Вулиця Боричів Тік

Боричів Тік; Київ
Місцевість	Поділ
Район	Подільський
Загальні відомості
Протяжність	710 м
Координати початку	50°27′31″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.458778° пн. ш. 30.523361° сх. д.Координати: 50°27′31″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.458778° пн. ш. 30.523361° сх. д.
Координати кінця	50°27′44″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 50.462444° пн. ш. 30.515111° сх. д.
поштові індекси	04070
Транспорт
Найближчі станції метро	«Поштова площа», ; «Контрактова площа»
Автобуси	А 62, 114 (по Поштовій пл.)
Фунікулер	Нижня станція
Покриття	бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10131
У проєкті OpenStreetMap	r356583
Мапа
Вулиця Боричів Тік у Вікісховищі

Вулиця Бо́ричів Тік — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Боричевого узвозу до Фролівської вулиці.

Прилучаються вулиці Ігорівська, Андріївська, Покровський провулок і Андріївський узвіз.

Історія[ред. | ред. код]

Місцевість, де пролягає вулиця, відома ще з часів Київської Русі. У X—XVII століттях тут селилися переважно ремісники. Власне вулиця Боричів Тік по її сучасній лінії виникла після Подільської пожежі 1811 року, яка знищила дерев'яну забудову і, за свідченнями очевидців та архівними документами, «перетворила на попіл найкращу частину міста». Вулиця була прокладена у зв'язку з переплануванням Подолу за проєктом архітектора Вільяма Гесте, згідно з яким Поділ був поділений сіткою вулиць на прямокутні квартали.

На вулиці Боричів Тік зберігся садибний характер малоповерхової післяпожежної забудови початку XIX століття, окремі будинки якої взято на державний облік та під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури.

Походження назви[ред. | ред. код]

Про походження назви вулиці існує декілька версій: за одною з них, вона виникла від історичної місцевості Борич (урочище Боричів, Зборичев, гора Борич, що, за окремими свідченнями, є давньою назвою Андріївської гори). За іншою версією назва походить від давньоруської урядової посади борича (бірюча, бируча), що відповідає нинішньому митнику (адже поблизу Боричева Току у давнину знаходилася митниця). В історичній літературі згадується також воєвода Борич. Слово «тік» за однією версією — скорочена назва «товчка» (торгу), за іншою — скупчення джерел та струмків, що витікали з-під гори. Ще одна версія підкреслює значення слова «тік» як місця для обмолоту хліба.

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

буд. № 20/4 — будинок причту церкви Миколи Доброго, 1832 (пам'ятка архітектури). Архітектор П. Дубровський. Одноповерховий дерев'яний будинок у стилі класицизму, зразок традиційного міщанського житла київського Подолу першої половини ХІХ ст. За даними ЗМІ, на місці пам'ятки планується зведення восьмиповерхового «громадського центру з паркінгом»^[1].
буд. № 22-а — житловий будинок 1816 (пам'ятка архітектури). Характерний зразок забудови Подолу після пожежі 1811 р.
буд. № 23/3 — житловий будинок, початок ХІХ ст. (пам'ятка архітектури). Характерний зразок забудови Подолу після пожежі 1811 року.
буд. № 23-а — житловий будинок, 1854 (архіт.). Характерний зразок забудови вулиці середини ХІХ ст.
буд. № 25 — житловий будинок, перша половина ХІХ ст. (пам'ятка архітектури та історії). Проживав діяч революційного руху в Російській імперії, соціал-демократ Ладо Кецховелі (1894—1996). Меморіальна дошка Ладо Кецховелі (1965—2014, архітектор В. П. Шевченко), розбита «невідомими» у січні 2013 року^[2], знищена у 2014^[3]. Нині будинок відселений, у лютому 2022 року в ньому сталася пожежа^[4].
буд. № 35 — житловий будинок, 1903 (пам'ятка архітектури та містобудування). Еклектика.
буд. № 43/5 — Житловий будинок, перша половина ХІХ ст. (пам'ятка архітектури). Типовий проєкт