Джорджа Мелоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джорджа Мелоні
італ. Giorgia Meloni
Джорджа Мелоні
Джорджа Мелоні
Прем'єр-міністр Італії
Нині на посаді
На посаді з 22 жовтня 2022
Президент Серджо Матарелла
Попередник Маріо Драґі
Лідер партії «Брати Італії»
Нині на посаді
На посаді з 8 березня 2014
Попередник Іньяціо Ла Русса
Президент Альянсу консерваторів та реформістів у Європі
Нині на посаді
На посаді з 29 вересня 2020
Попередник Ян Захраділ
Міністр у справах молоді Італії
8 травня 2008 — 16 листопада 2011
Президент Джорджо Наполітано
Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі
Попередник Джованна Меландрі
Наступник Андреа Рікарді
Член Палати депутатів Італії
Нині на посаді
На посаді з 28 квітня 2006
Народилася 15 січня 1977(1977-01-15) (47 років)
Рим, Італія[1]
Відома як політична діячка, журналістка
Країна Італія[1]
Політична партія Брати Італії — Національний альянс
Батько Francesco Melonid[2]
Релігія католицтво[3]
Нагороди
Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland орден Білої троянди
Підпис
giorgiameloni.it
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Джо́рджа Мело́ні (італ. Giorgia Meloni; нар. 15 січня 1977(1977-01-15), Рим, Італія) — італійська політична діячка, журналістка, перша в історії жінка на посаді голови Ради міністрів Італії з 22 жовтня 2022 року, колишній міністр у справах молоді в четвертому уряді Сільвіо Берлусконі (2008—2011). Член Палати депутатів Італії (з 2006) й голова партії «Брати Італії» (з 2014) та Альянсу європейських консерваторів і реформістів (з 2020 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Джорджа Мелоні народилася в Римі 15 січня 1977 року. Її батько, Франческо Мелоні, уродженець Сардинії, податковий консультант[4][5], покинув сім'ю, коли Мелоні було лише рік, і переїхав на Канарські острови. Вона відвідувала його там щороку до їхньої останньої зустрічі в 1989 році, яка призвела до суперечки й змусила її розірвати з ним контакт[6]. В інтерв'ю 2006 року Мелоні описала свого батька як переконаного комуніста[7]. Розлука з батьком, яку вона подолала через роки, значно сформувала її «бойовий» характер, за її власними твердженнями[6].

Її мати, Анна Параторе, походила із Сицилії й була пов'язана з неофашистським Італійським соціальним рухом (італ. Movimento Sociale Italiano), а згодом продовжила співпрацю з його наступницею, партією «Націоналістичний альянс»[8]. Під псевдонімом Джозі Белл її мати написала понад 140 романтичних романів[9].

У віці 15 років Мелоні приєдналася до молодіжної організації Італійського соціального руху під назвою Fronte della Gioventù[10]. Мелоні відвідувала середню школу з вивченням сучасних мов, яку закінчила з найкращими оцінками[11]. Під час навчання вона заснувала й організувала протестний рух під назвою «Gli Antenati» проти шкільної реформи, ініційованої християнсько-демократичним міністром освіти Розою Руссо Ерволіно (італ. Rosa Russo Iervolino). У 1996 році закінчила мовні курси в готельній школі[12]. За її власними твердженнями, працювала офіціанткою, барменом у нічному клубі Piper, нянею в родині телеведучого Фіорелло[13]. З 2006 року зареєстрована в Асоціації журналістів Лаціо[14].

Окрім італійської, Мелоні вільно володіє англійською, французькою та іспанською мовами[15]. У шлюбі з журналістом Андреа Джамбруно[16], з яким мають доньку[17]. Вона дотримується римо-католицької віри. Її сестра Аріанна одружена з Франческо Лоллобриджида, який був парламентським лідером партії «Брати Італії» з 2018 до 2022 року.[18] З жовтня 2022 року її зять обіймає посаду міністра сільського господарства в її кабінеті.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 1996 році Мелоні було обрано до керівництва «Azione Studentesca», студентської організації партії «Alleanza Nazionale». З 1998 до 2002 року вона була членом провінційної ради Риму від своєї партії. У 2000 році очолила «Azione Giovane», молодіжну організацію партії «Національна ліга», а у 2004 році була обрана її першою жінкою-президентом[4].

