Джон Бенвілл
| Джон Бенвілл | ||||
|---|---|---|---|---|
| John Banville | ||||
_III.jpg) | ||||
| Псевдонім | Benjamin Black | |||
| Народився |
8 грудня 1945 (78 років) Вексфорд, Eastd, Ірландія | |||
| Країна |
 Ірландія | |||
| Національність | ірландець | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Міжнародна письменницька програмаd і St Peter's College, Wexfordd | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1970 — тепер. час | |||
| Жанр | роман | |||
| Magnum opus | The Book of Evidenced, Ghosts[d], Eclipse[d], Shroudd, The Sea[d], The Infinitiesd і Ancient Lightd | |||
| Членство | Aosdánad, Американська академія мистецтв і наук і Королівське літературне товариство | |||
| Брати, сестри | Vincent Banvilled | |||
| Премії | Букерівська премія (2005) | |||
| Сайт: john-banville.com | ||||
|
| ||||
 Джон Бенвілл у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Джон Бенвілл (англ. John Banville) ірландський письменник і сценарист. Його роман The Book of Evidence (1989) був претендентом на Букерівську премію, і отримав нагороду Guinness Peat Aviation. його вісімнадцятий роман, The Sea, виграв Букерівську премію у 2005. Іноді він пише під відкритим псевдонімом Бенджамін Блек (Benjamin Black).
Бенвілл відомий своєю чіткою і холодною прозою, майстерністю, що нагадує Набокова, та чорним гумором своїх загалом іронічних героїв. Він заявляв про намагання надати своїй прозі «того типу щільності і густини, які є в поезії».[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Бенвілл народився в Вексфорді, Ірландія. Його батько працював в гаражі, і помер, коли Бенвіллу тільки виповнилося тридцять. Його мати була хатньою господаркою. Він наймолодший з трьох дітей. Його старший брат Вінсент також письменник, і видавався під ім'ям Вінсент Лоуренс та власним. Його сестра Вонні Бенвілл-Еванс[3] автор дитячих романів та спогадів[4] про зростання в Вексфорді.
Бенвіл отримав освіту в школі Christian Brothers та Вексфордському коледжі святого Петра. Хоча він і мав намір стати художником і архітектором, він не відвідував університет[5]. Пізніше Бенвілл казав, що це «Велика помилка. Я мав вчитися. Мені шкода, що я не отримав цих чотирьох років пияцтва та закоханностей. Але я хотів бути подалі від моєї сім'ї. Я хотів бути вільним.»[6]. Після навчання він працював службовцем в авіакомпанії Aer Lingus, що дозволило йому подорожувати з великими знижками. Він використав ці переваги для подорожей в Грецію та Італію. Протягом 1968-69 років він жив в Сполучених Штатах. Після повернення до Ірландії він став помічником редактора в Irish Press, і з часом отримав підвищення до головного помічника редактора. Його перша книга, Long Lankin, була опублікована в 1970.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Steinberg, Sybil."Who Is John Banville? [Архівовано 1 травня 2009 у Wayback Machine.]". Publishers Weekly, July, 1995. Retrieved on 21 January 2007.
- ↑ VOnnie Banville Evans Homepage. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Evans, Vonnie Banville (1994). The House in the Faythe. Dublin: Code Green. ISBN 9781907215124.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2007. Процитовано 15 жовтня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Irish Examiner; 5 September 2009
Посилання[ред. | ред. код]
- Дар'я Кучеренко. Букерівські лауреати, яких у нас видали [Архівовано 16 квітня 2017 у Wayback Machine.] — Друг читача, 24.02.2016