Етна (італ.Etna або Mongibello, сиц.Muncibbeḍḍu) — діючий андезито-базальтовий стратовулкан на острові Сицилія висотою від 3326 до 3350 метрів. Найвищий та найактивніший вулканЄвропи. Його висоту важко вказати точно, тому що вона постійно змінюється внаслідок вивержень та викидів шлаків. Площа підошви вулканічної споруди становить близько 1250 км².
Етна — діючий вулкан, який розташований на східному узбережжі Сицилії, поряд із містами Мессіна й Катанія. Це найвищий нині діючий вулкан в Європі. Його висота змінюється з кожним виверженням. В даний час Етна на 22 м нижчий, ніж був 1865 року.
Вулкан Етна — найвища гора Італії, що розташована південніше від Альп. Він охоплює територію площею понад 1250 квадратних кілометрів.
Селяни з навколишніх поселень іноді називають Етну лат.vipera — гадюка, через те, що під час вивержень лавові потоки знищують житло і врожай.
Етна — найактивніший вулкан в Італії. Він перевершує найближчого свого «конкурента» — вулкан Везувій, у понад 2 рази. Сама назва Етна походить від арабського і в перекладі означає «Гора вогню». Згідно з різними даними, в горі Етна розташовано від 200 до 400 вулканічних кратерів. У середньому що три місяці один із них викидає потоки лави. Що 150 років внаслідок виверження руйнується одне з селищ, розташованих поруч із вулканом.
Етна знаходиться на стику двох тектонічних плит: Африканської та Євразійської. Африканська плита безперервно дрейфує в бік Євразійської, занурюючись під неї. Виверження Етни, як і будь-якого іншого стратовулкана, пов'язані з розплавленням у зоні субдукції тектонічної плити, яка йде вниз. Рух Африканської плити під Євразійську піднімає останню з утворенням гірських масивів Сицилії. Розплавлена магма досягає поверхні Землі через тріщини в Євразійській плиті, однією з яких є вулканічний канал Етни.
У місці зіткнення цих двох плит сформувалося багато активних вулканів: Санторіні, Везувій, Стромболі, Вулькано і Етна. Вулканічна діяльність останньої почалася приблизно півмільйона років тому виверженнями, які відбувалися нижче рівня моря по відношенню до давньої берегової лінії Сицилії[5]. 300 000 років тому вулканізм перемістився на північний захід від центрального конуса Етни, а 170 000 років тому — на сучасне місце.
Низка вивержень, як експансивних так і вибухових, створила стратовулкан. Зростання висоти вулкана переривалося великими виверженнями, які викликали обвал вершини і формування кальдери.
Близько 35 000-15 000 років тому виверження Етни були вибуховими. Виверження приводили до формування гігантських пірокластичних потоків, що залишили після себе великі пласти лави. Попіл від цих вивержень поширювався іноді на 800 км і далі. Його сліди можна знайти біля сучасного Риму.
Приблизно 6 000 років тому східний схил гори відколовся і впав у море. Зсув залишив велику улоговину, відому як Валле-дель-Бове (Долина Вола). Автори дослідження, опублікованого 2006 року, вважають, що обвал східного схилу привів до утворення гігантського цунамі, сліди якого можна знайти в різних місцях Східного Середземномор'я. Ймовірно, цунамі було причиною масової втечі жителів з поселення Атліт-Ям (Ізраїль), що знаходиться тепер нижче рівня моря[6].
На вершині вулкана розташовані чотири постійно живі кратери: найстаріший центральний 3346 м, потім північно-східний, що «народився» 1911 року, Бокка Нуова утворилася 1968 року, та наймолодший — південно-східний 1971 року (виверження 2008 року).
Тривалий час вулкан Етна був відомий під іншою назвою — Моджібелло. Місцеві жителі і нині називають його так.
Основні виверження Етни за своєю силою і потужністю:
1614 року відбулося найдовше за часом виверження — воно тривало 10 років.
1981 року навколо вулкана створено національний заповідник. Через свою постійну активність Етна була названа ООН «Вулканом десятиліття»[7]. У червні 2013 року вулкан Етна був доданий в список об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО[8]. Коли Етна заспокоюється, місцеве населення влаштовує на ній фестивалі блюзової музики.
1983 року виверження тривало 131 день. Вчені намагалися змінити напрямок потоку лави, використовуючи метод локального вибуху. Але це їм не дуже вдалося.
1991 року сталося нове виверження, яке тривало 473 дні. Учені знову намагалися змінити напрямок лавового потоку тим же методом локального вибуху. Ця спроба була більш вдалою.
2001 року — потужне виверження — на півдні схилу зруйнувалася канатна дорога, було закрито аеропорт Катанії. 2002 — виверження на північному схилі. Відкрилися багато жерл, розташованих в ряд. Зруйновано багато туристичних місць. Далі сталося виверження на південному схилі. У 2008 виверження тривало понад 400 днів.
21 лютого2022 року, сталося чергове виверження вулкана Етна. Стовп вулканічного попелу піднявся на висоту 11 тисяч метрів, а південно-східний вітер проніс високий і щільний стовп попелу через східне сицилійське місто Катанії, що призвело до закриття найближчого місцевого аеропорту[10].
22 травня2023 року, вулкан Етна активізувався, місцевий аеропорт призупинив роботу. Вулкан засипав товстим шаром попелу злітно-посадкову смугу летовища та кілька міст, зокрема Катанію[11].
12 листопада2023 року, вулкан активізувався, викидаючи потоки лави фонтанами заввишки 4,5 км над рівнем моря[12].
2 грудня2023 року, сталося нове виверження вулкана Етна. З південно-східного кратера вулкану вивергся фонтан лави та шлейф диму на значну висоту[13].
Ілюстрація з книги Джузеппе Рекуперо "Природнича та загальна історія Етни", 1815«Етна» — назва поетичного трактату, який розповідає про виверження вулкана. Він був написаний між 55 р. до н. е. і 79 роком н. е.
Згідно з античною легендою, під вулканом живе стоголовий велетень Тифон, ув'язнений тут з волі Зевса.
Під час виверження 1971 року була зруйнована не тільки канатна дорога до вершини, а ще й астрономічна обсерваторія.
Останнє сильне виверження почалося влітку 2001 року. Тоді потік лави зупинився всього за 4 км від міста Ніколозі, виверження тривало до 2002 року.
На початку грудня 2015 р. на Сицилії почалося виверження вулкана Етна, яке вже назвали одним з найбільших за останні 20 років[14]
↑ абВисота вулканів зазвичай змінна. Багато джерел вказують 3 350 м, проте зазначають, що це оцінка. Вказані тут дані узгоджені з даними SRTM та взяті з 2005 GPS survey [Архівовано 24 серпня 2020 у Wayback Machine.].
↑Etna volcano. www.volcanodiscovery.com. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 11 березня 2018.
↑Martin-Schutz, Alicia. Mt. Etna. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2020.
↑Pareschi, M. T.; Boschi, E. & Favalli, M. (2007), Holocene tsunamis from Mount Etna and the fate of Israeli Neolithic communities, Geophysical Research Letters, 34 (16): L16317, Bibcode:2007GeoRL..3416317P, doi:10.1029/2007GL030717
Італія
Етна у Вікісховищі
