Казімеж Твардовський
.svg){kind=small}
Казимир Єжи Адольф Твардовський (пол. Kazimierz Jerzy Adolf Twardowski, Ritter von Ogonczyk[3], 20 жовтня 1866, Відень, Австрія — 11 лютого 1938, Львів, Польща) — польський філософ, логік, психолог і педагог, творець Львівсько-варшавської філософської школи. Двоюрідний брат римо-католицького архиєпископа Болеслава Твардовського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Казимир Твардовський народився у Відні в польській родині шляхетського походження. Середню освіту здобув у віденській гімназії Терезіанум, а вищу освіту у Віденському університеті. Його викладачем був австрійський філософ і психолог Франц Брентано, який справив значний вплив на формування наукових поглядів молодого вченого. У 1891 році Твардовський захистив докторську працю з філософії під назвою Про зміст і предмет уявлень. Упродовж 1892-1895 років він працював у математичному кабінеті закладу страхування Першого загального товариства службовців і в цей же час почав працювати у Віденському університеті — спочатку асистентом, а з 1894 року приват-доцентом Інституту експериментальної психології.
Починаючи з 1895 і до 1930 року викладає на філософському факультеті Львівського університету — на посаді спершу надзвичайного, а з 1898 року уже звичайного професора. За час роботи в університеті викладав теорію пізнання, онтологію, етику, естетику, логіку, історію філософії, психологію, педагогіку.
У 1897 році створив і очолив філософський семінарій для студентів університету. Упродовж 1907-1920 років керував Психологічною лабораторією, у 1920-1930 роках був директором Психологічного інституту. що діяли у структурі університету. Після раптової смерті у 1921 році керівника Педагогічного семінарію Болеслава Маньковського керував цим підрозділом філософського факультету до 1930 року. При виході на спочинок у 1930 році отримав титул Почесного професора Львівського університету.
Казимир Твардовський кількаразово обирався деканом філософського факультету (1900/01, 1904/05) і тричі був обраний Ректором університету (1914/15, 1915/16, 1916/17).
У 1919-1930 роках керував Екзаменаційною Комісією для кандидатів на посади вчителів вищих шкіл. За час наукової і викладацької діяльності був членом редколегій видань Przegląd filozoficzny (Філософський огляд), Wiedza i życie (Знання і життя), а також незмінним редактором усіх видань Польського Філософського Товариства, видання Товариства вчителів вищих шкіл Muzeum (Музей), щомісячника Ruch filozoficzny (Філософський рух).
Нагороди[ред. | ред. код]
У 1916 році був обраний почесним членом Товариства вчителів вищих шкіл. Був нагороджений командорським хрестом ордена Франца Йосифа[4] (1917), а також орденами Відродження Польщі (1929) та Komandoria Polonia Restituta (1930). Обирався Почесним доктором Варшавського і Познанського університетів, Почесним членом Познанського Наукового Товариства і Наукової Каси ім. Мяновського, дійсним членом Польської Академії Мистецтв і Наукового Товариства у Львові, почесним членом Філософського товариства у Львові і його довічним головою.
Мав своїх учнів і послідовників у всіх вишах Польщі. Вважався одним із найвидатніших педагогів свого часу[5].
Помер 11 лютого 1938 року у Львові[6] Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 27.[7].
Наукові погляди[ред. | ред. код]
Наукові зацікавлення Казимира Твардовського розвивалися у сфері методології наукових досліджень, визначення філософських наук та експериментальної психології, а також теорії поділу наук на апріорні та емпіричні[8]. Він не був кабінетним вченим, а часто відвідував знану львівську Шотланську (Шкоцьку) кав'ярню, де полюбляла збиратися академічна еліта — здебільшого філософи і математики.
Твардовський ввів у філософський дискурс теорію про судження в психологічному сенсі. Його цікавила сутність суджень про вчинки та їхній зв'язок з іншими психічними явищами. Згідно з Францом Гіллебрандом[9] він виділив дві позиції: ало- та ідіогенетична теорія суджень[10]. Алогенетичні теорії (включаючи Мойсея Мендельсона та Іммануїла Канта) вважали судження певною системою або комбінацією декількох (принаймні двох) уявлень. Однак ідіогенетичні теорії (включаючи Франца Брентано) заявляли, що також можливі судження, які є не поєднанням уявлень, а простим твердженням про існування (або неіснування) чинного стану справ. Твардовський був прихильником останньої концепції, намагаючись розробити і вдосконалити філософські тези Брентано.
