Дарк-ембієнт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дарк-ембієнт
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Піджанри
Noise Ambient, Ritual Ambient, Drone Ambient, Black Ambient тощо
Споріднені жанри
Ембієнт

Дарк-ембієнт (англ. dark — «темний», «похмурий»; ambient — «навколишній») — музичний напрямок на стику ембієнту та індастріалу, що з'явився на початку 80-х як результат переосмислення експериментів індастріалу інструментами ембієнту й нойзу. Часто під дарк-ембієнтом розуміють будь-який «похмурий» або «гучний» ембієнт, що не зовсім правильно.

Загальний огляд[ред. | ред. код]

Напрямок не мав єдиного засновника або музикантів, що винайшли цей стиль, він еволюціонував сам по собі, подібно до IDM. Коріння дарк-ембієнту можна вбачати в ранніх ранніх роботах Брайана Іно, які відрізнялись досить темним або похмурим настроєм, особливо «An Index of Metals» (від Evening Star (1975), у співпраці з Робертом Фріппом, в якій поєднувався жорсткий feedback гітари, ембієнтні фрагменти в другій половині альбому Low (1977) Девіда Бові, і Fourth World, Vol. 1: Possible Musics (1980), співпраця з Джоном Гаселем[en].

Проєкти індастріал-ембієнту подібно до Coil, Lustmord, Zoviet France та Nocturnal Emissions еволюціонували поза індустріальною музикою протягом 1980-х, і стали одними з найперших, хто прийшов до дарк-ембієнту.

В середині 1990-х в індастріал-ембієнті, ембієнт-нойзі, ethereal wave, illbient, ізоляціонізмі та інших стилях дарк-ембієнту працює ціла низка артистів. Серед цих артистів були Autopsia[en], Vidna Obmana[en], Daniel Menche[en], Lull[en], Elend, Raison d'etre, та Shinjuku Thief[en]. В той же час дарк-ембієнт проникає до академічної музики. Для прикладу можна навести проєкт Aghiatrias або роботи чеського композитора Владіміра Гірша[cs].

Загальні риси[ред. | ред. код]

Загалом музика дарк-ембієнту націлена викликати відчуття самотності, меланхолії, покори й ізольованості від зовнішнього світу. Проте, хоча музика цього напрямку є «темною» по своїй природі, деякі артисти створюють звуковий простір, що уникає мізантропічних тенденцій. Приклади таких робіт — Oöphoi, Tau Ceti, Klaus Wiese, and Robert Rich.

До характерних рис дарк-ембієнту можна віднести:

Використання природних шумів і звуків[ред. | ред. код]

Найчастіше використаються промислові, рідше природні шуми. Пізніші проєкти (наприклад Bad Sector) використають перетворені у звук сигнали радарів, космічних зондів і військових об'єктів.

Lustmord за роботою. Брайан Вільямс, британський музикант, засновник дарк-ембієнту.

Відсутність ритму й мелодії[ред. | ред. код]

Як і в ембієнті, композиційна структура не спирається на ті чи інші закони музичної форми, розгортання твору відбувається через оперування барвою звуку.

Психоакустичні прийоми[ред. | ред. код]

Часто дарк-ембієнтні проєкти націлені на виклик у слухача певних емоцій не тільки й не стільки на рівні свідомого сприйняття, скільки на рівні несвідомого.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Будучи спадкоємцем експериментів індастріалу, дарк-ембієнт, однак, рідко буває ідеологізованим — він не торкається моральних, політичних, релігійних проблем. Виключенням є такі відгалуження дарк-ебмієнту, як ритуальний ембієнт (Ritual Ambient) та чорний ембієнт (Black Ambient) — ці напрямки визначаються зверненням до окультних чи сатанинських ідей.

Монотонність[ред. | ред. код]

Для дарк-ембієнту характерний мінімалістичний, позбавлений яскраво визначених деталей й емоційних сплесків, звук, що нагадує білий шум. Монотонність і зацикленість надають звучанню гіпнотичного ефекту.