На парламентських виборах в Італії у 2006 році була обрана до Палати депутатів у виборчому окрузі Лація. За пропозицією голови партії Джанфранко Фіні обіймала посаду віцепрезидента, ставши наймолодшим депутатом протягом 15-го законодавчого терміну (2006—2008 рр.). Після переобрання у 2008 році та перемоги правоцентристської коаліції Сільвіо Берлусконі «Popolo della Libertà» (PdL), вона обійняла посаду міністра молоді та спорту, ставши наймолодшим міністром в історії Італійської Республіки у віці 31 року. Після злиття «Alleanza Nazionale» та «Forza Italia» в PdL у 2009 році стала лідером їхньої молодіжної організації «Giovane Italia», яку очолювала до 2012 року.

У 2012 році разом з Іньяціо Ла Русса та Гвідо Крозетто Мелоні заснувала партію «Брати Італії» (італ. «Fratelli d'Italia», FdI) і була обрана її лідером у 2014 році. Щодо заснування FdI, Мелоні заявила, що праві були на межі зникнення наприкінці епохи Берлусконі, і вона та її колеги-співзасновники FdI не могли змиритися з думкою про те, що вони є поколінням, яке «вбило» правих в підручниках з історії. Вона хотіла зробити правих сильнішими, ніж будь-коли, і знову дати Італії патріотичний уряд.

На виборах до Європейського парламенту 2014 року Мелоні отримала 348 000 голосів, але її партія не змогла подолати 4 % бар'єр, необхідний для представництва в Європарламенті. На муніципальних виборах у Римі 2016 року вона балотувалася на посаду мера і посіла третє місце, отримавши 20,7 % голосів виборців. З вересня 2020 року Мелоні є президентом європейської партії «Європейські консерватори та реформісти» (ECR)[19]. На парламентських виборах 2022 року Мелоні очолила свою партію як головний кандидат. Партія стала явним переможцем, отримавши приблизно 26 % голосів, значно випередивши інші партії[20].

Голова Ради міністрів[ред. | ред. код]

Мелоні з Маттео Сальвіні, Сільвіо Берлусконі та іншими представниками правоцентристської коаліції в Квіринальському палаці (2022)

20 жовтня президент Серджо Маттарелла розпочав переговори з політичними партіями про формування нового уряду. Наступного дня він запросив Мелоні до Квіринальського палацу і попросив її сформувати новий уряд[21]. Вона прийняла запрошення і того ж дня оголосила склад свого кабінету, який було офіційно приведено до присяги 22 жовтня. Вона є першою жінкою, яка очолила італійський уряд. На цій посаді вона продовжує використовувати титул «il presidente del consiglio» (дослівно «Президент Ради міністрів») і прямо заявила, що не хоче, щоб її називали «la Presidente», хоча мовне товариство Accademia della Crusca підтвердило, що це можливо. Це рішення викликало критику з боку лівих кіл щодо невикористання гендерно-нейтральної мови[22]. На думку Frankfurter Allgemeine Zeitung, це був свідомо обраний символічний акт, щоб підкреслити важливість посади з усією її історичною вагою, а не зосереджуватися на особі, яка тимчасово обіймає цю посаду, та її статі[23].

У своїй інавгураційній промові в Палаті депутатів італійського парламенту Мелоні відмежувалася від фашизму і назвала італійські расові закони 1938 року «найнижчою точкою в італійській історії, ганьбою, яку італійський народ повинен нести вічно»[24]. Вона також оголосила про намір домогтися відновлення стандартів автономії Південного Тіролю, що призвело до суперечки з Австрією в ООН в 1992 році. Політичні оглядачі розцінили це як спробу переконати парламентарів неіталійських меншин у Південно-тірольській народній партії (SVP) утриматися від вотуму довіри. Міністр закордонних справ в уряді Мелоні Антоніо Таяні написав у Твіттері своєму австрійському колезі Александру Шалленбергу, висловивши готовність до співпраці у цьому питанні[25].