Також Твардовський приймає від Брентано поділ психічних явищ на уявлення, судження та емоції. Уявлення не входять до складу суджень, але вони їх дозволяють. При цьому, вистачає і одного уявлення, а не два, як у вищевказаній позиції. Третя основна відмінність — це класифікація акту судження як психічного феномену sui generis, тоді як в алогенному становищі такі факти лише синтезуються, аналізуються або поєднуються.
Розвиваючи тези Брентано, Твардовський розрізняє акт, зміст та предмет судження[11]. Акт судження — це заява чи заперечення. Зміст судження — це конкретна реальність (існування чи неіснування). Однак предметом є те, що існування (або неіснування) підтверджується або заперечується. Завдяки такій конструкції судження Твардовський уникає помилки, яку зробив Брентано, не розрізняючи самого об'єкта та його викладу. Отже, об'єкти, що існують у свідомості, трактуються однаково з предметами, що існують у позадуховній реальності, і їх існування реально не може бути заперечене.
Посилаючись на ідіогенні теорії суджень, Твардовський зазначає, що їхня незавершеність була наслідком того, що предметом суджень зазвичай є різні взаємозв'язки. З цієї причини стверджувалося, що судження є явищем, яке складається з декількох уявлень. За його словами, однак, це не вичерпує всіх можливих актів судження. У випадку, коли ми просто заявляємо, що існує дещо (наприклад, «Бог існує»), ми маємо справу лише з одним уявленням («Бог»), яке і є предметом судження. Такі судження мають на меті вказати на те, що ідіогенні теорії є більш точними, тобто вони пояснюють більш широке коло випадків, ніж алогенні теорії[12].
Хоча внесок Твардовського в теорію суджень був визнаний, його критикували у використанні етимологічно неправильних назв (ідіо- та алогенетичні теорії суджень)[13]. В результаті цієї критики встановилася інша форма: ідіогенні та алогенні теорії суджень.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 241. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Kazimierz Jerzy Adolf Twardowski ze Skrzypny h. Ogończyk. Sejm-Wielki.pl. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 168.
- ↑ Ч. Гломбік Твардовський, Казимір Єжі Адольф // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 630. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- ↑ Górski, T.P. (2006). Twardowski, Kazimierz (1866–1938). Encyclopedia of Language & Linguistics. Elsevier. с. 180—181. ISBN 9780080448541.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 243. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Карівець І. Універсальність спадщини Казімєжа Твардовського. — С. 138—139.
- ↑ Hillebrand, Franz (2007). Die neuen Theorien der kategorischen Schlüsse.
- ↑ Kazimierz Twardowski: O idio- i allogenetycznych teoriach sądów. W: Wybrane pisma filozoficzne. Warszawa: PWN, 1965, s. 198.
- ↑ Kazimierz Twardowski: Akt, treść i przedmiot sądu. W: Wybrane pisma filozoficzne. Warszawa: PWN, 1965, s. 4–8.
- ↑ Kazimierz Twardowski: O idio- i allogenetycznych teoriach sądów. W: Wybrane pisma filozoficzne. Warszawa: PWN, 1965, s. 199.
- ↑ Daniela Tennerówna. Istnienie jako «treść» sądzenia i sądu. Kilka uwag na marginesie teorii sądu prof. Twardowskiego. «Przegląd Filozoficzny». XVII (4), s. 465, 1914.
Посилання[ред. | ред. код]
- Kazimierz Jerzy Adolf Twardowski ze Skrzypny h. Ogończyk (ID: lu.4371). [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Польська культурологія XX ст. — Казимир Твардовський [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (польською мовою)
- Рукописи Казимира Твардовського на порталі Archiwum Cyfrowe Połączonych Bibliotek WFiS UW, IFiS PAN i PTF [Архівовано 12 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Psychology and Ontology: Twardowski on the Content and Object of Presentations [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
|
- Народились 20 жовтня
- Народились 1866
- Померли 11 лютого
- Померли 1938
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Кавалери командорського хреста ордена Франца Йосифа
- Кавалери Хреста Хоробрих
- Ректори Львівського університету
- Польські філософи
- Уродженці Відня
- Померли у Львові
- Учні «Терезіануму»
- Персоналії:Мазовецьке воєводство
- Науковці Львівського університету