Основні різновиди й відгалуження стилю[ред. | ред. код]

Розподіл дарк-ембієнту на підстилі, як і в більшості випадків сучасної неакадемічної музики, вельми умовний і не є загальноприйнятим. Багато проєктів можна розглядати як представників одночасно декількох підстилів дарк-ембієнту, тому ставитися до цієї класифікації треба з обережністю.

Industrial Ambient[ред. | ред. код]

Найтісніше пов'язаний з індастріалом різновид дарк-ембієнту, що сполучає в собі всі елементи музики індастріал, такі як антимузична спрямованість, використання немузичних звуків, іноді ідеологія або окультизм, а так само практика шокування слухача. Вперше композиції, схожі за своїми характеристиками на індастріал-ембієнт, з'явилися ще у Throbbing Gristle. Найчастіше, говорячи про дарк-ембієнт, мають на увазі саме індастріал-ембієнт.

Представники: Lustmord, NON[en], Coil, CTi[en], Hafler Trio[en], Nocturnal Emissions[en], Zoviet France[en], Кім Касконе[en], Thomas Koner[en], Controlled Bleeding[en]
Прослухати типові фрагменти:

Noise Ambient[ред. | ред. код]

Як виходить з назви, прикордонний з нойзом різновид дарк-ембієнту. Так само до нойз-ембієнту можна віднести деякі альбоми japanoise-проєктів, таких як Aube або Contagious Orgasm.

Представники: Aube, Bad Sector, Contagious Orgasm, Junkielover, Iszoloscope, Merzbow[en]
Прослухати типові фрагменти:

Ritual Ambient[ред. | ред. код]

Ритуальність, релігійність, окультизм, а так само пропаганда своїх поглядів через музику була властива дарк-ембієнту споконвічно — приміром, умовний засновник жанру Брайан Ластморд на початку 80-х був відомий своїми сатанінськими ідеями (на альбомі Paradise Disowned використані лементи, церковні пісні, звучання тибетської трубки з гомілкової кістки людини, за що цей запис багато представників сатаністів назвали ідеальним саундтреком для чорної меси). Для ритуального ембієнту, крім сатанинських ідей, характерно також використання окультизму (тут ритуальний ембієнт перегукується з раннім пост-індастриалом, наприклад Current 93[en] й Coil). Пізніше, увагу музикантів цього напрямку залучило європейське язичництво, а також східне, зокрема буддистський, містицизм. Ритуальний ембіент часто перетинається з іншими відгалуженнями дарк-ембіента, тому що характерних тільки для нього музичних особливостей у нього немає.

Представники: Psychonaut, Archon Satani, Inade, Vishudha Kali, Dagda Mor[en], Hybryds, Svasti-Ayanam
Прослухати типові фрагменти:
  • Аудіофайл "Vishudha_Kali_Rituals_From_Water_fragment.ogg" не знайдено

Drone Ambient[ред. | ред. код]

Прабатьком цього подстиля вважається німецький проєкт Die Feine Trinkers Bei Pinkels Daheim. Однак популярність йому приніс проєкт Maeror Tri[en]. Для Drone ambient характерні монотонні низькочастотні гудіння, різноритмові вібрації, що створюють у сумі суцільний звуковий ландшафт (soundscape), а так само містичні й паранаукові ідеї. Споконвічно джерелами звуку були електрогітари, пізніше до них додалися природні (звуки вітру, води) і синтезовані звуки.

Представники: Maeror Tri[en], Troum, Cisfinitum[en], Alio Die[en], Yen Pox, Mohr[en]
Прослухати типові фрагменти:

Dark Industrial[ред. | ред. код]

Для дарк індастріалу, на відміну від інших підстилів дарк-ембієнту, характерний ритм (причому ритм ритуально-окультного характеру) та деяка мелодика.

Представники: Deutsch Nepal, Allerseelen[en]
Прослухати типові фрагменти:

Black Ambient[ред. | ред. код]

Умовний жанр, до якого відносять сайд-проєкти блекерських груп у форматі дарк-ембієнт. Рідше під блек-ембієнтом розуміють дарк-ембієнт із сатаністською ідеологією або елементами блек-металу.

Представники: MZ.412, Prophane Grace, Darkness Enshround
Прослухати типові фрагменти:

Посилання[ред. | ред. код]