У листопаді 2022 року між Мелоні та президентом Франції Еммануелем Макроном виник конфлікт щодо міграції та середземноморського маршруту до ЄС, її причин, а також прийому та розподілу біженців у контексті європейської міграційної політики. Зрештою це призвело до компромісної пропозиції Європейської комісії[26]. Водночас у соціальних мережах стало вірусним відео 2019 року, у якому Мелоні критикує сучасний французький колоніалізм у державах Західної Африки, де значну роль відіграє західноафриканський франк як інструмент експлуатації та причина міграції.

У вересні 2022 року вона заявила, що анексія Росією чотирьох частково окупованих областей на південному сході України не має "жодної юридичної та політичної цінності"[27]

У грудні 2022 року журнал Forbes включив Мелоні до списку найвпливовіших жінок у світі, помістивши її на сьому позицію.[28]

Мелоні з президентом України Володимиром Зеленським 21 лютого 2023 року

Хоча Сільвіо Берлусконі та Маттео Сальвіні, лідери партій-партнерів по коаліції, мали тісні зв'язки з президентом Росії Володимиром Путіним, уряд Мелоні підтримує Україну у війні проти Росії. Як прем'єр-міністр, Мелоні продовжила зовнішню допомогу Україні, розпочату попереднім урядом на чолі з Маріо Драґі. Вона також висловила підтримку наданню Україні статусу кандидата на членство в ЄС[29].

Політичні переконання[ред. | ред. код]

Серед її політичних позицій можна відзначити:

  • Пропозиція не притягувати до відповідальності за катування, стверджуючи, що це заважає офіцерам виконувати свою роботу.[30]
  • Пропозиція скасувати закон Манчіно (італ. Legge Mancino), спрямований на боротьбу з дискримінаційними діями та проявами на расовому, етнічному та релігійному ґрунті.[31]
  • Виступ проти одностатевих шлюбів, усиновлення для одностатевих пар та заходів щодо боротьби та запобігання гомофобії та трансфобії.[32][33]
  • Опозиція до неєвропейської імміграції, пропозиція морської блокади Середземного моря та зведення стін на національних кордонах.[34][35]
  • Пропозиція криміналізувати «ісламський фундаменталізм», заборона на носіння певних видів ісламських чадр мусульманськими жінками і проповідь імамів іншими мовами, окрім італійської.[36][37]
  • Опозиція до легалізації евтаназії, канабісу та сурогатного материнства.[38]
  • Виступає проти курсів статевого виховання в початкових школах і гендерних досліджень, стверджуючи, що вони можуть дати молодим людям хибне уявлення про їхню сексуальну ідентичність.[39][40]
  • Підтримує політику, спрямовану на підвищення народжуваності та розвиток економічної інфраструктури, пов'язаної з морем.[41]
  • Виступає за прямі вибори президента республіки та конституційну реформу в президентському напрямку.[42]
  • На міжнародній арені має позитивні відносини з різними європейськими правими та ультраправими політиками і займає проатлантичну позицію, висловлюючи повне засудження російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року.[43]
  • Після заяв Макрона про відправку війська у Україну виступила проти щоб країни Європи відправляли війська вважає що призведе до ескалації , але на даний момент переговори з путіним вважає марними .[44]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мелоні — палка прихильниця фентезі, зокрема «Володаря перснів» Джона Р. Р. Толкіна. Бувши молодіжним активістом Італійського соціального руху (MSI), вона відвідала фестиваль Camp Hobbit і співала разом з ультраправою фолкгрупою Compagnia dell'Anello, названою на честь Братства Персня. Пізніше вона назвала свою політичну конференцію Atreju, на честь героя роману «Нескінченна історія».[45] Мелоні в інтерв'ю The New York Times: «Я думаю, що Толкін міг би краще за нас сказати, у що вірять консерватори»[46]

