Китаєцентризм
| Китаєцентризм | |
.png) Схема Піднебесної і китаєцентричного світу. В центрі — Імператор (天子, «Син Неба»), за ним — придворні (内臣, «внутрішні слуги») і регіональні чиновники (外臣, «зовнішні слуги»). Після них — окультурені варвари (朝貢国, «країни-данники»), за якими слідують «дикі варвари» сторін світу: східні (東夷), західні (西戎), південні (南蠻) і північні (北狄). Поза ними простирається зона, недосяжна культрегерській місії китайців (化外之地, «землі поза просвітительским впливом») | |
| Країна |
 Тайвань і  КНР |
|---|---|
| Головний предмет твору | культура Китаю |
 Китаєцентризм у Вікісховищі | |
Китаєцентризм (англ. Sinocentrism; яп. 中華思想, 華夷思想; кит. 中国中心主义) — світоглядна система у Східній Азії, за якою у цілому світі, наповненому «варварами», лише Китай є центром цивілізації, культури і філософії, а також головним просвітником «варварських» народів. Ця система обґрунтовувала провідну роль Китаю в регіоні і світі впродовж двох останніх тисячоліть.
Основи китаєцентричного світогляду були закладені наприкінці династії Чжоу і остаточно оформилися в епоху династії Хань. Вони були тісно пов'язані з конфуціанством і концепцією Піднебесної. Початковий етноцентричний характер китаєцентризму змінився на імперський, після завоювання Китаю монголами і створення династії Юань.
Сусідні Китаю «варварські» народи і держави наслідували китаєцентризм, створивши власні мікрокитаєцентричні системи (кит. 小中華思想) в Кореї, Японії і В'єтнамі (див. зокрема Сонно дзьої). Відголоском китаєцентризму була система ярликів на Русі, впроваджена Золотою Ордою.
Китаєцентрична система була основою міжнародних відносин у Східній Азії до середини 19 століття. До її розвалу спричинилися держави Заходу, які розпочали колонізацію Азії та проникнення в Китай.
Протягом століть і навіть тисячоліть основою зовнішньої політики Китаю був китаєцентризм, тобто уявлення про те, що в усьому світі є тільки одна ідеальна держава — Китай, який розташований у центрі Всесвіту, а всі інші країни населяють варвари, оскільки їхній економічний, політичний і культурний розвиток стоїть на нижчому рівні. Тому однією з головних цілей правителів Китаю вважалося «перетворення варварів», прилучення їх до китайської цивілізації. Протягом тривалого часу китайськими панівними колами проводилася цілеспрямована політика з укорінення цих уявлень серед простого народу. У результаті китайці просто не могли собі уявити, що у світі може бути ще хоча б одна країна, яка дорівнює Китаю за потужністю та розвитку, тим більше — перевершує його.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 張岱年主編 中華思想大辞典、 吉林人民出版社、 1991.
- 増田義郎著 アジア人の価値観（アジア研究所叢書 13）, 亜細亜大学アジア研究所、 1999.