волгоград
Волгоград

Волгоград (Волгоградська область)
Волгоград
Волгоград

Мапа


CMNS: Волгоград у Вікісховищі

Волгогра́д (до 1925 року — Царицин, до 1961 року — Сталінград), інколи Сарису́ (тат. Сарысу, трансліт. Sarısu) — місто в Росії, адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой.

Розташований на р. Волга. Населення — 1 017 451 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2015), в агломерації — 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград — значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів.
Заснований в 1589 р. як фортеця, став містом в 1780 р. До 1925 р. мав назву Царицин (від тюркського «сари-цин» — «жовтий острів»), а із 1925 р. до 1961 р. — назву Сталінград.

Географія[ред. | ред. код]

Волгоград — одне з найдовших міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але до міської межі також входить населений острів Сарпинський і низка дрібних нежилих островів: Голодний, Грошовий тощо.

У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він сполучає Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. В 2009 добудовано першу чергу мосту через Волгу Волгоградський міст, що сполучає центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II та III поздовжні автомагістралі Волгограду одна з одною та з існуючою трасою Волзький — Ленінськ.

На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна — ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їх географічного розташування з півночі на південь:

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний. Середня кількість опадів — 330 мм на рік. Середні температури: січня –7,3°C (до −32 °C), липня +24,2 °C (до 43 °C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Найхолодніший місяць року — лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.

Клімат Волгограда
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12,0 14,0 21,4 28,9 37,7 39,2 43,1 39,0 38,0 31,5 18,2 11,0 43,1
Середній максимум, °C −4,5 −4,3 2,6 15,4 22,7 26,9 29,3 27,9 21,6 12,2 4,0 −1,9 12,7
Середня температура, °C −7,3 −7,5 −1,4 9,4 15,9 20,8 22,8 21,3 15,0 7,2 −0,1 −4,5 7,6
Середній мінімум, °C −10,7 −10,7 −4,5 5,1 12,0 16,1 18,4 17,1 11,6 4,0 −1,3 −7 4,2
Абсолютний мінімум, °C −32,6 −32,1 −26,1 −10,1 −2,6 2,0 7,0 2,8 −3 −12,2 −21,7 −29,5 −32,6
Норма опадів, мм 37 29 26 25 37 37 37 37 26 24 43 46 404
Джерело: [2]

Історія[ред. | ред. код]

Вечірній Волгоград
Казанський собор

Першу назву міста Царицин вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилася вона не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589, коли назву Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті[1]. Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння в Волгу річки Цариці на високому правому березі.

До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди[2].

У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква — Іоана Предтечі.

На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350—400 осіб.

У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць лишили її. У 1708 році близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році її було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.

У 1691 в Царицині заснована митниця.

У 1708 Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 — до Астраханської, з 1779 — у Саратовському намісництві. З 1773 місто стало воєводським, а з 1780 — повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 осіб.

Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч осіб, то до 1900 — вже близько 84 тисяч.

Перша залізниця з'явилася в місті в 1862 році.

Перший театр відкрився у 1872, а кінотеатр — в 1907 році.

У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.

Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена радянська влада (див. Бій під Царициним). У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова, три штурми були відбиті. Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року[3].

Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня 1925.

У 1931 році у межі міста включено німецьке поселення-колонію Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста — Красноармійським.

Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.

Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодило велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки тринадцять разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито вісім разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Все ж таки, наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецько-фашистське угруповання опинилося в оточенні. 31 січня 1943 її командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста.

10 листопада 1961 місто Сталінград з ідеологічних причин за рішенням XXII з'їзду КПРС було перейменовано на Волгоград.

Вид на Волгоград

Промисловість[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Громадський транспорт[ред. | ред. код]

Громадський транспорт міста представлений автобусами, тролейбусами (див. Волгоградський тролейбус), трамваями (див. Волгоградський трамвай), швидкісним трамваєм та міською електричкою.

Міжміський транспорт[ред. | ред. код]

Через місто проходить Приволзька залізниця (у Волгограді центр її Волгоградського відділення) — станції Волгоград I та Волгоград II, європейський маршрут E40, а також федеральна траса «Каспій» (М6). Місто має річковий вокзал та міжнародний аеропорт «Волгоград».

Освіта[ред. | ред. код]

Вищі навчальні заклади Волгограда[ред. | ред. код]

Наука[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Театри та концертні зали[ред. | ред. код]

  • Волгоградський музичний театр
  • Волгоградський театр юного глядача
  • Волгоградський молодіжний театр
  • Волгоградський театр одного актора
  • Волгоградська лабораторія сучасного театру
  • Волгоградський Центральний концертний зал (домашня сцена Волгоградського академічного симфонічного оркестру)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У 19151917 роках в Чорному Яру біля Царицина, а потім — у самому Царицині в таборі для військовополонених вояків австрійської армії перебував Євген Коновалець, згодом — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Славная летопись нашего края: Хроника дат и событий по Волгоградской области (1556—2001 гг.): 277 хронолог. записей / Волгогр. ОУНБ им. М. Горького; Сост. В. Ю. Зоткина; Ред. И. С. Плюхина. — Волгоград, 2001. — 22 с. См. также [1].
  2. Пачкалов А. В. Предшественники Царицына // Золотоордынская цивилизация. Вып. 1. — Казань, 2009. — С. 137—141.
  3. Статья «Волгоград» в энциклопедии «Кругосвет». Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 5 січня 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]