Окрім Толкіна, вона захоплюється британським консервативним філософом Роджером Скрутоном і сказала: «Якби я була британкою, я була б торі»[47]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Catalog of the German National Library
  2. ↑ https://lespresso.it/c/politica/2022/12/2/giorgia-meloni-il-teatro-nel-sangue-ecco-chi-erano-i-nonni-della-premier/38532
  3. ↑ Meloni, non sempre condivido idee Papa — ANSA, 2020.
  4. ↑ а б Biografia di Giorgia Meloni. www.cinquantamila.it (італ.). Процитовано 28 липня 2023.
  5. ↑ Giorgia Meloni: biografia e curriculum, studi laurea carriera politica. The Italian Times (it-IT) . 6 березня 2020. Процитовано 28 липня 2023.
  6. ↑ а б Nast, Condé (26 вересня 2022). Chi è Giorgia Meloni, la donna che guiderà l'Italia. Vanity Fair Italia (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  7. ↑ Giorgia Meloni. Interviste (it-IT) . 7 грудня 2006. Процитовано 28 липня 2023.
  8. ↑ Giorgia Meloni nel 1996 a 19 anni: "Mussolini è stato un buon politico, il migliore degli ultimi 50 anni". La Stampa (італ.). 16 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
  9. ↑ Carnevale, Lucrezia (27 липня 2022). Anna Paratore, chi è la madre di Giorgia Meloni? Età, marito, figli, lavoro, scrittrice, libri, romanzi, FOTO, Instagram. DonnaPOP (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  10. ↑ Candidati, VSE19/Gruppo (5 вересня 2019). Verso le Europee: i capilista. Corriere del Veneto (італ.). Процитовано 28 липня 2023.
  11. ↑ Esposito, Domenico (8 серпня 2020). Giorgia Meloni, la nuova stella della destra italiana. Gente d'Italia (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  12. ↑ Governo Italiano - Biografia del ministro Giorgia Meloni. www.sitiarcheologici.palazzochigi.it. Процитовано 28 липня 2023.
  13. ↑ Guerzoni, Monica (17 січня 2013). Giorgia Meloni : «Io militante ventenne e i Lego con la figlia di Fiorello». Corriere della Sera (італ.). Процитовано 28 липня 2023.
  14. ↑ Ordine dei Giornalisti del Lazio. albo.odg.roma.it. Процитовано 28 липня 2023.
  15. ↑ Rome, Tom Kington. My win can help Spanish right triumph, says Giorgia Meloni (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 24 березня 2023.
  16. ↑ politica, Redazione (16 вересня 2016). Ginevra, “sorellina d’Italia”: è nata la bambina di Giorgia Meloni. Corriere della Sera (італ.). Процитовано 24 березня 2023.
  17. ↑ Andrea Giambruno, chi è il compagno di Giorgia Meloni: dopo la vittoria di FdI lei lo ringrazia dal palco. la Repubblica (італ.). 26 вересня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
  18. ↑ Califano, Vito (27 вересня 2022). Chi è Francesco Lollobrigida, cognato di Giorgia Meloni e big di Fratelli d'Italia: il nipote di Gina pronto per il governo. Il Riformista (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  19. ↑ PRESS RELEASE: ECR PARTY ELECTS NEW PRESIDENCY | ECR Party. web.archive.org. 4 грудня 2021. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 28 липня 2023.
  20. ↑ Giorgia Meloni: Italy's far-right wins election and vows to govern for all. BBC News (en-GB) . 25 вересня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
  21. ↑ NACHRICHTEN, n-tv. Mattarella macht Meloni zur Ministerpräsidentin. n-tv.de (нім.). Процитовано 28 липня 2023.
  22. ↑ Meloni will mit männlichem Titel angesprochen werden. DER STANDARD (de-AT) . Процитовано 28 липня 2023.
  23. ↑ Matthias Rüb, Der weibliche Präsident, In: Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 26. Oktober 2022
  24. ↑ Roma, Hitframe, Agenzia Web-. Meloni: “Le leggi razziali del 1938 il punto più basso della storia italiana”. Dureghello: “Intervento significativo”. Shalom. Процитовано 28 липня 2023.
  25. ↑ red, ORF at/Agenturen (25 жовтня 2022). Meloni für Wiederherstellung Südtiroler Autonomiestandards. news.ORF.at (нім.). Процитовано 28 липня 2023.
  26. ↑ Kelnberger, Josef (21 листопада 2022). EU und Bootsflüchtlinge: Eine Brücke zwischen Meloni und Macron. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 28 липня 2023.
  27. ↑ Italy's Meloni: Russia's annexations have 'no legal, political value'. www.aa.com.tr. Процитовано 25 жовтня 2023.
  28. ↑ Forbes.it (6 грудня 2022). Ursula von der Leyen, Giorgia Meloni, Rihanna: chi sono le 100 donne più potenti del mondo. Forbes Italia (it-IT) . Процитовано 25 жовтня 2023.
  29. ↑ Pompl, Moritz. Herzlicher Empfang für ukrainischen Präsidenten Selenskyj in Rom. tagesschau.de (нім.). Процитовано 28 липня 2023.
  30. ↑ https://www.facebook.com/anna.ditta.7 (12 липня 2018). Giorgia Meloni (FdI): "Il reato di tortura impedisce agli agenti di fare il proprio lavoro". TPI (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  31. ↑ ASI, Redazione (4 серпня 2018). Legge. Mancino, Meloni: "FDI favorevole ad abrogazione. Condividiamo parole Ministro Fontana". Agenzia Stampa Italia (it-it) . Процитовано 28 липня 2023.
  32. ↑ Cardoni, Aldo (26 травня 2015). Unioni civili, Meloni: No a matrimonio tra persone stesso sesso e adozioni gay... Fratelli d'Italia (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  33. ↑ Jakhnagiev, di Agenzia Vista Alexander (16 липня 2020). "Gli omosessuali in Italia? Non sono discriminati": Meloni e Salvini in piazza contro la legge sull'omofobia minimizzano le aggressioni - Il Fatto Quotidiano. Процитовано 28 липня 2023.
  34. ↑ Meloni e Salvini sbagliano su Ius soli e cittadinanza automatica. www.agi.it. Процитовано 28 липня 2023.
  35. ↑ Giorgia Meloni dice che sui migranti ha ragione la Polonia. Il Post. 30 вересня 2020. Процитовано 28 липня 2023.
  36. ↑ Il reato di integralismo islamico è un perfetto esercizio di demagogia. Fanpage (італ.). Процитовано 28 липня 2023.
  37. ↑ Luigi (27 квітня 2019). La Meloni a Marsciano partecipa al flash mob contro la Moschea. Quotidiano Dell'Umbria (it-IT) . Процитовано 28 липня 2023.
  38. ↑ Adnkronos (13 грудня 2020). Cannabis, Meloni: "Allibiti da sentenza Cassazione". Adnkronos. Процитовано 28 липня 2023.
  39. ↑ Il Nuovo Governo Italiano Rappresenta una Sfida ai Diritti Umani. Human Rights Watch (італ.). 29 вересня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
  40. ↑ Teoria gender, l'ira della Giannini: "Basta con questa truffa culturale, pronti a denunciare". la Repubblica (італ.). 16 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2023.
  41. ↑ Online, Redazione (26 січня 2018). Giorgia Meloni: «Asili nido gratis, aperti fino alla sera». Corriere della Sera (італ.). Процитовано 28 липня 2023.
  42. ↑ Atti presentati in Parlamento da On. Giorgia MELONI - OpenParlamento. parlamento18.openpolis.it. Процитовано 28 липня 2023.
  43. ↑ Meloni: "L'annessione russa non ha valore, Putin minaccia". Kiev: "Grazie per la posizione chiara" | ANSA.it. www.ansa.it. Процитовано 28 липня 2023.
  44. ↑ "Може стати приводом для ескалації": прем'єрка Італії виступила проти відправлення військ до України. ТСН.ua (укр.). 19 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  45. ↑ Horowitz, Jason (21 вересня 2022). Hobbits and the Hard Right: How Fantasy Inspires Italy’s Potential New Leader. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 березня 2023.
  46. ↑ Inspired by Tolkien, Meloni is on a quest for Italy’s ‘ring of power’. France 24 (англ.). 25 вересня 2022. Процитовано 24 березня 2023.
  47. ↑ Farrell, Nicholas (27 вересня 2022). It is absurd to call Giorgia Meloni 'far-Right'. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 24 березня 2023.

Література[ред. | ред. код]

  • Francesco Boezi, Fenomeno Meloni. Viaggio nella «generazione Atreju», Verona, Gondolin, 2020, ISBN 978-88-98647767.(італ.)
  • Francesco Giubilei, Giorgia Meloni. La rivoluzione dei conservatori, Roma-Cesena, Giubilei Regnani, 2020, ISBN 978-88-98620821.(італ.)
  • Gerhard Feldbauer: Giorgia Meloni und der italienische Faschismus. Köln: Papyrossa, 2023; ISBN 978-3-89438-804-1.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джорджа Мелоні
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джорджа_Мелоні&oldid=42156817